20 лютого. День Героїв Небесної Сотні та початок російсько-української війни

Помаранчева революція та Революція Гідності показали, що українське суспільство цінує демократію і свободу та бачить себе частиною Європи. Це суперечило планам Росії все більше посилювати вплив на Україну та затягнути її у власні геополітичні проєкти.

Під гаслом «Нас не подолати!» мільйони українців вийшли у 2004 та 2013–2014 роках на мирні протести проти агресивної гібридної політики Росії, спрямованої на повернення України під цілковитий вплив і контроль.

Із приходом до влади у 2010-му Віктора Януковича українці неодноразово згуртовувалися на акціях – Податковому (2010), Мовному (2012), Врадіївському (2013) майданах. Тоді українці повстали через свавілля влади, безкарність чиновників і придушення демократичних прав і свобод людей.

Кульмінацією протестних виступів стала Революція Гідності. Вона розпочалася 21 листопада через те, що уряд відмовився підписувати Угоду про асоціацію з Європейським союзом. Таке рішення корумпованого клану тодішнього президента Віктора Януковича не просто перекреслювало надію на системні реформи та проєвропейський курс розвитку держави, а й могло поглибити залежність України від Росії аж до втрати державності. Акція переросла в боротьбу українців, непохитних, готових навіть з деревʼяними щитами йти на техніку і під кулі, у відстоюванні права й гідність. Завдяки цій непохитності, згуртованості та самоорганізації українці вистояли, повалили режим Віктора Януковича й повернули Україну до європейського шляху розвитку.

Після перемоги Революції Гідності 20 лютого 2014 року Росія розпочала збройну агресію проти України й окупувала Крим.

У березні 2014-го Росія почала розхитувати ситуацію в південних областях. Керовані російськими спецслужбами учасники “антимайдану” в Донецьку, Дніпрі, Одесі, Херсоні, Запоріжжі, Харкові збирали мітинги і закликали захоплювати обласні державні адміністрації. Водночас у багатьох містах – Сумах, Дніпрі, Запоріжжі, Полтаві, Миколаєві – прокотилися масові акції на захист суверенітету та цілісності України.

На початку квітня ворожі спецслужби перейшли до реалізації плану «Новоросія» та ініціювали чергову хвилю дестабілізації. Патріотичні українці відчайдушно протистояли наступу «русской весни». А остаточно його зірвали одесити 2 травня 2014 року.

За даними Служби безпеки України, проросійські акції в Одесі взимку–навесні 2014 року інспірувалися з Росії – місцеві ватажки сепаратистів отримували від кураторів з Москви прямі інструкції щодо розхитування ситуації. Так, 9 березня у відповідь на рішення Одеської облради проросійські сили облаштували на Куликовому полі наметове містечко, де проводили мітинги із закликами до РФ ввести війська в Україну. Серед організаторів акцій були й громадяни Росії.

2 травня 2014 року в Одесі мав відбутися футбольний матч між одеським «Чорноморцем» і харківським «Металістом». Патріотичні активісти запланували перед грою знову пройти Маршем миру – цього разу із фан-клубом «Чорноморця». Проросійські ж протестувальники оголосили мобілізацію прихильників. Тож, коли колона учасників Маршу миру вирушила з Соборної площі, дорогу їм перекрили люди з Куликового поля. На Грецькій вулиці відбулися сутички. Шістьох одеситів, серед яких був сотник «Правого сектора», правник Ігор Іванов, проросійські бойовики розстріляли просто в середмісті.

Місцеві підприємці, ресторатори, випадкові перехожі, які опинилися в епіцентрі подій, підтримали учасників Маршу миру. Щоб зупинити озброєних бойовиків, вони почали зводити барикади зі столів і стільців вуличних кав’ярень, смітників. Бруківка ставала «набоями», а бензин з припаркованих автомобілів використовувався для «коктейлів Молотова».

Попри те, що нападники мали травматичну і вогнепальну зброю, а також лояльне ставлення міліції, за декілька годин інтенсивного вуличного протистояння їхні сили вичерпалися, вони почали тікати і барикадуватися у Будинку профспілок неподалік Куликового поля. З даху та вікон будівлі вони відкрили «стрілянину» по українських активістах «коктейлями Молотова» та камінням. У приміщення, де таборувалися проросійські сили, так само полетіли пляшки із запальною сумішшю і бруківка.

Невдовзі на сходах Будинку профспілок розпочалася пожежа. Обставини її виникнення дотепер не з’ясовані. Синтетичний матеріал під сходами почав тліти. Отруйний дим затягнув всю споруду, а температура перевищувала всі критичні показники. Багато людей загинуло від отруєння чадним газом і через падіння з висоти. Загалом жертвами протистояння стали 48 осіб з обох боків, понад 200 людей отримали поранення.