Головна / Урок / УРСР у першій половині 1950-х років. Десталінізація

УРСР у першій половині 1950-х років. Десталінізація

Розділ. Україна в умовах десталінізації.

Тема. УРСР у першій половині 1950-х років. Десталінізація (2 уроки)

Основні поняття: десталінізація, культ особи, “відлига”, лібералізація, реабілітація

І. Опрацювання навчального матеріалу.

На початку 1950-х рр. мало що змінилося в суспільно-політичному житті України порівняно з першими повоєнними роками. У жовтні 1952 р. відбувся ХІХ з’їзд ВКП(б) – назва комуністичної партії була змінена на КПРС, а українська на КПУ. Готувалися нові репресії.

процеси десталінізації в Україні

5 березня 1953 р. помер Й.Сталін.  Відрізок часу до середини 1960-х рр. історики пов’язують з іменем М. Хрущова і називають «відлигою».

Відлига – неофіційна назва періоду історії СРСР, що почався після смерті Й. Сталіна і тривав до середини 60-х рр. ХХ ст.

Його характерні риси:

– відхід від терористичної сталінської системи управління, спроби її лібералізації;

– гуманізація політичного та громадського життя.

Історичний термін «відлига» походить від однойменної повісті письменника Іллі Еренбурга «Відлига» і характеризує суть епохи: відлига посеред тоталітарної зими.

Лібералізація – курс на пом’якшення політичного режиму.

У сталінську добу Україна зазнавала найбільш жорстоких репресій. Зі смертю диктатора її становище в СРСР змінювалося. Відбулася загальна лібералізація суспільно-політичного життя. До того ж М. Хрущов  прихильно ставився до України, розглядаючи компартійно-радянських апаратників республіки як своїх союзників.

Лібералізація політичного режиму почалася одразу після смерті Сталіна. 14 – 25 лютого 1956 р. – ХХ з’їзд КПРС, який підтвердив курс на десталінізацію.

Десталінізація – це процес очищення суспільства від наслідків культу особи Й.Сталіна

ХХ з’їзд КПРС уважають початком доби Хрущова в історії радянського суспільства

 

                                                               М.Хрущов

Відкрийте посилання в новому вікні  Хрущов Микита Сергійович

                В останній день роботи з’їзду М.Хрущов протягом чотирьох годин читав доповідь «Про культ особи та його наслідки».

Культ особи – беззастережне, надмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка обіймає найвищу посаду в політичній чи релігійній ієрархії, надмірне перебільшення заслуг, функцій і ролі лідера. Його насаджують за допомогою певних процедур і церемоній, а також завдяки пропаганді.

У доповіді М.Хрущова було перелічено неспростовні факти, що доводили особисту відповідальність Сталіна за трагедію перших років війни з гітлерівською Німеччиною, за депортації цілих народів, масові репресії 1937–1938 рр. і післявоєнних років. Проте доповідь М. Хрущова скоріше маскувала, ніж змальовувала справжню картину минулого. У ній засуджено тільки зовнішні прояви тоталітаризму («культ особи») і найбільш вражаючі випадки зловживання владою (масові репресії, депортації). Що ж до політики партії на всіх етапах «соціалістичного і комуністичного будівництва», то вона визнавалася правильною.

Критика культу особи Й. Сталіна  на ХХ з’їзді партії була хоч і різкою, але поверховою. Незважаючи на свою інформаційну насиченість та емоційність, доповідь М. Хрущова скоріше маскувала, ніж розкривала справжню картину злочинів сталінізму. Проте й ця дозована критика позитивно вплинула на оздоровлення політичної і морально-психологічної атмосфери в країні, здійснила справжній переворот у суспільній свідомості.

Виступ М. Хрущова з доповіддю на закритому засіданні ХХ з’їзду КПРС перевів процес лібералізації в нову площину – десталінізацію.

Десталінізація — процес ліквідації та розвінчання культу особи і сталінської політичної системи, створеної радянським лідером Йосипом Сталіним.

