УРОК.

Тема: Засоби для заправки паливом.

1. Стаціонарні засоби заправки
2. Пересувні засоби заправки
3. Закордонні засоби заправки

Технічна готовність, надійність і експлуатація автомототранспортних засобів багато в чому залежить від своєчасної і якісної заправки їх паливних баків і систем відповідними сортами палива, масел і спеціальних рідин. Тому заправка автомобільного транспорту під час роботи є одним з найважливіших ланок у системі матеріально-технічного забезпечення для різних галузей народного господарства та автотранспортних підприємств.

Заправку техніки здійснюють на заправних станціях, розташованих на автомагістралях, у містах і населених пунктах в автогосподарствах і у польових умовах. На процес заправки впливають умови експлуатації техніки, а також сезонність її використання.

Заправка техніки при безгаражному її збереженні та особливо в польових умовах має ряд специфічних особливостей, які висувають необхідність скорочення тривалості і зменшення трудомісткості заправки, виключення втрат палива і мастильних матеріалів.

Техніку заправляють також у стаціонарних і польових умовах з використанням технологічного устаткування АЗС, пересувних автозаправних станцій (ПАЗС), паливозаправників, масловодозаправників і заправних агрегатів.

1. Стаціонарні засоби заправки.

Для заправки техніки в стаціонарних умовах через мережу державних і відомчих заправних станцій використовують різні типи паливних, масло- і сумішероздавальних колонок. Для заправка техніки спеціальними рідинами застосовують ручні крильчасті і поршневі насоси.

Паливороздаточні колонки з лічильниками рідини для виміру кількості палива в’язкістю (0,55…40) 10-6 м2 /см при його видачі відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 9018-76 бувають наступних типів:

КР – колонка переносна з ручним приводом;

КЕР – колонка стаціонарна з електроприводом і ручним керуванням. Вона може виготовлятися і переносною;

КЕМ – колонка стаціонарна з електроприводом і керуванням від місцевого пристрою;

КЕД – колонка стаціонарна з електроприводом і керуванням від дистанційного пристрою;

КЕК – колонка стаціонарна з електроприводом і комбінованим керуванням (з керуванням від пристрою та місцевим ручним приводом);

КА – колонка стаціонарна з електроприводом, автоматизована, призначена для роботи з автоматичними пристроями (монетними, ключовими, перфокартами і т.д.).

Принцип роботи паливороздаточної колонки КЕР-40-1,0 можна простежити за технологічною схемою приведеною на рис.

Під дією розрідження, створюваного насосом, паливо з видаткового (підземного) резервуара через прийомний зворотний нижній клапан і всмоктуючий трубопровід діаметром 37 мм проходить через фільтр-газовідокремлювач.

У газовідокремлювачі швидкість протікання палива різко знижується через збільшення прохідного перетину і відбувається зміна напрямку потоку. У результаті цього з палива виділяються повітря і гази, що збираються у верхній частині газовідокремлювача через отвір (жиклер) у штуцері кришки і разом з частиною палива потрапляють у поплавкову камеру в виді емульсії. Загальний вид  і технологічна схема  паливороздаточної колонки КЕР-40-1,0

Гази та повітря з поплавкової камери виходять через клапан у атмосферу чи по пропускній трубці в ємкість, а паливо в міру його накопичення піднімає поплавок, відкриває отвір і засмоктується назад в всмоктувальний трубопровід насоса  фільтрагазовідокремлювача  через верхній зворотний клапан  паливо надходить у лічильник рідини  і заповнюючи по черзі кожний з чотирьох циліндрів, переміщує поршні лічильника. Поступальний рух поршнів з кулісами, на яких вони жорстко закріплені, перетворюється в обертальний рух колінсчатого вала, причому за один хід поршня колінчастий вал і закріплений на ньому золотник повертаються на 90°. Обертальний рух колінчастого вала лічильника рідини передається через сполучну муфту на вал рахункового механізму , що має два циферблати: передній і задній. На циферблатах маються велика і мала стрілки. Велика стрілка робить один оборот при відпуску 5 л, а мала – при відпуску 100 л. У вікні циферблата вмонтований шестироликовый сумарний лічильник, що показує наростаючий підсумок кількості виданого палива. З лічильника рідини паливо через індикатор, рукав і роздавальний кран  надходить споживачу. У роторношиберному насосі 3 мається зворотний пропускний клапан, відрегульований на перепуск палива при тиску вище припустимого робочого тиску в системі.

