Розділ. Перехід до модернізму. Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці.

Тема. Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця ХІХ – початку ХХ століття. Течії раннього модернізму.  Ш. Бодлер – пізній романтик і зачинатель модернізму. Збірка “Квіти зла”.

Поезія -це особлива манера сприймати зовнішній світ.

Ґ.Флобер.

І. Актуалізація опорних знань.

Які літературно-мистецькі напрями вам відомі? Визначте характерні ознаки.

Які літературні напрями панували в літературі ХІХ століття? Пригадайте  їхніх представників.

ІІ. Опрацювання навчального матеріалу.

Межа XIX–XX століття – складна пора в мистецькому житті людства. Німецький філософ Фрідріх Ніцше проголосив: «Померли всі боги, залишилась одна людина!», і людство опинилося на роздоріжжі думок, моралі, віри. Осягнути сучасність із погляду розуму виявилося неможливим, тому почалися активні пошуки

нових форм пізнання дійсності. Мистецтво теж знаходило нові способи відображення змін, що відбулися насамперед у людській свідомості. Складністю та суперечливістю історичної доби зумовлені своєрідність і розмаїття світового літературного процесу.

Література на межі XIX-XX століть була тісно пов’язана з усіма перипетіями свого часу. Ми бачимо численні напрями, течії, школи, стилі, простежуємо різноспрямованість руху поезії та прози в багатьох зарубіжних літературах. Їх протиріччячасом доходять до антогонізму, взаємозаперечення, і ні в жодну іншу епоху вони не були так яскраво виражені.

Модернізм (у перекладі з французької — новий, сучасний) — загальна назва напрямів мистецтва та літератури останньої третини ХІХ — початку ХХ століття, що відбили кризу культури й розрив із естетикою минулого. Модернізм ґрунтувався на філософських концепціях Ф. Ніцше, А. Бергсона, З. Фрейда, К. Г. Юнга та ін.

Вперше слово «модерн» почали використовувати в кінці І століття для того, щоб розмежувати християнське теперішнє і язичницьке римське минуле. Протягом століть його зміст змінювався. Це випливає і з самого значення слова – «приналежність до

сучасного». Отже, модернізм є постійним оновленням і не може бути притаманним певному відрізку часу. Модернізм завжди постає з конфлікту, заперечення старого, попереднього, але існує паралельно в часі. Найбільш помітне протистояння на всіх

ділянках суспільного і культурного життя почалося наприкінці ХІХ – початку ХХ століття.

Підґрунтям для раннього модернізму у мистецтві була творчість романтиків. Модерністське начало приховане в самій природі романтизму, від якого ранні модерністи перейняли неприйняття брудної реальності, протиставлення буденному світу

сили духу й мистецтва незалежної особистості, утвердження творчої свободи митця, розвиток символьної природи мистецтва, творення нової художньої дійсності.

Модернізм вимагав від письменників нового слова, яке б було художньо інформативним. На думки модерністів, це повинна бути метафорична мова, лаконічні, рвані речення, метальна композиція, запозичений у німого кіно принцип монтажу. Все це поетичні засоби породжені прагненням надати художньому тексту більшої інформативності.

Основні теми модерністської літератури

 ізольованість особистості, її відчуження й приречення на самотність;

 знеособлення людини;

 напружене переживання скінченності життя;

 змалювання мертвої механістичності сучасної цивілізації;

 критичне ставлення до історії, зосередження на загальних засадах буття та ін.

Течії раннього модернізму

Символізм (від. грецьк. symbolon – знак, символ, ознака) – одна із течій модернізму, в якій замість художнього образу, що відтворює певне явище, застосовується художній символ, що є знаком мінливого «життя душі» і пошуком «вічної істини».

Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — мистецька течія в живописі,  а також в літературі та музиці, котра виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку XX століття у Франції. Основний стильовий прийом імпресіонізму —зображення не самого предмета, а враження від нього. Назва виникла після проведення виставки у 1874 році, де була виставлена картина Клода Моне «Враження. Схід сонця». (враження франц. – impression).

