Бути людиною — ось до чого має приводити виховання…

Бути людиною — ось до чого має приводити виховання…

за цим принципом жив і діяв видатний хірург Микола Іванович Пирогов. Він залишався вірним особистим принципам до останнього подиху свого життя. Про життєвий шлях видатного вченого, геніального лікаря та його діяльність хочеться розповісти неабияку справжню історію, яка залишила глибокий слід в історії науки, медицини, педагогіки і культури.

Потяг до медицини привів його у 14 років до Московського університету. У 22 роки він захистив докторську, у 26 був професором Дерптського університету. У 31 рік Микола Іванович став ректором у Петербурзькій медико-хірургічній академії.

Пирогов Микола Іванович ― людина зі світовим ім’ям, без перебільшень! Своїми думками та справами він випереджав свій час чи не на століття. Чи відомо тобі, що Пирогов особисто, власними руками врятував сотні життів солдат. Вони вірили в нього, як у Бога, який творить дива. А ще він дуже любив квіти, природу, писав вірші та філософські трактати.

Дізнатися про топ-12 цікавих фактів про Миколу Івановича Пирогова, можна відвідавши Національний музей-садибу у місті Вінниці, де наукові працівники з цікавістю розкажуть про дивовижне життя видатного вченого.

1. Геніальний хірург і анатом, унікальний медик, талановитий учений, гуманіст і педагог.
2. Доктор наук у 22 роки, професор у 26.
3. Творець першого атласу топографічної анатомії.
4. Засновник воєнно-польової хірургії та інституту сестер милосердя.
5. Батько вітчизняної школи анестезії.
6. Ефірний наркоз випробував спочатку на собі.
7. Винайшов стаціонарну гіпсову пов’язку при переломах.
8. Вперше ввів первинне сортування поранених.
9. Вперше застосував штучний склад для подовження кінцівки.
10. Найшвидша його операція тривала 1,5 хвилини.
11. Після операції завжди ховав руки в кишені, щоб бідні пацієнти не могли дати йому грошей.
12. Колись він зцілив ще у молодому віці 21-річного тяжкохворого хіміка, майбутнього вченого Дмитра Менделєєва і швидко повернув його до повноцінного життя (https://kpi.ua/pyrogov) . Дмитро Іванович назавжди зберіг почуття вдячності та захоплення Пироговим. «Оце був лікар! – часто казав він. – Наскрізь людину бачив і зразу мою натуру зрозумів». Микола Пирогов врятував від ампутації ноги італійського полководця Джузеппе Ґарібальді (https://uahistory.com/topics/events/17263). Після лікування генерал написав: «Мій дорогий лікарю Пирогов! Моя рана майже зажила. Я відчуваю необхідність подякувати вам за сердечну участь, уміле лікування. Вважайте мене, мій дорогий лікарю, вашим підданим. Ваш Джузеппе Ґарібальді».

Він винайшов гіпсові пов’язки і анестезію, удосконалив анатомію, побував на 4-х війнах, створив воєнно-польову хірургію. Його і досі називають вчителем всіх лікарів-хірургів. Останні 20 років свого життя Микола Пирогов провів у садибі Вишня під Вінницею (1861‒1881 рр.).

1859 року Микола Пирогов вподобав і придбав садибу «Вишня», вигравши торги на аукціоні в Києві, коли працював попечителем Київського навчального округу. Садиба на той час належала спадкоємцям доктора медицини Гриколевського. Звільнений з посади попечителя Київського навчального округу, Пирогов позичив гроші у вінницького банкіра Беренштейна і за 96 тис. руб. сріблом придбав цю садибу, “прелестный уголок”, як він її називав. Тоді 4 тис. га землі – територія мікрорайону Вишенька, аграрного університету, села Агрономічного та ін., стали належати Миколі Івановичу Пирогову. Він добре господарював на своїй землі, привів все до ладу, позичені гроші повернув через 12 років. А вже будинок і аптеку звів 1866-го року.

Помер у своєму робочому кабінеті 23 листопада (5 грудня за новим стилем) 1881 року.

9 вересня 1947 року тут створено унікальний музей з цікавими експозиціями, де збереглося особливе культурне середовище, в якому працював, винаходив і жив життя видатний вчений-хірург, проводив дуже складні операції, безкоштовно лікував людей. Основою усіх композицій комплексу є геніальні відкриття вченого, особисті речі, книги, картини, хірургічні інструменти і, звичайно, особистий кабінет з власними рукописами.

