ТЕМА:  

              Призначення, класифікація захисних споруд.

МЕТА:

А) НАВЧАЛЬНА  ознайомити студентів з призначенням, класифікацією захисних споруд;

Б) ВИХОВНА виховувати у студентів впевненість у надійності захисних властивостей колективних засобів захисту;

В) РОЗВИВАЮЧА пізнання про способи захисту життєдіяльності людини в захисних спорудах.

Хід уроку

І.  Організаційна частина.

Привітання. Перевірка відсутніх. Перевірка готовності до уроку.

ІІ. Мотивація учбової діяльності школярів.

Доведення теми та мети уроку

ІІІ.

Основним завданням цивільного захисту при виникненні надзвичайних ситуацій є захист населення.

Захист населення – це створення необхідних умов для збереження життя і здоров’я людей у надзвичайних ситуаціях. Головна мета захисних заходів - уникнути або максимально знизити ураження населення.

До системи захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення, спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, пси­хологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАХИСНИХ СПОРУД

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій чи катастроф і стихійних лих, а також від дії зброї масового знищення і звичайних засобів ураження, впливу другорядних чинників ядерного вибуху. Захисні споруди розрізняють:

-за призначенням:  для захисту населення, розміщення органів управління (КП), пункту управління (ПУ), вузла зв’язку (ВЗ) і медичних закладів;

-за місцем знаходження: вбудовані, відокремлені – метрополітен, у гірських шахтах;

-за терміном будівництва: збудовані завчасно, терміново збудовані;

-за захисними властивостями: найпростіші укриття – щілини відкриті і перекриті, протирадіаційні укриття (ПРУ) і сховища.

Укриття найпростішого типу – це найбільш масові захисні споруди, які можна побудувати в найкоротший термін. Вони є відкриті і перекриті. Відкрита щілина зменшує ймовірність ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням і проникаючою радіацією в 1,2 – 2 рази.

Перекрита щілина захищує  в 1,5-3 рази від ударної хвилі і в 200-300 разів від проникаючої радіації та радіоактивного випромінювання. Розміри щілини: довжина до 15м, глибина 1,8-2 м, ширина зверху 1,1-13м , на дні – 0,8м. Верх перекривають колодами, шпалами, залізобетонними плитами. Влаштовують гідроізоляцію, насипають і трамбують ґрунт товщиною 50-60 см, встановлюють двері і вентиляцію.

Рис. 28. Щілина без покриття схилів (а); щілина, перекрита залізобетонною плитою (б):

1 — лавка, 2 — стійка, 3 — забірка з хмизу, 4 — бруствер, 5 — настелена підлога, 6 — канава для води, 7 — ненавантажена берма, 8 — залізобетонна плита, 9 — ґрунтовий насип.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це негерметичні захисні споруди. До ПРУ відносяться спеціально побудовані споруди, господарські підвальні приміщення і житлові будинки. У ПРУ на 50 чоловік і більше два виходи під кутом 90° в протилежних кінцях. Все зайве замуровується, забивається, покращують герметичність приміщення замазками, ущільненням. Встановлюють короби –– припливний нижче, витяжний – на 1,5-2 м вище. В припливному коробі  засуви щільно підігнані. У пристосованих приміщеннях є дві бочки води з розрахунку 3-4 л на одну людину на добу, в санвузлах – виносна тара, або люфт-клозет, нари, стелажі для продуктів. Освітлення від електромережі, або електричними ліхтарями.

Рис. 30. Окреме ПРУ на 10 чоловік:

1– відчинені двері; 2 – протипороховий фільтр; 3 – ґрунтовий насип; 4 – перекриття; 5 – витяжна коробка; 6 – щільна тканина; 7 – тара для сміття; 8 – водозабірне заглиблення.

Рис. 31. ПРУ з покриттям схилів.

Сховища – найбільш надійні захисні споруди від усіх уражальних чинників. Вони обладнані комплексом інженерних споруд і складаються з захисних герметичних дверей, шлюзової камери чи тамбура, санітарно-побутового відсіку, основного приміщення для людей, аварійного виходу, фільтровентиляційної камери, камери для продуктів харчування, медичної кімнати. Сховища бувають вбудовані і відокремлені, їх будують заздалегідь (рис. 32).

Рис. 32. Схема розташування приміщень сховища: 1 – виходи; 2 – тамбури, шлюзи; 3 – санвузли; 4 – приміщення для укриття людей; 5 – аварійний вихід; 6 – фільтровентиляційна установка (ФВУ); 7 – санітарний пост; 8 – погреб для продуктів.

