Мандруємо Україною. Мальовниче Яремче

Там, де гори й полонини,
де стрімкі потоки й ріки,
де смерічок ген розмай,
ллється пісня на просторі,
вільна, сильна, наче море
про мій милий рідний край

Яремче — перлина Карпат, національний природний парк України радо зустрічає мандрівників своєю щирістю та неповторністю. Вузькі вулички, свіже гірське повітря та шум водоспаду «Пробій» створюють особливу атмосферу цього курортного містечка.

Карпати — це справжнє диво природи, де гори, ліси й полонини утворюють гармонійну картину. Гора Маковиця — одна з найвищих вершин в околицях міста Яремче. Підйом на гору Маковиця не потребує великих зусиль і стане під силу малим і дорослим. Еколого – освітня стежка “На гору Маковиця” середньої складності, має протяжність 3км, яку можна подолати за три години. Маршрут починається біля контрольно-пропускного пункту, що знаходиться навпроти ресторану “Гуцульщина”. Рухаючись лісовою стежиною догори поступово занурюємося у неповторний красивий світ старовікового густого лісу, наповнений співом птахів і ароматом хвойних дерев, ялин та ялиць, дубів. Долаючи стежку та проходячи кам’яними розсипами, праворуч можна побачити мікрорайон Ямна. Подекуди траплялися полонини, звідки відкривалися гарні краєвиди на околиці Яремче. Підйом був доволі виснажливим, але коли ми дісталися вершини, усі труднощі зникли. Звідти відкривається неймовірна панорама Карпатських гір, колоритних гірських пейзажів: хребет Явірник, вершини Хом’як, Синяк і Довбушанка, а також Говерла і Петрос, які ніби розчиняються у далекому горизонті.

Особливо вразила полонина Маковиця та велика гойдалка на ній. Дорога до неї пролягала крізь густий смерековий ліс. Повітря було прозорим і свіжим, а довкола чутно спів пташок та шелест листя, дорогою збирали лісові ягоди і смакували ними. Коли ми вийшли на полонину, перед очима відкрився неймовірний краєвид: хвилясті зелені хребти, що тягнуться до горизонту, і маленькі будиночки внизу, схожі на кольорові цяточки. Це була справжня дивовижна краса.

На Маковиці відчуваєш особливий спокій і свободу. Тут краса Карпат проявляється у всій величі — у безкраїх просторах, чистому небі та тиші, яка наповнює серце радістю.

Цей похід залишив у наших спогадах незабутні враження. Маковиця подарувала відчуття свободи, єднання з природою та гордість за власні зусилля. Споглядання цих краєвидів викликає любов до Карпат та бажання повертатися сюди знову.

Під час подорожі до Яремче ми завітали на відомий сувенірний ринок. Він розташований просто біля дороги й виглядає дуже яскраво: дерев’яні ятки прикрашені різнокольоровими рушниками, вишиванками та виробами з дерева.

Найбільше вразила різноманітність товарів. Тут можна знайти все: від теплих вовняних шкарпеток і килимів ручної роботи до різьблених трембіт, глиняних глечиків та прикрас з бісеру. Атмосфера ринку завжди жвава — всюди чуються жарти, лунає українська музика, гуцульські мелодії, відчуваєш аромат свіжих цілющих карпатських трав та запашних приправ. Це відвідування залишило приємні спогади, адже ринок у Яремче — не просто місце купівлі речей, а справжня частинка карпатської культури.

Мали нагоду відвідати заклади національних ресторанів, туристичних їдалень, де скуштували традиційні карпатські страви. Не забули відвідати й McDonald’s у Яремче. Найбільше сподобалися бограч, банош із бринзою та шкварками, грибна юшка, драники, картопля по-селянськи, вареники. Справжнім відкриттям стали духмяні карпатські трав’яні чаї, які надихали після довгого дня до відвідування нових турів і локацій.

Наостанок подорожі в Яремче ми завітали до музею етнографії та екології Карпатського краю, в якому розміщені експонати з історії та розвитку народних ремесел Прикарпаття. Тут вперше свої роботи презентували народні майстри краю: різьбяр Андрій Тимчук з Дори, вишивальниці Євдокія Орфенюк з Микуличина та Ганна Мисюк з Ямни, жіночі прикраси з бісеру представила Марія Філяк з Микуличина. У 60-их роках розпочалося створення краєзнавчого музею, який відкрився у 1963 році. Пошукову та збиральницьку роботу очолив місцевий краєзнавець Михайло Музиря, який за короткий час зібрав численну колекцію етнографічних творів. У 1967р. за проєктом архітектора В.Стасіва було споруджено музей, будівля якого ззовні нагадувала партизанський курінь. Саме тут розмістили, реорганізований з краєзнавчого, музей партизанської слави ім. С. Ковпака. 1993р. музей був реорганізований у Карпатський крайовий музей, 2007 р. став філією Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й.Кобринського, заклад отримав назву Музей етнографії та екології Карпатського краю.

У виставкових залах музею постійно відбуваються цікаві виставки творів народного та образотворчого мистецтва. Тематичні круглі столи, уроки народознавства для учнівської та студентської молоді, зустрічі з відомими творчими особистостями краю.

Відпочинок у Яремче став одним з яскравих моментів під час воєнного стану. Адже психологічний та емоційний стан потрібно якось відновлювати. Побути з природою наодинці чи піти у гори — є одним з найкращих варіантів активного відпочинку, відновлюючи життєві сили та енергію. То ж, завітайте в Прикарпаття, завітайте, люди добрі, завше будуть раді вам, хлібом — сіллю вас зустрінуть, файну пісню заспівають шану нашим світлим дням.

Світлана Балак, завідувачка бібліотекою