Підручник біології

 Домашнє завдання.

Опрацювати §4; повторити §1-3. Виконати завдання для самоконтролю знань

Тема уроку: Стратегія сталого розвитку природи і суспільства

Мета уроку:

навчальна: сформувати поняття про сталий розвиток природи і суспільства; систематизувати знання про взаємозв’язок живого і неживого в природі;

розвивальна: розвивати в учнів уміння вчитися, здійснювати самостійну навчальну діяльність, добирати необхідні знання і способи діяльності для виконання навчальних досягнень, використовувати інформацію з різних джерел; розвивати навички самостійного пошуку знань, вміння здійснювати розумові дії, операції різних рівнів складності, формувати наполегливість та старанність у виконанні завдань, охайності у записах, ціннісне ставлення до використання часу;

виховна: виховувати гуманне ставлення та любов до природи, готувати до активної участі в практичній діяльності щодо охорони природи; залучати учнів до активної природоохоронної роботи

Тип уроку: комбінований.

Обладнання і матеріали: презентація; підручник.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

У 1973 р. Генеральною Асамблеєю ООН було засновано Всесвітній день охорони довкілля, який відзначають 5 червня. Щороку цього дня відбуваються заходи, присвячені певній темі. Тему 2018 р. сформульовано так: «Бій забрудненню пластиком!». Яка ж мета Всесвітнього дня охорони довкілля?

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Вивчення нового матеріалу (навчальна бесіда)

1. Структура навколишнього середовища

Навколишнє середовище, або довкілля, — це частина природи, що оточує людину, підтримує її існування, створює умови для діяльності й суспільних відносин, безпосередньо впливає на її життя і здоров’я. Поняття «природа» і «навколишнє середовище» дуже подібні, але перше є значно ширшим.

Навколишнім середовищем називають ту частину природи, з якою людина взаємодіє у своєму житті й виробничій діяльності. Навколишнє середовище складається з двох взаємозалежних частин: природної і штучної.        Природним компонентом є планета Земля з її різноманітними оболонками — атмосферою, гідросферою, літосферою та біосферою. Суспільну частину середовища життя людини становлять суспільство і суспільні відносини, що утворюють штучний компонент довкілля.

Сьогодні всі проблеми навколишнього середовища є предметом нової науки під назвою енвайронментологія (від англ. environment — навколишнє середовище, довкілля). Ця наука має виражений прикладний (практичний) характер, а традиційна екологія є її теоретичною основою. Методологічними засадами енвайронментології слугують наукова теорія природокористування, вчення про охорону природи та сучасна концепція збалансованого розвитку природи й суспільства.

         Отже, навколишнє середовище є частиною природи і має природний та штучний компоненти.

2. Суть стратегії сталого розвитку природи й суспільства

Сталий розвиток природи й суспільства — розвиток суспільства, за якого економічне зростання, матеріальне виробництво і споживання відбуваються в межах, що їх визначає здатність екосистем до самовідновлення.

Термін «сталий (збалансований) розвиток» з’явився у 1980 р. у документі «Всесвітня стратегія охорони природи» (ВСОП), підготовленому Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів (МСОП). Ця стратегія містила принципово нове положення: ЗБЕРЕЖЕННЯ ПРИРОДИ НЕРОЗРИВНО ПОВ’ЯЗАНЕ З ПИТАННЯМИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА.

Автором інноваційної економічної теорії сталого розвитку, висвітленої в монографії «Поза зростанням: Економічна теорія сталого розвитку», є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля Герман Дейлі.

Сталий розвиток — це доволі складна конструкція, яка полягає в збалансованому розвитку трьох компонентів: економічного, соціального та екологічного. Не можна говорити про сталий розвиток, розглядаючи лише один із компонентів. На іл. 4 зображено три кола: соціум (суспільство), економіка, довкілля (природа). Ділянка перетину кіл і є зоною сталого розвитку.

Іл. 4. Триєдина концепція сталого розвитку

Принципи Концепції сталого розвитку

• Людство може надати розвитку суспільства сталого характеру, щоб він відповідав потребам людей сучасного й майбутніх поколінь.
• Обмеження, що існують у галузі експлуатації природних ресурсів, пов’язані із сучасним рівнем розвитку техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.
• Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і надати їм можливість реалізувати свої надії на благополучне життя.
• Необхідно, щоб використання природних ресурсів відповідало екологічним можливостям планети, зокрема виробництво енергії.
• Темпи росту кількості населення мають відповідати виробничому потенціалу біосфери, який у сучасних умовах швидко змінюється.

В основі стійкого розвитку лежить перехід до «зеленої» економіки. «Зелена» економіка — це економіка, яка раціонально використовує природні ресурси, зберігає екосистеми і біорізноманіття та забезпечує при цьому зростання рівнів доходів і зайнятості. Це «низькокарбонова» економіка, економіка з мінімальним використанням вуглеводневих ресурсів, економіка з низькою енергоємністю. В умовах ресурсної та енергетичної залежності України саме поступова заміна «коричневої» індустріальної економіки на нову «зелену» уможливлює забезпечення національної безпеки держави в найближчі десятиріччя. Передбачено упровадження таких інструментів «зеленої» економіки, як «зелені» технології, «зелений» транспорт, «зелене» будівництво, «зелені» закупівлі, «зелена» енергетика та ін. (іл. 5).

Іл. 5. Символи пріоритетних напрямів «зеленої» економіки в Україні

Отже, як сформульовано у звіті Комісії ООН, «збалансований розвиток природи й суспільства — це розвиток, що задовольняє потреби нинішніх поколінь і не загрожує можливості наступних поколінь реалізовувати свої потреби».

3. Оновлена система цінностей щодо природи

Вивченням цінностей природи й оцінювання людиною значення природи, що мотивує її поведінку, займається екологічна етика. Це вчення про принципи й проблеми моральних взаємовідносин людини з природою й суспільством. Засновниками цієї системи поглядів, яку ще називають етикою Землі, є американський еколог О. Леопольд і німецький лікар, місіонер, музикант, лауреат Нобелівської премії миру А. Швейцер. На відміну від біоетики, що досліджує моральне ставлення людини до життя, екологічна етика вивчає моральні стосунки людини й природи взагалі — живої й неживої.

Основою сучасної екологічної етики є взаємодоповнювальні й рівнозначні світоглядні концепції — біоцентризм й екоцентризм. Суб’єктами в цих концепціях є організми, види живих істот та екосистеми.

         Принципи екологічної етики за О. Леопольдом:

1) принцип збереження природи;

2) принцип збереження біорізноманіття;

3) принцип цілісності природи;

4) принцип поваги до природи;

5) принцип відповідальності.

         Основні завдання сучасної екологічної етики:

– перебудова моральної свідомості людини,

– виховання любові й співчуття до природи,

– формування відповідальності людини за стан природи,

– формування рівноправного співіснування людини й природи.

Отже, природу врятувати зможе тільки створення нової ціннісної системи, заснованої на високому оцінюванні внутрішніх і зовнішніх цінностей природи, використання яких не спричинить загибелі природи.

ІV.Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учні