Сучасна українська література

Тема: Література кінця ХХ – початку ХХІ століття. Літературні угруповання. Постмодернізм як один із художніх напрямів мистецтва 90-х. Сучасні часописи й альманахи.

І. Актуалізація опорних знань

Виконайте вправу

Увідповідніть письменників із періодом, у якому вони творили чи творять

ІІ. Опрацювання навчального матеріалу

Сучасний літературний процес – це творчість кількох вікових поколінь.

Молодше покоління письменників – дебютанти рубежу тисячоліть: Любко Дереш, Сашко Ушкалов,Таня Малярчук, Софія Андрухович, Ірена Карпа, Сергій Жадан, Тарас Прохасько.

Середнє покоління - дебютанти 80-х: Юрій Андрухович, Олександр Ірванець, Віктор Неборак, Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Іван Малкович, Іван Андрусяк,Оксана Забужко, Євгенія Кононенко, Юрій Покальчук,

Старше покоління письменників: Ліна Костенко, Іван Драч, Дмитро Павличко, Павло Загребельний, Роман Іваничук, Валерій Шевчук.

Перегляньте презертацію

Презентація до уроку “Літературні угрупування 80-90-х років ХХ століття”

Перегляньте відео

Дослідники літературний процес кінця ХІХ – початку ХХІ століття умовно поділяють на два етапи:

– доба модернізму (кінець ХІХ -70-ті рокиХХ століття);

– доба постмодернізму (80-ті роки ХХ століття – ХХІ століття)

Постмодернізм – світоглядно-мистецький напрям останньої третини ХХ ст., який прийшов на зміну модернізму, сформувався в постіндустріальну добу в атмосфері руйнування світоглядно-філософських, політичних, економічних систем і втраченої цілісності світу.

Відлік його існування зазвичай ведеться від 1960-70 років, коли він виникає в США та Західній Європі. Передумовами появи постмодернізму стало розчарування в ідеалах модернізму: безповоротності прогресу, вирішення наукою й технікою глобальних проблем людства, цілісності світу, існуванні загальнолюдських цінностей. Для постмодернізму характерні розмиття меж мистецьких жанрів і напрямів, усунення відокремленості масової культури від елітарної, автора від глядача (читача), проголошення відносності істини та цінностей, недовіра до авторитетів, деконструкція, гра та іронія.

Риси постмодернізму

Постмодернізм, хоча здебільшого протиставляється модернізму, також виступає його спадкоємцем. Почавшись із досить вузького кола митців і філософів, постмодернізм завоював культуру, оскільки нівелював відстань між масовим і елітарним споживачем. Якщо модернізм був націлений на обмежену аудиторію, здатну його сприйняти, в силу своєї новизни, то постмодернізм від початку вторинний, використовує існуюче до нього, тому доступний широкому загалу

Американський літературознавець та письменник Ігаб Хасан виділяв з головних характеристик постмодернізму:

1) Невизначеність, культ неясностей, помилок, пропусків;

2) Фрагментарність і принцип монтажу;

3) «Деканонізація», боротьба з традиційними ціннісними центрами;

4) «Все відбувається на поверхні», відсутність психологічних і символічних глибин;

5) «Ми залишаємося з грою мови, без Его»: мовчання, відмова від мімезису й образотворчого начала;

6) Позитивна іронія, що затверджує плюралістичний всесвіт;

7) Змішання жанрів, високого і низького, стильовий синкретизм;

8) Театральність, робота на публіку, обов’язкове врахування аудиторії;

9) Зрощення свідомості з засобами комунікації, здатність пристосовуватися до їхнього становлення та рефлектувати над ними

Постмодернізм в Україні

Постмодерністський етап в історії розвитку української культури почався в період «перебудови» і передусім стосується образотворчого мистецтва, що повернулося до зображення видимої реальності. Йому були притаманні поспішне руйнування традиційних течій і форм, домінування живопису^].

Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Юрія Андруховича, Юрія Іздрика, Любка Дереша, Олеся Ульяненка, Степана Процюка, В’ячеслава Медведя, Оксани Забужко, Владислава Кураша та інші

Масова література (або тривіальна) — один з двох потоків сучасного літературного процесу (іншим є елітарна література).

Масова література — розважальна й дидактична белетристика, яка друкується великими накладами і є складовою «індустрії культури». Використовуючи стереотипи масової свідомості й популістську стратегію завоювання публіки, а також примітизувати художні відкриття «високої» літератури, такі твори передбачають спрощене, комфортне читання. Їх типові ознаки — пригодницький або звульгаризований романтичний сюжет, який має зовнішню напружену динаміку і часто щасливий фінал — «хепі-енд». До масової літератури належать бульварні, лубкові, любовні, детективні, кримінальні романи (бойовики), жанри коміксу, трилеру, фантастичні романи,

Представники в Україні

Сергій Ухачевський (“Лицедії”), Андрій Коктюха (Шлюбні ігрища жаб”, “повернення сентиментального гангстера”, “Мама, донька, бандюган”), Василь Шкляр, Ірен Роздобудько,Люко Дашвар, Лада Лузіна та ін.

Елітарна література — один з двох потоків сучасного літературного процесу.

Елітарні твори вирізняються інтелектуальною та естетичною ускладненістю, наявністю багатого підтексту та зашифрованої образності. Часто суттєву роль у них відіграють літературний і культурний контексти. Такі твори потребують активного, освіченого і розвиненого читача, який би у процесі знайомства з текстом залучався до «співавторства».

Елітарна література розрахована на читача, який має певний рівень внутрішньої культури та освіти, орієнтується в літературному процесі, опанував літературознавчу термінологію. У цих творах порушуються філософські та загальнолюдські проблеми, а також наявні широкі інтертекстуальні зв’язки.

Перегляньте відео