Головна / Урок / Тенденції в розвитку культури

Тенденції в розвитку культури

Вам нужно сначала закончить Зародження дисидентського руху для перехода к этому уроку

Розділ. Україна в умовах десталінізації

Тема. Тенденції в розвитку культури

Основні поняття “шістдесятники”, атеїзм, зросійщення

І.Актуалізація опорних знань.

Виконайте вправу

Україна в умовах десталінізації

ІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Перегляньте відео

Феномен українського шістдесятництва

                Десталінізація, яка була основним змістом «відлиги», сприяла духовному оновленню життя суспільства.

Політична «відлига» спричинила нову хвилю «українізації». Знову було порушено питання про збереження української мови та розширення сфери її вживання. Пом’якшення в мовній галузі сприяли появі низки нових україномовних видань. За період з 1956 по 1958 р. їх збільшилося з 49 до 64. Україномовні газети в республіці на 1956 р. становили майже 77 %.

Лібералізація суспільно-політичного життя мала наслідком появу громадян, які, не йдучи на прямий конфлікт із владою, обстоювали активну життєву позицію, сподіваючись, що їм вдасться своєю працею змінити суспільство на краще. Вони вимагали радикальніших перетворень, стаючи в опозицію не до влади як такої, а до тих консервативних сил, які перешкоджали реформам. Таких активістів побільшало в 1960-ті рр. Звідси походить їхня назва – «шістдесятники». Здебільшого до них належали представники молодого покоління.

«Шістдесятники» — молоде покоління талановитих літераторів і митців, які здобули собі визнання не тільки творчою, а й громадською діяльністю. Сприйнявши десталінізацію як початок оздоровлення радянського суспільства, вони намагалися зробити якомога більше для оновлення, олюднення всіх сторін суспільного життя.

На зламі 1950– 1960-х рр. окремі представники української інтелектуальної еліти виступали за захист рідної мови, популяризацію здобутків літератури і мистецтва, вивчення й пропаганду вітчизняної історії, прагнули відмовитися від ідеологічних штампів соціалістичного реалізму.

Основу руху шістдесятництва склали:

поети Василь Симоненко, Василь Стус, Ліна Костенко, Микола Вінграновський, Іван Драч;

прозаїки Євген Гуцало, Валерій Шевчук, Володимир Дрозд;

літературні критики Іван Дзюба, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Михайлина Коцюбинська;

художники Алла Горська, Опанас Заливаха, Віктор Зарецький, Галина Севрук, Людмила Семикіна;

режисер Лесь Танюк;

кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко;

перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш;

журналісти В’ячеслав Чорновіл, Валерій Марченко;

філософ Василь Лісовий.

 «Термін “шістдесятники” спершу стосувався тих представників нового покоління, які стали в більш чи менш виражену опозицію до рутинного стану речей, до панівних поглядів і шукали нових шляхів у мистецтві та правдивого розуміння суспільних проблем, не зупиняючись перед критикою політичного режиму. Поняття “шістдесятник”, “шістдесятництво” асоціювалися з певним еталоном громадянської сміливості, інтелектуальної незалежності й етичної відповідальності…»

Зі спогадів Івана Дзюби

дзюба сверстюк світличний

І. Дзюба                                                  Є. Сверстюк                                                  І.Світличний

костенко В.Симоненко В.Стус

                         Л. Костенко                                        В. Симоненко                                        В. Стус

горська параджанов

                                            А. Горська                                                                               С. Параджанов

Колядували у М. Рильського, Ю. Смолича, М. Стельмаха, інших представників творчої інтелігенції, потім вийшли на вулиці. У міськкомі партії взялися за ініціаторів, щоб припинити таке «неподобство», а ті звернулися зі скаргою до популярної газети «Известия». Газета стала на захист киян, і до місцевих діячів надійшла з ЦК КПРС вказівка: не боротися з ініціаторами, а очолити ініціативу. Так на початку 1960 р. у Києві під егідою міськкому комсомолу виник Клуб творчої молоді «Сучасник» (КТМ).

КТМ «Сучасник» відіграв ключову роль у громадсько-політичному й культурному житті Києва, став уособленням шістдесятництва. Його члени проводили літературні вечори, присвячені творчості відомих діячів української культури, мистецькі виставки, театральні постановки, організовували лекції з історії України, влаштовували краєзнавчі експедиції. Першою масовою акцією КТМ став організований Л. Танюком вечір до 75-річчя Леся Курбаса, що відбувся 14 травня 1962 р. в київському Жовтневому палаці культури.

Діяльність клубу дедалі більше набувала громадського і соціального звучання. Комісія у складі А. Горської, В. Симоненка і Л. Танюка відвідала Биківнянський ліс поблизу Києва, щоб перевірити відомості про поховання жертв сталінських масових репресій 1937–1938 рр. У меморандумі до міськради вони висунули вимогу спорудити пам’ятник жертвам репресій. Відтоді почалися цькування, зокрема А. Горської і В. Симоненка.