Базовою моделлю для паливороздавальних колонок типів «Нара» і «Ока» є колонка КЕР-40-0,5-1 ДСТ 9018–76. Колонка «Нара-1» відрізняється від колонки КЕР-40-0,5-1 наявністю автономного (власного) однобічного рахункового пристрою. Покажчик разової видачі палива має ціну розподілу, рівну 0,01 л. Колонка «Нара-2» відрізняється кратністю видачі дози у 1 л. Колонка «Нара-4» має два агрегати, що розміщаються в одному кожусі. Вона може експлуатуватися як із груповим пультом «Прогрес», так і з двома пультами типу «Д-03». Агрегати колонки «Нара-4» укомплектовують вузлами колонки «Нара-2».

Колонка «Ока-1» відрізняється від колонок типу КЕР і КЕД фільтром ФДГ-30 ТМ, що забезпечує тонкість фільтрації палива 20…30 мкм. Як лічильник використовують шестеренний лічильник ШЖУ-25-6. Інші деталі і вузли цілком запозичені із колонок типу КЕР і КЕД.

Переносна з ручним насосом колонка КР-40 ГОСТ 9018-76 складається з всмоктувального рукава з приєднаним до нього ручним насосом, лічильника рідини з рахунковим механізмом, фільтра-газовідокремлювача, поплавкової камери, зворотного клапана, індикатора і роздавального рукава з краном. Колонка   «Ока-3» на відміну від колонки КЕК-160-1-1 ДСТ 9018-76 має вибухобезпечний електродвигун для привода відцентрового самовсмоктуючого насоса СЦН-20-40А, шестеренний лічильник ШЖУ З-6 і комбіноване керування: місцеве ручне і дистанційне від пульта керування «ДК», що забезпечує одночасне керування роботою дванадцяти колонок.

Габаритні розміри пульта «ДК» ті ж, що і пульта «Прогрес». Зовнішній вигляд пульта «ДК» відрізняється наявністю більшої кількості кнопок і лампочок на панелі керування. Пульт А-27 призначений для керування колонками типу КЕД-40-0,5-1 ДСТ 9018-76; пульти Д-03 і «Прогрес» – для керування колонками «Нара-2», «Нара-4».

Пульт «Прогрес» може керувати колонками, що мають у своїй конструкції клапани зниження продуктивності, такими як КЕК-160-ГОСТ 9018-76.

За допомогою пульта дистанційного керування А-27 здійснюють керування одною колонкою, рахунковий механізм якої має датчик, що виробляє через кожні видані 5 л палива їм пульс, який надходить до пульта.

2. Пересувні засоби заправки:

Пересувні автомобільні засоби заправки: паливозаправники, заправні станції, маслозаправники, масловодозаправники, заправники спеціальними рідинами і заправні агрегати використовують головним чином в автогосподарствах, в районах сезонного зосередження техніки в сільській місцевості, на новобудовах, туристичних маршрутах і пристанях річок.

Паливозаправники (ТСВ) є спеціальними машинами технологічне устаткування яких вмонтовується на шасі автомобілів звичайної і підвищеної прохідності або на напівпричепах середньої і великої вантажопідйомності.

Всі типи паливозаправників, відрізняючись головним чином типом шасі і місткістю резервуару, мають принципово аналогічне устаткування. Технологічне устаткування паливозаправників складається з резервуару, усередині якого змонтовані такі ж вузли, що і у автоцистерн, насоса з автономним приводом, напірно-всмоктувальних трубопроводів і рукавів, фільтрів, контрольно-вимірювальних приладів, систем управління, протипожежного устаткування тощо.

Місткість резервуару визначається вантажопідйомністю автомобіля (напівпричепа), на шасі якого змонтовано його технологічне устаткування. ПЗ класифікують залежно від місткості резервуару. Вони бувають малої (2000…5000 л), середньої (5000…15000 л) і великої (15000 л) місткості. Резервуар, як правило, еліптичної форми, виготовляється з листової сталі завтовшки 3…4 мм, має обичайку і два днища. На паливозаправниках великої місткості переднє днище для більшої міцності резервуару і кращої маневреності напівпричепа виготовляється напівсферичним. Внутрішня поверхня резервуару, а також все устаткування, що знаходиться усередині нього, для запобігання від корозії металізовані цинком. Обичайка в місці приєднання заднього днища має отбортування для кріплення кабіни управління паливозаправником. До заднього днища приварюють фланці, до яких принднують всмоктувальний і напірний трубопроводи, передавальний механізм поплавцевого рівнеміра пального в резервуарі і обмежувач наливу.