Основні напрямки десталінізації:

– створення комісій з перегляду справ засуджених у 1934 – 1953 р.р.;

– ліквідація позасудових органів, воєнних трибуналів військ МВС, відміна надзвичайних законів і постанов, спрямованих на боротьбу з “ворогами народу”;

– чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх кількості;

– припинення ідеологічних кампаній проти інтелігенції, націоналізму тощо;

– уповільнення процесу русифікації;

– зростання ролі українського чинника в різних сферах суспільного життя( висування місцевих кадрів на керівні посади в регіонах, поява вихідців з України в найближчому оточенні М.Хрущова;

 Реабілітація – поновлення доброго імені, репутації несправедливо заплямованої або безпідставно звинуваченої людини.

Політична реабілітація –    винесення виправдовувального вироку під час перегляду справи за відсутністю складу злочину або за недоведенням участі в скоєнні злочину.

У 1956 р. розпочато кампанію за реабілітацію українських письменників та інших діячів культури, які стали жертвами сталінського терору. Зокрема, було реабілітовано М. Куліша, З. Тулуб, Б. Антоненка-Давидовича, В. Підмогильного, Є. Плужника, М. Ірчана, Г. Хоткевича, А. Кримського, О. Курбаса та багатьох інших.

На початок 1956 р. з таборів і спецпоселень повернулися додому понад 60 тис. осіб, засуджених за членство в ОУН, участь в УПА або «бандпосібництво». З 1956 по 1959 рр. в Україні було реабілітовано понад 250 тис. осіб.

На початок 1959 р. у таборах та колоніях МВС СРСР ще утримувалося 11 тис. осіб за «контрреволюційні злочини» (це 1,2 % від загальної кількості в’язнів). На початку 1960-х рр. М. Хрущов уже заявляв, що в СРСР нема політичних в’язнів.

Складовою десталінізації стала ліквідація ГУЛАГу (рос. – Главное управление лагерей) – єдиної табірної система СРСР. Від середини

1940-х до середини 1950-х рр. у системі ГУЛАГу відбулося майже півсотні повстань.

 

Травень – серпень 1953 р. – повстання в Норильську (місто у Красноярському краї РФ) та Воркуті (місто в Республіці Комі, РФ).

Норильське повстання розпочалося після невмотивованого вбивства двох, а потім ще трьох засуджених.  У відповідь в 4-тій зоні “Горлагу” в’язні припинили роботу на будмайданчику, а на одному з будинків, так, щоб добре було видно в інших зонах написали: “Нас убивають і морять голодом”. Керівником повстання був українець. 5 червня 1953 р. шість табірних відділень припинили роботу й виявили масову непокору (20 тис ув’язнених). Гаслами повстанців були: “Свобода народам і людині!”, “Воля або смерть”.

У таборах повстанці підтримували суворий порядок. У керівництві було багато засуджених за участь в ОУН-УПА. Повстання тривало 61 день. Під час придушення вбито 150 осіб.

Травень – червень 1954 р. – Кенгірське повстання у Казахстані

Повстання тривало 42 дні у травні – червні 1954 р. Усі ув’язнені в Кенгірі (6500 осіб) відмовилися виходити на роботу. До них приєдналося 12 тис. в’язнів, що працювали на сусідніх рудниках. Повстанням керував Конспіративний центр націоналістів, переважно українських. Незабаром у Кенгір прибув військовий ешелон внутрішніх військ, у складі якого було п’ять екіпажів танків Т-34. Повстання було придушене. Убитих і покалічених повстанців налічувалося понад 700 осіб.

Унаслідок повстань влада пішла на певні поступки в’язням спецтаборів: їм дозволили вільно пересуватися поза бараками в межах зони; скасували номери на одязі ув’язнених; дозволили виходити на працю без конвою; встановили 8-годинний робочий день, за який в’язні стали отримувати плату у вигляді карток на їжу, яку могли придбати на території зони; дозволили побачення з рідними тощо. На кінець 1950-х рр. 70 % таборів і колоній МВС СРСР було розформовано. Офіційно ГУЛАГ скасували за наказом МВС СРСР у січні 1960 р.

