25.03.2020р.

1. Гр.16т3. Українська мова Тема «Урок мовленнєвого розвитку. Тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення. Основні види роботи з текстом (редагування, скорочення, доповнення тощо)»

Завдання.

1. Переглянути відео https://www.youtube.com/watch?v=r-7JMHrlmaw&t=62s

2. Виписати з творів художньої літератури  уривки текстів двох різних стилів (на вибір учня).

2. Гр.16т3. Художня культура. Тема «Декоративно-прикладне мистецтво Далекого Сходу»

Завдання

1. Переглянути презентацію https://www.youtube.com/watch?v=wC8_jKyvn84

2.Записати в зошит основні риси китайського живопису.

3. Гр.17т2. Українська мова. Тема «Вищий і найвищий ступені порівняння прикметників»

Завдання.

1. Переглянути відеоурок https://www.youtube.com/watch?v=XRiYNjcn6xY

2. Ознайомитися з матеріалом.

Із наведених прикладів ми бачимо, що проста форма вищого та найвищого ступенів порівняння утворюється шляхом зміни будови самого прикметника. В той час, як найвищий ступінь не впливає на будову прикметника, в ньому тільки додається додаткове слово, яке вказує на зміну міри ознаки.

Вищий ступінь порівняння прикметника вказує на те, що в одному об’єкті ознака проявляється більшою або меншою мірою, ніж в іншому.

3. Утворити ступені порівняння від слів: красивий, сильний, простий, далекий, ніжний, відомий, великий.

Гр.17т2 українська література. Тема. «Жанрово-стильове розмаїття. Нові теми, проблеми. Микола Хвильовий. Життєвий і творчий шлях письменника.»

Завдання.

1). Переглянути відеоурок https://www.youtube.com/watch?v=WyGz8xF5yUk

2). Читати новелу « Я(Романтика)»

Гр.17т2. Зарубіжна література. Тема «Провідні тенденції в драматургії другої половини ХХ ст. Формування «театру абсурду».

Завдання

1). Ознайомитися з поданим матеріалом, законспектувати основне.

ХІХ століття почалося з пишного розквіту романтичної драми. У драматургії популярність романтизму пояснювалася нестабільністю суспільного життя після французької революції. Романтичний театр створив драму сильних почуттів і однозначних моральних засад. Головні герої мелодрами вирішують складні проблеми життя в несправедливому світі, витримують усі знущання, моральну спокусу, і цього достатньо, щоб примусити глядачів хвилюватися. Проте глядач погоджувався (і погоджується) співпереживати з героями, знаючи, що зрештою втрутиться провидіння і доброчесність переможе. Таким чином, доброчесна людина отримувала винагороду за свої страждання. Ще у ХІХ столітті така концепція була зручною для мистецтва. Відповідний стиль драматургії дістав назву «добре скроєна драма» і з часом став синонімом драматичної творчості, яка забагато уваги приділяє ефектному сюжету й наповненню каси. «Добре скроєна драма» заволоділа європейською сценою майже на все ХІХ століття.

Але як ви вже знаєте, ХІХ століття — це доба реалізму. Наприкінці століття реалісти прийшли і в мистецтво драми. З’явилися нові герої, які протистояли вже не одне одному, а ворожій дійсності. Драма набула рис соціальних, філософських, психологічних. Театральне мистецтво збагатилося такою оригінальною художньою формою, як «нова драма».

Пригадаємо головні особливості «нової драми», які відрізняють її від «старої драми» або драматичних творів попередніх епох — античної драми, шекспірівського театру, класицистичних творів, «добре скроєної драРозпочав перехід від «старої» до «нової» драми норвезький драматург Генрік Ібсен, творчість якого справила величезний вплив на всю подальшу драматургію. У творчості Ібсена беруть витоки психологічна драма та філософська «драма ідей», у яких значно підсилюється роль дискусії, підтексту, настроїв, психологічного аналізу художніх символів.