Неоромантизм (від грецьк. νέος – молодий, новий і фр. romantisme) – течія в мистецтві (перш за все, у літературі) на межі XIX-XX століть, що виникла як реакція на реалістичні й натуралістичні тенденції другої половини XIX століття.

Шарль Бодлер , якого сучасники називали “королем поетів, справжнім Богом”, “апостолом сучасності” та водночас аморальною людиною, напів божевільним,  є зачинателем модернізму в літературі. Про  його твори сперечалися і сперечаються донині – літературознавці, поети, пересічні читачі

Шарль П’єр Бодлер народився 9 квітня 1821 в Парижі в сім’ї сенатора. Коли Шарлю ще не було шести років, його батько, який, був на 34 роки старший за свою дружину, помер. А мати вийшла заміж за командира батальйону Жана Опіка, з яким Бодлер не знайшов спільної мови. У 1833 сім’я переїхала в Ліон, а хлопчика віддали на навчання в пансіон (інтернат). Після його закінчення послідували роки навчання в Ліонському Королівському коледжі і Паризькому коледжі Святого Людовіка. Правда, з останнього Бодлер був з ганьбою виключений за погану успішність. Студентські роки Шарля Бодлера були дуже буйними, він вліз у борги, заразився сифілісом (який і стане причиною його смерті), і навіть пристрастився до наркотиків. Саме в цей час він і шокував своїх рідних заявою про те, що бажає присвятити своє життя літературі. Щоб наставити сина на шлях істинний батьки відправляють Шарля в подорож до Індії. Правда, вже через два місяці, так і не допливши до місця призначення, Бодлер повернувся на батьківщину. Але ця коротка подорож знайшла відображення в творах поета. Баба Ніна знає відповідь … Незабаром після повернення Шарль вступив в право успадкування і почав дуже швидко і бездумно витрачати батьківські гроші. Матері не залишалося нічого іншого, як відсудити спадок собі, в результаті чого юнак зміг отримувати лише невелику щомісячну суму на кишенькові витрати. Для нього це був удар. Але життя багатого ледаря дало свої плоди і стало початком творчого шляху Бодлера. Його перші вірші («Малабарська дівчина», «Дама креолка», «Дон Жуан у пеклі») були надруковані в журналі «Артист» за 1843-44 рр. За віршами пішов ряд статей, присвячених живопису Делакруа і Давида. А через кілька років в друк вийшли збірка «Штучний рай», що оповіда про вплив наркотиків на життя і творчість. У 1848 поет бере участь у повстанні Паризької комуни, стає співредактором демократичної газети «Салю Публік». Майже 17 років життя Бодлер присвятив перекладу на французьку мову творів Едгара По, якого вважав своїм духовним братом, а також видав дві книги, присвячені його творчості. В історію літератури Шарль Бодлер увійшов, як автор поетичної збірки «Квіти зла», виданої в червні 1857. Книга настільки шокувала публіку, що на неї тут же наклали цензурну заборону, а самому авторові довелося вилучити 6 віршів і виплатити чималий штраф. У 1860 році Бодлер опублікував збірку «Паризький сплін», що складався з віршів у прозі. У 1861 вийшло друге видання «Квітів зла», перероблене і розширене автором. У 1865 році Бодлер поїхав до Бельгії, де провів два з половиною роки, незважаючи на огиду до нудного бельгійського життя і на погіршення здоров’я. У 1866 році Шарль-П’єр Бодлер хвороба загострюється, але він приховує від усіх, що хворий на сифіліс. Останній рік життя провів у лікарні Парижа, де і помер 31 серпня 1867.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/bodler-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 Ознаки символізму

            Символізм – одна з течій раннього модернізму, в якій замість художнього образу, котрий відтворює певне явище, застосовується художній символ.

1.Бачення світу

• пріоритет творчої інтуїції, що розглядається як містичне прозріння;
• протиставлення реальності духовному світові вічних ідей та символів;
• прагнення наблизитися до непізнаної Таїни, Вічності, смислу усього сущого.

