Михайло Коцюбинський. Життя і творчість, гуманізм світогляду

І. Вивчення нового матеріалу.

Михайло Коцюбинський – письменник сонячний.

І не тільки тому, що”носив у душі сонце”, як сампро себе казав…

Уся його проза- це світлий, відкритий простір для душі й духу.

О.Логвиненко

Біографія М. Коцюбинського.

Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. у Вінниці.

З Вінниці сім’я переїхала в містечко Бар, де майбутній письменник навчався в початковій школі з 1875 по 1876 рр.

З 1876 по 1880 рр. М. Коцюбинський навчається в духовному училищі у Шаргороді.

У 1880 р. Михайло Коцюбинський мав намір вступити до університету міста Кам’янець-Подільського, але у зв’язку з частими переїздами сім’ї його бажання не здійснилося, і він повернувся до Вінниці.

У 1886-1889 рр. він дає приватні уроки, продовжуючи самостійне навчання.

У 1891 році складає екстерном іспит при Вінницькому реальному училищі на народного вчителя, після чого працює репетитором.

У 1892-1896 рр. Коцюбинський був у складі Одеської філоксерної комісії, працюва у Молдавії, після – в Криму. Пише цикл молдавських оповідань, серед яких “Для загального добра”, “Дорогою ціною”, “Пе коптьор”.

З 1898 р. живе в Чернігові, де працює діловодом при земській управі, завідувачем столом народної освіти, редактором “Земського збірника Чернігівської губернії”, у міському статистичному бюро.

У Чернігові зустрічає свою майбутню дружину Віру Дейша, від якої у нього було четверо дітей: Юрій, Оксана, Ірина, Роман

Помер Михайло Коцюбинський 25 квітня 1913 року. Поховали великого письменника України на Болдиній горі в Чернігові.

Досягнення Михайла Коцюбинського.1. Михайло Коцюбинський – один з найоригінальніших українських письменників. Він вивів літературу на європейський рівень, урізноманітнив її багатогранними напрямками, у тому числі модернізмом. Саме його творчість вперше в українській літературі увібрала в себе імпресіонізм, глибокий психологізм, елементи експресіонізму, неореалізм та інші трендові течії мистецтва і культури того часу.

Активно боровся проти застарілих сентиментальних традицій в літературі. Багато в чому завдяки цьому, а також сформованим соціальним і політичним умовам життя, коли інтелігенція не діяла, “пасивно споглядала життя” після краху своїх націоналістичних і народницьких ідеалів, Коцюбинський приходить до імпресіонізму – найбільш комфортного для нього напрямку і одночасно творчого методу відображення реальності. На Коцюбинського-імпресіоніста і блискучого представника психологізму суттєво вплинули також Нечуй-Левицький, Панас Мирний, Гі де Мопассан, Чехов, шведські письменники і ряд інших відомих літераторів. Коцюбинський не раз підкреслював: настав час покінчити з обмеженістю і провінційної тематикою української літератури, традиційним описом сільського побуту; українському письменнику необхідно взятися за теми філософські, соціальні, психологічні, історичні …
Вже в ранніх творах Коцюбинського проявилися елементи імпресіонізму, психологізму, а також новий для української літератури “межовий стан” людини, що знаходиться у відчаї, проявилися сюжети, які ще були тісно пов’язані з сільським життям, але, як зазначають критики, відрізнялися від аналогів куди більш глибоким і багатогранним охопленням теми автором. Це, наприклад, повість “На Віру”, оповідання “Ціпов’яз”, “Для загального добра” та ін.

Письменник проявляє величезний потенціал дослідника людських душ, на дивно точно проникаючи в особливості психологічних мотивів тих чи інших вчинків людини. Особливо яскраво це проявляється у контрасті відображення русифікованого міста, поглиненого жагою до наживи, і українського села, який зберегло первозданну чистоту, з його гармонійним укладом життя, нехай і наївними, але дієвих поняттями про добро і зло (“П’ятизлотник”, “Помстівся”, “Ціпов’яз”, “По-людськи”).