Творчість Бернарда Шоу стала новим кроком у розвитку «нової драми». Його називають творцем «драми-дискусії» ХХ століття. Шоу вважав, що головне у драматичному творі — це боротьба ідей. Для відтворення цієї боротьби він широко використовував у своїй драматичній творчості парадокс.

Драматичний конфлікт у «новій драмі» Генріка Ібсена побудований не навколо вад і вчинків людини, а довкола зіткнення різних думок та ідеалів. Послідовник і учень Ібсена англійський драматург Бернард Шоу дав цій особливості творчого методу назву «ібсенізм» у своїй праці «Квінтесенція ібсенізму» (1891) Ерік Вереншольд. Генрік Ібсен. 1895 р.

«Ібсенізм» — це особливість художнього методу, що полягає в розкритті трагізму життя через зображення психологічних колізій, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, в інтелектуально-аналітичному підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні символіки й підтексту.

Характерною ознакою п’єс Бернарда Шоу є поєднання парадокса з дискусією.

Вен Хомер Нодс. Портрет Дж. Б. Шоу. 1915

Жак Еміль Бланш. Портрет М. Метерлінка. ХХ ст.

Наступний крок у розвитку «нової драми» зробив бельгійський драматург Моріс Метер- лінк. Він став теоретиком і практиком нового театру — символістського. Дія у його творах відбувається в умовних обставинах, конкретно не визначені час і події, дійові особи позбавлені індивідуальних рис, вони більше символізують переживання і стани, ніж утілюють їх у конкретних характерах. За умови, що традиційної для «старої» драми дії у символістській драмі немає, театр із драматичного перетворюється на ліричний.

На перший план у драмах Метерлінка виходять символи, підтекст, настрої, ідеї. У творах автор роздумує про сенс буття і можливості людини, і на різних етапах творчості дає різні відповіді на ці питання.

На межі ХІХ-ХХ століть драма зазнала значних зрушень у творчості російського письменника Антона Чехова. Він вважав, що головне у творі — людське життя, а події — лише тло. Тому створював п’єси, у яких протиставляв погляди дійових осіб на життя та глибоко аналізував їхній внутрішній світ. Автор надавав перевагу внутрішнім конфліктам, які зумовлюють розвиток ліричного сюжету. Сюжети драматург брав із самого життя. Йому найкраще вдавалося розкривати трагедії буденності. Переживання, настрої героїв виходять на перший план, тому драматургію Чехова називають лірико-психологічною.

Теорія літератури

«Драма ідей» — це філософсько-психологічна драма, у якій велику роль відіграє підтекст, психологічний аналіз, а основою конфлікту є зіткнення різних світоглядів, різних ідей.

«Драма-дискусія» — це драма, у якій герої є носіями різних, але добре обґрунтованих поглядів. Конфлікт будується на дискусії і впродовж п’єси не розв’язується, а, навпаки, загострюється, а фінал залишається відкритим.

Символістська драма — це драма, у якій дійовими особами виступають символічні образи, що дають змогу відобразити духовне життя людини.

Лірико-психологічна драма — це драма, у центрі уваги якої не події, а переживання, настрої героїв, що перебувають у конфлікті з трагічною буденністю.

Гр.18т1. Зарубіжна література. Тема «Контрольний твір-роздум за доробком Ф. М. Достоєвського та                       О. Уайльда»

Завдання

1). Ознайомитися з матеріалом “Образ Доріана Грея” https://www.youtube.com/watch?v=Cihua2Jewso