Для пом’якшення гідравлічних ударів палива, що перевозиться, на днищі резервуару встановлюють 1…2 поперечних хвилеріза, які розділяють порожнину резервуару на декілька сполучених відсіків. У резервуарах місткістю від 8000 л і більше, крім того, поміщають повздовжні хвилерізи зі сталі з отворами.

Конструкція заливних горловин, що встановлені у верхньому люку резервуару, аналогічна горловинам автомобільних цистерн. Розрізняються вони тільки способом кріплення кришок люків, конструкцією затискних пристроїв кришок заливних горловин і числом фільтруючих і противибухових сіток. При спорожненні резервуару над поверхнею пального створюється розрідження, а при наповненні – надмірний тиск. Зміна тиску в пароповітряному просторі резервуару може відбуватися і при зміні температури навколишнього повітря. Для сполучення газового простору резервуару з атмосферою в самій верхній точці кришки верхнього люка встановлюють дихальні клапани відрегульовані на перепад тиск ± 0,03 МПа.

Технологічне устаткування паливозаправників забезпечує проведення наступних видів робіт: заповнення свого резервуару паливом; заправку машин фільтрованим паливом із виміром його кількості як з свого резервуару, так і зі сторонньої місткості; перемішування палива; перекачування палива зі сторонньої місткості в іншій паливозаправник через фільтр і виключаючи його та ряд інших операцій.

Пересувні автозаправні станції (ПАЗС) являють собою переоснащене шасі автомобіля або автомобільного причепа, на якому змонтовано технологічне устаткування. Воно складається з наступних основних частин резервуару з горловиною; вологовідокремлювача: трубопровідної арматури; дихального клапана; маслобака; шафи з лічильно-роздавальними пристроями; бічних ящиків, в яких розміщується допоміжний заправний інвентар; протипожежного устаткування; комплекту запасних частин; електричного устаткування (у кабіні водія); тенту; бензоэлектричного агрегату АБ-1-Т/230. За конструкцією резервуар ПАЗС і його устаткування аналогічні резервуару з устаткуванням АЦ і ПЗ. На ПАЗС моделі 3152, 3117 та 8630 використовують роторно-шиберні (об’ємні) насоси. На перспективних ПАЗС, АЦ і ПЗ встановлюють динамічні самовсмоктуючі насоси відцентрового типу, відцентрововихрові і вихрові насоси.

Технологічне устаткування роздачі палива і масла ПАЗС розміщують в шафі (кабіні) каркасного типу, що встановлюється на спеціальній рамі на лонжерони автомобіля або причепа В транспортному виконанні роздавальні рукави і роздавальні крани кріплять на бічних стінках шафи. В робочих умовах їх підвішують на кронштейнах, приварених до дверцят шафи, які під час роботи відкриваються. Освітлення в шафі – електричне.

Паливо з ПАЗС видають і обліковують за допомогою лічильно-роздавального пристрою.

3. Закордонні засоби заправки

Закордонні засоби заправки автомобілів можна розділити на чотири групи. Перша група АЗС здійснює заправку автомобілів, продаж масел і мастил в розфасованому вигляді і підкачку шин.

На них є невеликий магазин з деяким асортиментом запасних частин для автомобілів. Розміщують ці станції у великих містах, в районах зосередження автомашин індивідуального користування.

На АЗС другої групи є більш ширший асортимент палив, масел, мастил і приміщення для технічного обслуговування автомобілів. Автозаправні станції третьої групи надають клієнтам різноманітні послуги: заправка пальним і водою, підкачка шин, технічне обслуговування і дрібний ремонт автомобілів. АЗС мають окремі стоянки автомашин і гаражі, що здаються за погодинну оплату; магазин з великим вибором запасних частин до автомобілів і предметів першої необхідності для клієнтів; кафе або невеликий ресторан. Клієнт може отримати будь-яку консультацію по технічному догляду за автомобілем, стану і напряму автодоріг.

АЗС четвертої групи надають клієнтам всі ті ж послуги, що і АЗС третьої групи, але додатково мають готелі (мотелі).

Всі АЗС можуть бути автоматизовані або працювати за принципом самообслуговування. АЗС першого і другого типів залежно від цього мають обслуговуючий персонал від 2 до 5 чоловік. Чисельність обслуговуючого персоналу АЗС третьої і четвертої груп залежить в основному від об’єму робіт.