Перегляньте відео про десталінізацію, її масштаби і наслідки 

ІІ. Закріплення матеріалу.

1.Дайте оцінку результатам ХХ з’їзду КПРС.

Позитивні результати з’їзду

Негативні результати з’їзду

  1. З’їзд засудив державну практику тоталітарного режиму та «культ особи» Сталіна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Були наведені численні факти злочинів і прямих зловживань Сталіна та його оточення.

 

  1. Проголошено курс на демократизацію суспільства.

 

 

 

 

 

  1. Це був критичний аналіз минулого, який відкривав можливість кращого майбутнього.

 

  1. Відбулася ревізія сталінської моделі радянського суспільства, було розкрито правду про методи соціалістичного будівництва в СРСР.

 

 

 

 

Зі спогадів І. Світличного:

«У багатьох із нас одразу після ХХ з’їзду було багато наївного, рожевого оптимізму, телячого ентузіазму, багато було ілюзій, побудованих на піску, і багатьом здавалося, що всі проблеми народного життя вирішуються одним махом і нам нічого не лишається, як з високо піднятими прапорами урочисто марширувати до комунізму».

  1. Культ особи Сталіна не був розвінчаний до кінця.
  • доповідь Хрущова не була оприлюднена. (Опублікована тільки в 1989 році);
  • не були розкриті причини культу особи і репресій – їх пояснювали рядом помилок Сталіна та керівників МВС і КДБ.
  • не була обговорена в суспільстві постанова ЦК КПРС від 30 червня 1956 р. «Про подолання культу особи та його наслідків».

 

  1. Багато фактів замовчувалося.

 

 

 

  1. Реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними. Вони не торкались основ тоталітарного режиму, залишалася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя. Повної демократизації не відбулося.

 

  1. Критика не зачіпала сутності командної системи.

 

 

  1. Хрущов не дав відповіді на основне питання – що ж за система існує в СРСР, за якої людина типу Й. Сталіна може доступитися до влади і впродовж десятиліть тримати суспільство в стані страху. Хрущов не піддавав сумніву необхідність існування тоталітарної системи.

 

Зі спогадів О. Лаціса (мовою оригіналу):

«Его доклад, несмотря на всю нашу неготовность, неопытность, сразу поразил отсутствием какого бы то ни было осмысления. Сообщалось о «великом гении», что он был великий злодей, и на этом ставилась точка. Мы поверили, что он великий злодей, фактам нельзя не верить. Но это вызвало еще больше возражений и сомнений. Как же это могло быть в нашей стране, в нашей партии, в нашей революции?  Как это все совместить с социализмом? Сведение всех этих вопросов к личности было заведомо несостоятельным: ведь это была личность не какого-то отщепенца, но вождя, за которым все мы шли…  Как это могло случится и где гарантии, что это не повторится? Ни на тот, ни на другой вопрос ответа не было»

 

2. Як ви вважаєте, чому таким великим був відсоток українців серед ув’язнених?

3. До яких змін у кадровій політиціпривів початок процесу десталінізації в Україні?

4.Які особливості суспільно-політичного життя доби «відлиги» висміяно в   анекдоті?

«На XX з’їзді М. Хрущов виступає з доповіддю, описуючи злочини Сталіна. Раптом хтось вигукує із залу:

 – А чому ж ви мовчали?

Зупинившись, Хрущов звертається до залу:

– Хто це сказав?

У відповідь мовчання. Хрущов знову:

 – То хто це сказав? Знову мовчання.

Тоді Хрущов, показуючи рукою в зал:

– Мовчите?! Ось так і ми мовчали!»

5. Опрацювати параграфи 9-10 підручник: Хлібовська Г. Історія України. Рівень стандарту: підручник для 11 класу. – Тернопіль: Астон, 2019.

Вернуться к: Історія України. ІІ курс
x

Перегляньте також

7e47feedd025d9bd2695fd2ca50d6f5e

Новорічний вечір «Свята не буде!»

Новий рік – час віри, надії, сподівань та здійснення найзаповітніших бажань. А ...