Група 17Т2

Біологія

Заняття №45

Тема

  Складові здорового способу життя: раціональне харчування, рухова активність, особиста і побутова гігієна, відпочинок

            За твердженням фахівців ВООЗ, здоров’я на 50 % залежить від способу життя людини, на 20 % – від спадковості, на 20 % – від стану навколишнього середовища і на 10 % – від медичних послуг. Ось чому в організації здорового способу життя треба обов’язково зважати на усі ці впливи. І ще дуже важливим складником є особисті переконання й налаштованість на те, щоб бути здоровим.
ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ – це спосіб життєдіяльності людини, що відповідає її генетичним особливостям, конкретним умовам життя й спрямований на формування, збереження і зміцнення здоров’я.   У визначенні здорового способу життя для кожної людини треба брати до уваги її типологічні особливості (тип ВНД, домінуючий тип вегетативної нервової регуляції тощо), вік і стать, соціальну ситуацію (сімейний стан, професію, умови праці та ін.).
Організація здорового способу життя передбачає також розуміння певних вихідних теоретичних засад. Такі вихідні основоположні здоров’язбережувальні твердження називаються принципами здорового способу життя. Вони акцен-
тують увагу на біологічних основах здорового способу життя, на тих важливих біологічних процесах, що визначають здоров’я.
Принцип єдності (цілісності) для людини як біосоціальної істоти стверджує взаємозв’язок і взаємозалежність фізичної, психологічної й соціальної складових здоров’я людини.
Принцип активності вказує на необхідність рухливого способу життя, активне формування вольових якостей, що зменшують шкідливі впливи негативних емоцій, вибір активної життєвої позиції тощо.
Принцип ритмічності передбачає вимоги щодо режиму харчування, навантажень, відпочинку, праці відповідно до внутрішніх й зовнішніх біологічних ритмів.
Принцип адаптивності акцентує увагу на значенні адаптивних механізмів для підвищення власного адаптивного потенціалу, зміцнення імунітету, психологічної стійкості, пізнавального научіння й мотивації в адаптованості людини.
Принцип відповідності підкреслює важливу роль співвіднесення обміну речовин, енергії та інформації з потребами організму, вимог помірності й самообмеження, пов’язаних з режимом харчування, фізичним навантаженням, віковими особливостями росту й розвитку та ін.
Принцип самоорганізації є важливим для організації фізичного розвитку та зміцнення адаптивних можливостей організму, професійної самодисципліни, повноцінної самореалізації своїх обдарувань і здібностей, оскільки основою
здорового способу життя є саме індивідуальна система поведінки й звичок кожної окремої людини. Активним носієм здорового способу життя є конкретна людина з її особливостями й соціальним статусом.
Принцип індивідуальності вказує на необхідність розуміння біологічної неповторності кожної людини, індивідуальних проявів вищої нервової діяльності для усвідомлення свого «Я», особливостей характеру тощо.
   Отже, сукупність принципів організації здорового способу життя створює основу біологічного й соціального розвитку організму та його взаємодію із середовищем життя.

Здоровий спосіб життя у медико-біологічному сенсі – це такий стиль життя, за якого спостерігаються оптимальний рівень життєдіяльності організму, підвищення адаптивного потенціалу і резервних можливостей організму, зберігається
активність організму до самої старості. Найважливішими складниками здорового способу життя є раціональне харчування, рухова активність, особиста гігієна, режим праці й відпочинку, загартовування, відмова від шкідливих звичок, культура здоров’я.
    Раціональне харчування є основоположним складником здорового способу життя. Це фізіологічно повноцінне харчування людини із урахуванням її віку, статі, стану, виду діяльності. Завдяки принципам збалансованості, різнома-
нітності, ритмічності, індивідуальності кожна людина отримує усі необхідні речовини, що виконують харчову, енергетичну, регуляторну, захисну та інформативну функції.
   Рухова активність людини визначається станом м’язової системи і є основною умовою життєдіяльності організму. «Життя вимагає руху», – стверджував Арістотель. М’язові рухи впливають на фізіологічну діяльність усіх інших систем, зміцнюють імунітет, сприяють психічній діяльності, забезпечують соціальну активність.
 Особиста гігієна передбачає догляд за тілом, гігієну одягу та взуття, що сприяє зміцненню здоров’я, поліпшенню обміну речовин, кровообігу, травлення, дихання, розвитку фізичних і розумових здібностей людини.
   Розумне чергування праці та відпочинку – важливий компонент здорового способу життя. Сприяння ритмічному перебігу фізіологічних процесів – це основний принцип цієї складової. Біоритми окремих органів і систем взаємодіють між собою й утворюють упорядковану систему ритмів, що сприяють оптимальній діяльності організму.
Загартовування – це передусім уміле вдосконалення фізіологічних механізмів захисту й адаптації організму. Перебування на свіжому повітрі, водні процедури та сонячні ванни дають змогу використовувати приховані можливості
організму, мобілізувати в потрібний момент захисні сили, запобігти впливові небезпечних і шкідливих чинників середовища. Під час загартовування слід дотримуватись таких принципів, як систематичність використання всіх процедур, поступовість збільшення їхньої подразнювальної дії, послідовність їхнього проведення, відповідність стану здоров’я, комплексність дії природних чинників.
Відмова від шкідливих звичок, якими є зволікання (звична або навмисна затримка початку чи завершення завдання, незважаючи на негативні наслідки цього), надмірні витрати коштів, ігроманія, обкусування нігтів, надмірне
витрачання часу на перегляд телевізійних передач, роботу з комп’ютером і гаджетами, постійне смоктання великого пальця та ін. Особливо шкідливими є наркоманія, зловживання алкоголем, токсикоманія та куріння. Кожна зі
шкідливих звичок спричиняє залежність або поведінкові розлади людини, що можуть стати причиною захворювань.
 Культура здоров’я включає знання (пізнавальний компонент), уміння й навички (практично дійовий компонент) та уявлення й переконання (ціннісно-емоційний компонент) людини з питань формування, збереження та зміцнен-
ня власного здоров’я і здоров’я оточуючих. Високий рівень культури здоров’я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й тими, хто її оточує.
Серед найважливіших складових культури здоров’я виокремлюють культуру харчування, культуру рухової активності, статеву культуру. Варто пам’ятати, що організація здорового способу життя вимагає організованості й зусиль. Нова парадигма здоров’я чітко сформульована академіком М. М. Амосовим: «Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. Замінити їх чимось іншим неможливо».
     Отже, здоровий спосіб життя забезпечує формування, збереження і зміцнення фізичного, психологічного й соціального здоров’я, здатність до продовження роду і досягнення активного довголіття.

    Самостійна робота з таблицею
Схарактеризуйте принципи здорового способу життя. Заповніть таблицю й сформулюйте визначення поняття                   «Біологічні основи здорового способу життя».
ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИНЦИПІВ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
Принцип                                                                               Процеси життєдіяльності й властивості живого,
що є біологічною основою здорового способу життя
1.
2.
3.

           Завдання для самоконтролю

1. Що таке здоровий спосіб життя?

2. Що таке принципи здорового життя

? 3. Назвіть основні принципи здорового способу життя.

4. Що таке біологічні основи здорового способу життя?

5. Назвіть основні складники здорового способу життя.

6. Що таке культура здоров’я?