За київським зразком клуби творчої молоді виникали і в інших містах: Дніпропетровську, Львові, Одесі, Черкасах. Львівський клуб «Пролісок» став своєрідним форпостом шістдесятників Західної України. Психолог М. Горинь, його брат, мистецтвознавець Б.Горинь, літературознавець М. Косів, студент І. Гель та ін. сформували його осередки.

Більшість шістдесятників мужньо обстоювали свої переконання, щораз частіше вдавалися до аналізу проблем суспільно-політичного життя, переконувалися в потребі створення організованого визвольного руху. Із середини 1960-х рр. у середовищі шістдесятників почав формуватися опозиційний до тоталітарного режиму рух.

Перегляньте презентацію

 Українське шістдесятництво

Зміни в освіті. Особливості розвитку культури. Антицерковна кампанія

Українська культура кінця 1950-х — початку 1960-х рр. розвивалася в умовах «відлиги», яка мала значний вплив на всі процеси культурного життя. Послаблення адміністративного тиску, політики самоізоляції, жвавий культурний обмін стимулювали культурне життя, сприяли духовному розкріпаченню.

Освіта

Шкільна реформа 1959 р.( впровадження обов’язкової восьмирічної освіти, перетворення 10-річних шкіл на 11-річні, створення матеріальної бази для того, щоб учні шкіл могли отримати робітничі професії.

Зростання кількості вузів, технікумів, профтехучилищ.

Недостатня матеріальна база спеціальних навчальних закладів.

Русифікація освіти( згідно зі шкільною реформою 1959 р. затверджено положенняпро факультативність вивчення української мови в школі; Наказ Міністерства освіти УРСР, згідно з яким російська мова стала обов’язковою для вивчення, а українську можна було вивчати за бажанням.

РУСИФІКАЦІЯ, ЗРОСІЙЩЕННЯ – це сукупність дій і заходів радянського союзного керівництва в національних органах і неросійських республіках СРСР, спрямованих на звуження, приниження чи відсунення на другорядні ролі національних мов, культури, історії союзних республік і водночас висунення на провідні позиції російської мови, культури, історії.

Неухильне зменшення кількості українських шкіл ( у 1959-1965 рр. їх поменшало майже на 2 тисячі).

Викладання у вищих навчальних закладах переважно російською мовою.

     Наука

Розгортання науково-технічної революції.

Збільшення бюджетних видатків на розвиток науки.

Провідна роль Академії наук УРСР на чолі з О. Палладіним( до 1962 р.) та Б. Патоном (з 1962 р.).

Створення обчислювального центру на чолі з В.Глушковим(1957 р.), який працював над створенням електронно-обчислювальних машиндля управління виробничим процесом.

Розробка нових технологій Інститутом електрозварювання на чолі з Б.Патоном.

Дослідження проблеми атомної енергетики у Харківському фізико-технічному інституті на чолі з І.Курчатовим.

Розробка Інститутом механіки АН УРСР рекомендацій щодо створення міжконтинентальних ракет, дослідження теорії конструктивної міцності пластмас тощо.

Створення у 1960 р. в Інституті фізики ядерного реактора, за допомогою якого здійснювалися дослідження атомного ядра.

Внесок українських учених у розвиток космонавтики(участь у запуску першого супутника Землі у 1957 р. тощо)

Розробка нових методів хірургічного лікування серцевих захворювань під керівництвом М.Амосова.

    Література

Реабілітація українських поетів та письменників О.Олеся, М.Вороного, В.Еллана-Блакитного, Г.Косинки, В.Чумака, О.Досвітнього та ін.

Виступ на захист української мови письменників М.Рильського, М.Бажана, С.Крижанівського та ін.

Пожвавлення літературного життя (поштовхом стала стаття О.Довженка “Мистецтво живопису і сучасність”.

Поява нових творів В.Сосюри “Розстріляне відродження” та “Мазепа” (не надруковані); Л.Первомайського “Дикий мед”; Г.Тютюнника “Вир”; М.Стельмаха “Кров людська – не водиця”, “Хліб і сіль”; О.Гончара “Тронка” та ін.

Виникнення плеяди молодих літераторів (В.Симоненко, Л.Костенко, М.Руденко, Д.Павличко, М.Вінграновський, Ю.Мушкетик, І.Драч та ін.)

1960 р. – створення у Києві Клубу творчої молоді – першого осередку шістдесятників на чолі з Лесем Танюком, який займався пропагуванням українських народних традицій, організацією різних мистецьких гуртків, пошуком місць масових поховань жертв.

