День пам’яті жертв Голодомору — трагічна сторінка української історії, що назавжди закарбувалася в національній пам’яті. Говорячи про Голодомор, неможливо оминути увагою те, що сьогодні український народ знову переживає злочини, спрямовані на знищення його державності, культури й життя.

В групі № 55 Федорівського центру ПО відбувся змістовний та глибокий виховний захід, присвячений Дню пам’яті жертв Голодомору — одному з найжахливіших злочинів проти українського народу в ХХ столітті. Тему трагедії було розкрито через історичні факти, документальні матеріали, задокументовані свідчення очевидців, а також через живі емоції сучасних українців — наших учнів.
Метою заходу стало не лише вшанування пам’яті мільйонів загиблих, знищених голодом, а й розуміння того, що геноцид 1932–1933 років — частина більшої історії змагання України за свободу, державність і людську гідність. Надіємось, що вдалося досягти поставленої мети і сформувати в учнів, здатність проводити історичні паралелі та усвідомлювати безперервність боротьби українського народу за життя, свободу і право на власну державу.
Як і 90 років тому, росія намагається позбавити українців права на свободу, національну ідентичність і саме існування. Учні під час обговорення дійшли спільного висновку: пам’ять про Голодомор — це не лише данина минулому, а й важлива складова сучасної боротьби.
Адже, усвідомлюючи масштаби та характер злочинів минулого, ми краще розуміємо цілі нинішнього агресора та цінність нашої перемоги.
Для систематизації та візуального осмислення інформації було використано інфографічні картки, які допомогли здобувачам освіти систематизувати знання про причини, механізми і наслідки Голодомору та відображали такі теми, як:
- «Причини мільйонних втрат»
- «Політика хлібозаготівель»
- «Механізми терору голодом»
- «Опір селянства»
- «Наслідки для української нації»
- «Свідчення очевидців»
- «Пам’ять і вшанування»
Під час освітньої частини заходу були представлені презентаційні матеріали, що розкривали три ключові аспекти трагедії: причини, механізми здійснення геноциду та наслідки для українського суспільства.
Щоб поглибити аналіз, учні ознайомилися з коментарями провідних істориків:
- Станіслав Кульчицький, історик, дослідник Голодомору:
«Голод не був стихійним. Це був інструмент. А інструмент має того, хто ним користується. У випадку з Україною — це був сталінський режим».
- Ярослав Грицак, історик:
«Голодомор був не просто трагедією — це був цілеспрямований удар по українській нації, її ґрунтівній основі — селянству. Це удар, наслідки якого ми відчуваємо й сьогодні».
- Володимир В’ятрович, історик, дослідник Голодомору:
«Голодомор був злочином не лише проти покоління 1930-х. Це був удар по всій історичній тяглості українців — спроба перервати нашу пам’ять, мову, культуру. Те, що ми пам’ятаємо і говоримо про це сьогодні, — доказ, що їм це не вдалося».
Окремою частиною заходу став перегляд тематичного відео — історичного мініфільму зі сценічними реконструкціями та документальними свідченнями, яке завершувалося загальнонаціональним закликом: «Запали свічку пам’яті».
Після перегляду учні поділилися власними думками, висловили емоційні рефлексії та провели порівняння між історичними подіями 1932–1933 років та сучасними викликами, з якими сьогодні знову зіштовхується Україна. Їхні слова стали найсильнішою частиною заходу. Ось декілька з них:
- Олександр
- Єгор
- Костянтин
- Сергій
- Дмитро
«Коли читаєш про Голодомор, здається, що це далека історія. Але коли бачиш, що сьогодні робить росія — стає зрозуміло, що методи ті самі. Вони хочуть зламати нас як народ».
«Раніше я думав, що Голодомор — це просто трагічна подія. Тепер я розумію, що це був злочин, зроблений навмисно. Те, що росія робить зараз, показує, що вони й досі хочуть знищити Україну як народ».
«Мене вражає, що під час Голодомору світ мало реагував. І сьогодні теж не всі розуміють, що росія знову творить геноцид. Але ми вже не ті — ми боремося, ми озброєні правдою та силою нашого ЗСУ».
«Мені здається, що тоді було так само страшно, як і зараз людям на війні. Коли чути вибухи або коли немає світла — я думаю про це».
«Коли ми запалювали свічку пам’яті, я подумав про людей, які померли, і про воїнів, які сьогодні нас захищають. Вони герої».
Учнівські рефлексії стали природним мостом між минулим і теперішнім, показуючи, наскільки глибоко сучасне покоління відчуває спільний біль своїх предків.
У ході дискусії учні дійшли важливого висновку: геноцид українського народу не залишився у 1930-х роках.
Сьогодні росія повторює ті самі методи, хоч і в інших формах:
- масові вбивства цивільного населення;
- депортація українських дітей;
- руйнування інфраструктури та блокада енергетики;
- заборона української мови в окупації;
- знищення культурних пам’яток;
- інформаційні маніпуляції та спроби стерти правду.
Історики часто підкреслюють цю тяглість.
Ярослав Грицак у одному з інтерв’ю наголошує:
«Українці — народ, який хотіли знищити не один раз. Але нас не зламали ані голодом, ані терором, і не зламають сьогодні».
На завершення учні вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання зі «Свічкою пам’яті». Цей момент став не лише актом скорботи, а й символом тяглості української історії — історії боротьби, пам’яті, незламності та єднання поколіннь українців у спільному прагненні до свободи.

Захід став важливою складовою формування громадянської свідомості, дав змогу учням в черговий раз дізнатися про жахливі сторінки минулого, зміцнив історичну пам’ять, виховав відповідальне ставлення до минулого й майбутнього України та надав можливість усвідомити важливу істину:
Голодомор — це частина нашої ідентичності, а сучасна війна — продовження тієї самої боротьби за право існувати.
Пам’ятаючи Голодомор — ми захищаємо себе сьогодні.
Пам’ять робить сильними. Знання робить незламнми.
Майстри виробничого навчання групи №55
Пшиков О.О, Бодня В.В
ФЕДОРІВСЬКИЙ ЦЕНТР ПО Міністерство освіти і науки України