2. Ідеали

• Краса – це істина і форма Бога;
• Вічність, Вічна Жіночність;
• Таїна;
• Смисл буття.

3. Особливості творення художнього світу та поетики

• поет – божество, провидець, творець загадкового світу символів та алегорій;
• у центрі твору – художній символ (знак прихованих процесів, що відбуваються в людській душі, душі відображення нелегких пошуків Істини);
• сугестивність письма (натяки, навіювання смислів);
• складний метафоризм;
• музикальність;
• абстрактність образів;
• вишуканість і шляхетність лірики;
• прагнення висловити невимовне.

 Художній світ Шарля Бодлера

Головне: стрижневий конфлікт “ідеалу “ і “дійсності” та зумовлені ним пафос поривань до “ідеалу” і заперечення потворності життя, настрої розчарування, меланхолії, “спліну”.

1. Ідеали

• культ Краси;
• Пріоритет “невідомого”, “неможливого”, “безмежного” над “видимим”.

2. Світоглядно-естетичні константи у зв’язку з тематикою творів

• система “відповідностей”, що поєднує не пов’язані на перший погляд почуття, речі, факти та явища;
• посилена увага до урбаністичної теми;
• мінливість та взаємоперетікання душевних станів;
• “добро” і “зло” у співвідношенні з категоріями естетики
• всебічна розробка теми “зла”, зосередженість на” темних боках життя”, на падіннях у безодню “гріха”, духовні страждання;
• лейтмотиви “вічності”, “пекла”, “темного провалля”

3. Поетика

• увага до ритму, форми;
• сугестія;
• символ, що фіксує невловимі “відповідності”, розкриває непрямі смисли;
• музикальність звучання вірша;
• принцип антитези (“добро” – “зло”, розкол особистості)
• широке використання контрастних образів, “чужорідних” елементів, прозаїзації мови.

Збірка “Квіти зла”

1. Історія створення

Задум збірки виник у 1846 році. Тоді цей твір мав називатися “Лімби”, що означає “верхні кола пекла”. Звичайно, виникають асоціації з Данте та його твором “Божественна комедія”. Пеклом здавалося поетові сучасне життя, пекельні муки відчували як ліричний герой твору, так і сам автор. Але таку назву вже мала книга Теодора Верона. Письменник Іполит Бабу підказав іншу – “Les Fleurs du Mal” (“Квіти зла”). Ця назва сподобалася Бодлеру, окрім того слово”le Mal” має ще й інше значення – біль. Саме так називалася нова збірка поета, що з’явилася ! червня 1855 року і містила лише 18 віршів.

2. Структура збірки

Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів: “Сплін та ідеал”, “Паризькі картини”, “Вино”,” “Квіти зла”, “Бунт” і “Смерть”. Усі вони об’єднані за проблемно-тематичним принципом.

Вірші у збірці мають здебільшого двопланову структуру, але на першому плані – предмети емпіричні явища, конкретні деталі, а за ними ховається ідея, абстракція, що перетворює предметно-емпіричні образи на символи. Символіка поета звернена до “реальної свідомості”, спрямована глибоко й експресивно виразити суперечливе духовне буття особистості.

3. Ліричний герой Бодлера

• мрійник;
• бунтар духу;
• любить життя;
• невтомний шукач істин;
• людина із хворобливим сприйняттям світу;
• особистість із розірваною свідомістю і душею;
• самітник.

4. Провідні мотиви збірки

• визначення сенсу буття особистості – пошук Істини, постійні поривання, падіння і злети;
• боротьба Добра і Зла, Бога і Диявола, життя і смерті, тілесного духовного;
• проголошення Краси єдиною метою мистецтва;
• “захват життя” і “жах життя”;
• утвердження чарівної сили мистецтва, інтуїтивне наближення до Істини;
• призначення поета і поезії – видобувати красу з усього (навіть зі Зла) і зберігати її для вічності;
• творча незалежність митця від натовпу.