Коцюбинський по-новому відобразив проблеми сучасної йому інтелігенції. Він вперше заявив, що багато в чому невдачі інтелігенції пов’язані зі страхом.

Страх як психологічне явище представляв для Коцюбинського особливий інтерес, що знайшло відображення в безсмертному творінні – казці “Хо”.

Письменник підкреслює, що страх нав’язується інтелігенції з дитинства, а надалі підтримується суспільством, що знаходиться в “ненормальному стані”. Тому, як вважає класик, інтелігенція така боягузлива за винятком небагатьох її представників, здатних мислити незалежно, бачити все з об’єктивної точки зору і робити конкретні дії на благо України.

Надалі психологічний аналіз у творчості Коцюбинського стає все більш глибоким, у найбільш повній формі проявляючи себе в таких його шедеврах, як “Лялечка”, “Поєдинок”, “Цвіт яблуні” та ін.

Перед революцією 1905-1907 рр. Коцюбинський опубліковує оповідання “Fata Morgana”, яке поряд з наступними “Intermezzo”, Persona grata, “Коні не винні”, етюдами”Хвала життю”, “На острові”, повістями “Тіні забутих предків” та ін. стають вершиною творчості письменника.

Ці твори моментально завойовують величезну популярність в Україні і далеко за її межами: їх перекладають багатьма мовами світу, за ним знімають художні фільми “Кривавий світанок”, “Коні не винні”, “Дорогою ціною”, “Тіні забутих предків”

Ще одна неоціненна заслуга Михайла Коцюбинського – значне збагачення літературної української мови. Він привніс власні новаторські елементи в стилістику і манеру подачі матеріалу, величезну увагу приділяв словотворчості, часто використовував оригінальні мовні конструкції. І разом з тим все це відбувалося на основі народної мови, гармонійно і навіть природно з нею зливалося, навіть, як відзначають літературознавці, часом здавалося, що це сама мова еволюціонує.

Цікаві факти про Михайла Коцюбинського.

Літературний дебют Коцюбинського провалився. У 1884 р. Михайло написав оповідання “Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма”, який критики оцінили скептично. А один з них порадив юнакові більше не займатися літературою.

Батько письменника працював дрібним службовцем, часто міняв роботу, тому родина довгий час фактично “кочувала”, переїжджаючи з місця на місце.

12-річним підлітком Михайло закохався в 16-річну дівчину і, щоб привернути її увагу, вирішив стати “великою людиною”, а для цього запоєм читав книжки. Під впливом творчості Т. Шевченка і М. Вовчка, які зворушили юнака до глибини душі, у нього з’являється бажання стати письменником.

Після смерті батька Михайло змушений був піклуватися про велику родину з 4 осіб (мати на той час осліпла), тому з молодих років заробляв приватним репетиторством, продовжуючи займатися освітою самостійно.

У 1882 році Коцюбинський заарештований за зв’язок з національно-визвольним рухом, а після звільнення поліція встановила за ним таємне спостереження. При цьому його квартиру кілька разів обшукували.

У 1890 році у Львові знайомиться з І. Франком, з яким надалі встановлюються дуже добрі стосунки. Крім того, тут Коцюбинський налагоджує контакти з редакціями журналів “Дзвінок”, “Правда”, “Зоря” і багатьма іншими виданнями Західної України.

У будинку класика (Чернігів) постійно збиралися представники творчої еліти України, серед яких були Павло Тичина, Василь Блакитний, Микола Вороний.

У 1911 р. “Товариство прихильників української науки і мистецтва” призначило Коцюбинському довічну стипендію у розмірі 2000 рублів на рік, щоб він міг звільнитися від служби і повністю присвятити себе творчості.

Коцюбинський багато подорожував. Він об’їздив майже всю Європу. Часто бував на острові Капрі (Італія), де проходив лікування. Там же зустрічався з М. Горьким, а в один час – 1911-1912 рр. – жив у нього вдома, де написав “Коні не винні” і “Подарунок на іменини”.

ІІ. Переглянте відео