Пристосування підвальних та інших заглиблених приміщень для захисту населення проводиться за рахунок потовщення перекриття 30-40 см підсипкою ґрунту під виступаючі над землею стіни. Виготовляють важки для ущільнення дверей, замуровують вікна, вмуровують захисну стіну через 1,5 м від дверей для захисту від проникаючої радіації, встановлюють витяжку. Для обладнання такого укриття використовують підвали, підпілля, овочесховища і звичайні житлові будинки.

Населення укривається в захисних спорудах за сигналом ЦО. Заходять організовано, швидко і без паніки. Розміщуються групами, бажано – разом ті, хто живе в одному будинку, або разом працює. В групах призначаються старші. Дорослі з дітьми розміщуються в окремих відсіках. Літні і хворі біля вентиляційних труб. Необхідно мати засоби індивідуального захисту органів дихання, продукти харчування і документи. Забороняється брати з собою великі, запашні, легкозаймисті речі, тварин. Не ходити без потреби, не шуміти, не курити, не виходити без дозволу. Виконувати розпорядження чергового, допомагати хворим та інвалідам.

Для того, щоб евакуювати населення із сховища, необхідно провести відповідні заходи. Встановити зв’язок, з’ясувати в якому люди стані. Зв’язок встановлюється через повітрозабірні отвори, люки, стояки водопостачання та ін. Коли порушена система фільтровентиляції, компресори подають повітря через пробурені отвори в стіні або в перекритті.

Розкривати укриття починають з відкопування заваленого основного або аварійного виходу. Якщо це можливо, то роблять проходи в стіні і  в перекритті. Прохід для безпеки укріплюють стійками. Людям надають першу медичну допомогу і розосереджують в безпечних місцях

ПРАВИЛА ПЕРЕБУВАННЯ У ЗАХИСНІЙ СПОРУДІ

Населення укривається у захисних спорудах за сигналами ЦО. Заходити до них потрібно організовано, швидко і без паніки. У сховищі зручніше розміщуватися групами – в одній групі  тих, хто разом працює або мешкає в одному будинку. В кожній групі призначають старшого. Тих, хто з дітьми, розміщують в окремих відсіках, їх намагаються влаштувати ближче до вентиляційних труб.

У сховище потрібно приходити з своїми засобами індивідуального захисту органів дихання, продуктами харчування і документами. Не дозволяється приносити з собою громіздкі речі, речовини з сильним запахом, легкозаймисті, приводити тварин. У сховищі забороняється ходити без потреби, шуміти, курити, виходити назовні без дозволу коменданта. Всі у сховищі зобов’язані виконувати розпорядження чергового по сховищу, надавати посильну допомогу хворим.

Евакозаходами називаються розосередження та евакуація населення з  міст у заміську зону. Вони організовуються і проводяться відповідно до плану ЦО району та розпоряджень начальника ЦО.

Розосередження – це організоване вивезення з міст і розміщення у заміській зоні робітників та службовців підприємств, що продовжують працювати у воєнний час або в умовах надзвичайних ситуацій, і решти населення, яке знаходиться у зонах можливих сильних руйнувань і катастрофічного затоплення.

Що стосується навчальних закладів, то тут можливі три варіанти:

Перший – вони припиняють свою діяльність; другий – евакуюються (діяльність переноситься у заміську зону), третій – продовжують роботу на своїх місцях, але за скороченими програмами.

У мирний час також доводиться евакуювати населення із зон затоплення, з районів сходження снігових лавин і селевих потоків. Після аварії на ЧАЕС у 1986 році було здійснено евакуацію мешканців міст Чорнобиля і Прип’яті та 300 населених пунктів 30-кілометрової зони.

Відповідальність за евакуацію робітників і службовців та їх сімей у призначені райони покладається на начальника ЦО та штабів ЦО підприємств, установ, навчальних закладів. Розосередження робітників і службовців підприємств, що продовжують функціонувати, здійснюється за виробничим, а населення, не зайнятого у виробництві, – за територіальним принципом.

VІ. Підбиття підсумків роботи на уроці.

Сподіваюсь, що за необхідності  ви використаєте отримані знання для допомоги потерпілим. Всі Ви працювали вміло та злагоджено. Дякую Вам.

Викладач  повідомляє оцінки учням.

VІІ. Повідомлення домашнього завдання.

Самостійно відпрацювати та закріпити викладений матеріал.