Твір написаний у 1890 році. Прозаїк писав його на замовлення одного американського журналу у рекордно короткий термін – трохи більше, ніж за два тижні, бо уклав парі, що здатен створити роман саме у такий термін. Задум: одного разу у майстерні свого приятеля, художника Безіла Уорда,   О. Вайльд побачив натурника, котрий вразив його досконалістю зовнішності. У передмові до твору автор визначив головну мету роману: вічність і велич наджиттєвого мистецтва. Роман був написаний на замовлення американського журналу. Однак для окремого видання обсяг твору був явно замалий, адже писати такі “портативні” романи було не в дусі англійської прози. Тому, коли постало питання про розширення епічного полотна, Оскар Уайльд уводить сюди велику кількість цитат, філософських роздумів, описів… Цим критики й пояснюють деяку непропорційність окремих частин твору, зокрема найбільшого за обсягом одинадцятого розділу, куди автор додає цілі абзаци з різних брошур, антикварних реєстрів тощо. Роман мав чимало спільного з твором    Ч. Метьюріна «Мельмонт-блукач», де також розглядався таємничий зв’язок між долею героя і його портретом. Також джерелами портрету стали твори: Жюріс-Шарля Тюїсмена «Навпаки», Гете «Фауст», Бальзака «Шагренева шкіра», Гофмана «Малюк Цахес», Гоголя «Портрет».

Критичні відгуки на твір носили, майже без винятку, надзвичайно різкий характер, навіть з вимогою піддати забороні книгу, а автора – судовій відповідальності. Уайльда звинувачували в зневазі суспільної моралі. Однак звичайними читачами роман був прийнятий захоплено.

“Портрет Доріана Грея” характеристика головного героя Доріан Грей – головний герой роману Оскара Уайльда “Портрет Доріана Грея”. Доріан – молодий аристократ, юний красень, подібно Фаусту що вступив в угоду з дияволом, щоб зберегти свіжість, молодість і красу, в той час як вплив часу наносить свій відбиток на портрет, виконаний другом Доріана художником Безілом. Доріан Грей був напрочуд гарним. Але краса зовнішня і внутрішня – різні речі. На жаль, Доріан був гарний лише зовні. А може бути, він був занадто слабкий духовно, не мав своєї точки зору на життя і з легкістю прийняв девіз життя лорда Генрі – краса і насолода, тобто повний егоїзм. Доріан любить тільки себе і свою красу. Але всі, хто стикається з ним, гинуть. Покінчила з собою Сибілла Вейн, яка беззавітно любила Доріана. Загинули всі ті, хто не хотів побачити в красі Доріана Грея божество і прагнув судити його вчинки з позицій суспільної моралі. Але Грей зневажав моральні закони. Люди думали, що така гарна людина не може бути аморальною. Навіть доля зробила йому чудовий подарунок. Сталося щось дивовижне. Виповнилося бажання Доріана Грея, і його краса не тьмяніла з роками. І лише тільки на портреті зображувалося все те, що відбувалося з душею Доріана. Як Доріан міг так кепсько використати своє єдине достоїнство – красу? Всі пороки розпусної натури виразно проступали на портреті. А доля все одно давала йому шанс повернути свій людський вигляд. Художник Безіл Голворд до останньої хвилини намагався напоумити Доріана, і отримав за це ніж у спину. Грей з гнівом звинувачує у всіх своїх нещастях художника; сказ, що охопив його, знаходить вихід у вбивстві. Якби він хоч раз заглянув в Біблію, та й взагалі, якби він мав свою думку, він би знав, що за всі гріхи рано чи пізно доводиться розплачуватися. Кожен отримує те, що заслужив. Доріан заслужив смерть. Як нерозумно. Якби я був гарним, я б дарував красу людям, роблячи тільки добро. Що ж сталося з Дорианом Греєм? Що його вбило – мистецтво? Ні звичайно. Портрет був віддзеркаленням душі Доріана. Він убив себе своїм бездарним життям. Портрет – символ мистецтва, а воно не може бути до життя байдужим. Служачи тільки собі, своїм власним примхам, ми вбиваємо в собі людину, і роман служить ще одним застереженням від гірких помилок.

2). Написати твір у зошиті на одну з обраних тем (теми в зошиті), дотримуючись вимог до написання письмових робіт.