Мистецтво

Збагачення музичного мистецтва творамиС.Людкевича, братів Георгія та Платона Майбород, А.Штогаренка.

Плідна праця композиторів-піснярів О.Білаша, А.Філіпченка, І.Шамо.

Пошук нових форм творчості українськими художниками (М.Божій, М.Дерешус, В.Касіян, Т.Яблонська, В.Зарецький, ін.)

Нові ідеї у творчості українських скульпторів М.Грисюка, Ю.Сінкевича, А.Фуженка, В.Борисенко ін).

Зростання інтересу до театрального мистецтва (плідна праця режисерів Г.Юри, М.Крушельницького, Ф.Скляренка, ін.; талановита гра акторів А.Бучми, В.Добровольського, Ю.Лаврова, Н.Ужвій та ін.)

Створення нових кінофільмів (роботи О.Довженка “Антарктида”, “Зачарована Десна”, “Поема про море”; С.Параджанова “Перший хлопець”, “Українська рапсодія”; В.Денисенка “Сон” та ін.

Антицерковна кампанія 

Упродовж 1950–1960-х років політика влади щодо релігії та церкви зазнала певної еволюції.

  • 1954–1958 рр. — лібералізація, послаблення тиску на церкву;
  • 1958–1962 рр. — масштабна кампанія наступу на церкву.

Процес десталінізації радянського суспільства зумовив деякі послаблення тиску на релігійні організації. Початок цьому поклала постанова ЦК КПРС «Про помилки у проведенні науково-атеїстичної пропаганди серед населення». У постанові зазначалося: «…нерозумно і шкідливо ставити тих чи інших радянських громадян під політичний сумнів через їхні релігійні переконання». Наголошувалося на недопустимості «будь-яких образ віруючих і церковнослужителів, а також адміністративного втручання в діяльність церкви».

Нові акценти в політиці дали практичні наслідки: за 1955–1956 рр. збільшилась кількість православних церков і молитовень, у 1955–1957 рр. відчутно зросла чисельність православного духовенства. Збільшився набір до семінарій.

З 1955 р. почалось повернення із заслання священиків греко-католицької церкви. Було звільнено 286 із 344 репресованих. Також вийшов на волю митрополит Й. Сліпий.

Процес повернення душпастирів призвів до активізації вірян, які сподівалися на відновлення УГКЦ. У деяких закритих греко-католицьких (уніатських) храмах самовільно розпочалися богослужіння. Проте сподіванням на відновлення УГКЦ не судилося збутися. РПЦ і партійно-державне керівництво вжили необхідних заходів, аби унеможливити відновлення УГКЦ. У 1957 р. відбулись повторні арешти декількох єпископів, посилилися адміністративні переслідування Й. Сліпого, який був знову ув’язнений до 1963 р. На кінець 1957 р. будь-які спроби відродити УГКЦ були придушені.

Боротьба проти відновлення УГКЦ стала початком нового наступу на церкву. Компартія обрала курс на побудову комунізму й форсоване подолання релігійності. Місцевим органам влади було дано розпорядження про встановлення жорсткого контролю за священиками, фінансовою і господарською діяльністю храмів. З 1959 р. розпочалась кампанія закриття церков і монастирів. Протягом чотирьох років закрили більш ніж 3 тис. церков і молитовень.

Початок 1960-х років відзначався посиленням переслідування протестантських церков: християн-баптистів, адвентистів, єговістів, п’ятдесятників та інших. Над представниками цих церков відбулась ціла низка судових процесів, під час яких допускалися численні порушення, до підсудних застосовувалися максимальні міри покарань, хоча у більшості випадків звинувачення були надумані.

Таким чином, після короткого періоду лібералізації церковного життя відбувся черговий наступ на релігію.

Перегляньте відео

ІІІ. Закріплення матеріалу

1. Дайте відповідь на запитання:

– Чи можна стверджувати, що наприкінці 1950-х — на початку 1960-х років українська культура зазнала відродження?

– Що в освітній реформі 1958 р. сприяло русифікації системи освіти в УРСР?

– Яка роль шістдесятників у розвитку української культури?

2. Виконайте завдання:

М. Хрущову належить вислів: «У питаннях культури я — сталініст». Назвіть практичні підтвердження позиції М. Хрущов

3. Виконайте тест за посиланням

https://naurok.com.ua/test/shistdesyatnictvo-zarodzhennya-disidentskogo-ruhu-19586.html

IV. Домашнє завдання

Підготуйте презентацію “Спорт в Україні ” (період десталінізації)

Вернуться к: Історія України. ІІ курс
x

Перегляньте також

7e47feedd025d9bd2695fd2ca50d6f5e

Новорічний вечір «Свята не буде!»

Новий рік – час віри, надії, сподівань та здійснення найзаповітніших бажань. А ...