Будинок-садиба вченого вражає своєю унікальністю всього музейного комплексу, до складу якого входять: будинок, же жив Микола Пирогов, музей-аптека, меморіальний парк, церква-некрополь зі скляним саркофагом.

Експозиція музею займає площу 1,2 тис.м2, де розміщено понад 1,5 тис. експонатів та поділяється на 12 розділів, кожен з яких відображає історичний відрізок часу та певні події у житті видатного вченого.

Відвідувачі музею мають можливість ознайомитися з медичними інструментами, що використовувалися в практиці лікарів Пироговської епохи, переглянути унікальні друкарські видання, відчути дух і атмосферу пам’яток архітектури та історії 19 століття.

У своєму робочому кабінеті вчений написав наукові праці з воєнно-польової хірургії: «Звіт про відвідування шпиталів в Німеччині, Ельзасі і Лотарингії» та «Лікарська справа і приватна допомога в Болгарії і в тилу діючої армії в 1877-1878 рр.», які стали результатом двох його поїздок на театри воєнних дій франко-прусської (1870 р.) і російсько-турецької (1877-1878 рр.) війн, а також мемуари, відомі під назвою «Щоденник старого лікаря».

Кабінет обладнаний меблями 19 ст., на столі розміщені особисті речі М. І. Пирогова, на стінах портрети господаря та його родини. В книжкових шафах – література з бібліотеки вченого. Багато книг з дарчими написами авторів.

Його життя і діяльність пронизані невичерпною любов‘ю до свого народу і є прикладом служіння ідеалам правди, добра, гуманізму. Проживаючи у Німеччині, Пирогов виїздив до пораненого Джузеппе Гарібальді, оглянувши його, встановив характер поранення, порадивши дієвий метод лікування, який посприяв одужанню пацієнта.

Неподалік від будинку вченого розташована аптека, в якій цілком відтворили операційну і приймальню відомого хірурга. Воскові фігури пацієнтів та лікарів мають неабияку схожість з образами людей. В аптеці можна споглядати аптечний посуд і начиння 19 століття, трави для лікування, які він вирощував самостійно у своєму парку, де і сьогодні зустрічаються дерева, посаджені вченим. У пам’ятці садово-паркового мистецтва розкинувся розкішний хвойний парк, яблуневий сад і липова алея. Тут навіть збереглася ялина, посаджена самим Пироговим у 1862 році, яка вражає відвідувачів своєю високою граціозністю. Нам вдалося навіть придбати у цій аптеці цілющий заспокійливий фіточай, створений за рецептом самого пана Пирогова.

За 1300 метрів від садиби побудована церква святого Миколи Чудотворця і усипальниця, де спочиває набальзамоване тіло видатного вченого, яке 24 січня 1882 року помістили в родинну усипальницю. А вже 1885 року за проєктом академіка В. Сичугова було завершено спорудження церкви — некрополя. Цікавим фактом є те, що зберегти тіло побажала саме його дружина Олександра. Пізніше на території усипальниці було поховано і його дружину Олександру, згідно з її заповітом, а потім і старшого сина. Науковці музею проводять дослідження, постійно контролюють біологічний, температурно-вологісний та шумовий режим зберігання набальзамованого тіла у природному середовищі. Останнє 10-е ребальзамування провели українські вчені.

Святкової днини та в особливі дати на знак вшанування пам’яті відомого лікаря тут проходять богослужіння, звучать різні музичні твори, дзвонять дзвони, і кожен удар символізує відлік років життя Пирогова. Двері церковного комплексу кожного дня відкриті для всіх, хто глибоко цінує внесок Пирогова у розвиток науки й медицини та поважає його як особистість.
У 1997 році музей-садиба набула статусу пам’ятки національного значення. У вестибюлі садиби-музею обладнані сучасні експозиції під назвою: “Воєнно-польова хірургія від Пирогова до сьогодення”, зібрані шеврони медичних формувань Збройних Сил України, на полицях знайшли пам’ятне місце деякі з особистих речей військових парамедиків.

Час невблаганно віддаляє нас від того періоду, коли жив і творив Микола Іванович, проте його ідеї, принципи, напрацювання не втрачають свого значення. Вони ще довго залишатимуться актуальними, а для практики хірургії, топографічної анатомії людини, воєнно-польової хірургії – неоціненними.

Справа Пирогова, його вчення витримали випробування часом. Вдячні нащадки з повагою і любов’ю досліджують наукову спадщину, зберігають пам’ять про великого гуманіста, лікаря, громадянина і Людину.

Світлана Балак, бібліотекар