6.2.4. Комбайнові жатки

Жатна частина призначена для відокремлення смуги стебел хлібостою певної ширини, їх зрізування і подачі в приймальну камеру молотарки.

Жатна частина комбайна КЗС-9-1складається із жатки А, проставки Б і похилої камери В.

6.2.8 Жатна частина комбайна КЗС-9-1:

А — жатка; Б — проставка; В — похила камера; 1 — шків верхнього вала плаваючого конвеєра; 2 — плаваючий конвеєр;
3— гвинтовий домкрат; 4 — бітер проставки; 5 — копіювальний башмак; 6 — шнек; 7 — пальцьовий механізм шнека;
8 — різальний апарат; 9 — мотовило; 10 — подільник

6.2.9 Схема піднімального механізму жатної частини комбайна КЗС-9-1:

А — корпус жатки; Б — корпус проставки; В — корпус похилої камери; 1 — важіль; 2 — підвіска; 3 і 4 — упори;

5 — корпус молотарки; 6 — гідроциліндр; 7 — балка моста ведучих коліс; 8 — центральний шарнір; 9 — ролик;

10 — щока; 11 — башмак

Башмаки 5, подільники 10, мо­товило 9, різальний апарат 8 і шнек6 з пальцьовим механізмом 7 змонтовані на корпусі жат­ки, бітер 4 — у корпусі проставки, а плаваючий конвеєр 2 — у кор­пусі похилої камери.

Корпус жатки шарнірно з’єд­наний з корпусом проставки в трьох точках: центральним шар­ніром 8 і двома підвіс­ками 2 механізму зрівноважу­вання.

Корпус проставки нерухомо прикріплений до корпусу похилої камери за допомогою швидкознімного гвинтового з’єднання.

Корпус похилої камери шарнірно приєднаний до корпусу 5 молотарки і спирається за допомогою двох циліндрів 6 на балку 7 моста ведучих коліс.

Механізм зрівноважування жатки забезпечує її ро­боту з копіюванням нерівностей поля і без копіювання. Під час транспортування жатки на великі відстані передбачено вимкнення механізму. Він складається з правої 7 і лівої 9 підвісок, триплечих важелів 5 і 11, перехідних ланок 4 і 12, блоків пружин 1 і 14 та пружинних розтяжок 16 і 17. Праву підвіску шарнір­но приєднано до триплечого важеля 5, який може провертатися відносно шар­ніра 20 корпусу жатки. До триплечого важеля шарнірно приєднано перехідну ланку 4, а до неї блок пружин 1, який шарнірно приєднано до корпусу жат­ки. Аналогічно прикріплено ліву підвіску 9. Знизу корпус жатки спирається на башмаки 3 і 13, а ці башмаки — на поверхню поля.

6.2.10 Положення механізму зрівноважування жатки комбайна КЗС-9-1 під час роботи:

а — без копіювання; б — з копіюванням; в — під час транспортування на далекі відстані; 1 і 14 — блоки пружин;

2 — корпус жатки; 3 і 13 — башмаки; 4 і 12 — перехідні ланки; 5 і 11 — триплечі важелі; 6 і 10 — упори;

7 і 9 — підвіски; 8 — центра­льний сферичний шарнір; 15 і 20 — шарніри корпусу жатки; 16 і 17 — пружинні розтяжки; 18 — корпус проставки; 19 — штирі

Принцип дії механізму зрівноважування такий. У робочому положенні, коли жатка спирається башмаками на поверхню поля , відбувається ко­піювання. У разі наїзду башмака 3 на виступ, а башмака 13 на западину корпус жатки повертається проти стрілки годинника відносно центрального сферичного шарніра 8 і шарнірів підвісок. Лівий блок пружин 14 і пружинна розтяжка 16 розтягуються, а правий блок пружин 1 і пружинна розтяжка і 7 стягуються, оскільки лівий 11 і правий 5 триплечі важелі поверта­ються проти стрілки годинника відносно шарнірів 15 і 20 корпусу жатки. Лівий упор 10, приварений до корпусу жатки, обмежує опускання корпусу вниз.

У разі наїзду башмака 13 на виступ, а башмака 3 на западину процес копію­вання у поперечній площині відносно руху комбайна відбувається навпаки.

Якщо обидва башмаки потрапляють у западину, то блоки пружин і пружинні розтяжки розтягуються до моменту стикання триплечих важелів з упорами 6 і 10, а корпус жатки провертається відносно центрального шарніра і шарнірів підвісок у поздовжній вертикальній площині відносно руху комбайна. Піднімання корпусу жатки в разі наїзду башмаків на виступ обмежується упорами 3 на корпусі жатки і упорами 4 на корпусі проставки.

Під час роботи жатки або під час переїздів розворот її в горизонтальній площині обмежується щоками і роликами. Щоки, упираючись у ролики, вільно перекочуються по них.

Для роботи жатки без копіювання її піднімають гідроциліндрами і в отво­ри корпусу жатки встановлюють штирі 19 так, щоб триплечі ва­желі спиралися на них.

Під час  переїздів комбайна з начепленою жаткою на далекі відстані механізм зрівноважування вимикають. До цього штирі встановлюють в отвори корпусу жатки таким чином, щоб перехідні ланки 4 і 12 спиралися на них.

Якість і межі копіювання залежать від правильного налагодження механізму зрівноважування і стану його елементів. Його налагоджують у такий спосіб. Видаляють штирі 19 з отворів кронштейнів. Піднімають жатну частину таким чином, щоб башмаки відірвалися від поверхні поля, а пружинні розтяжки 16 і 17 вільно провисали. Регулювальними гвинтами розтяжок установлюють зазор 8 мм між головками гвинтів і опорними поверхнями сфе­ричних підшипників. Зміною положення башмаків відносно корпусу жатки встановлюють задану висоту зрізу. Мотовило переміщують до похилої камери і опускають у крайнє положення. Опускають жатку на поверхню поля, поки не утвориться зазор 85…90 мм між упорами 3 і 4, натягують пружини обох блоків 1 і 14 таким чином, щоб зусилля на кінцях передньо­го бруса біля кожного подільника становила 300…400 Н. Запас натягу пру­жин має бути 100…150 мм.

У такому положенні елементів механізму зрівноважування жатка копію­ватиме рельєф поля в розрахунковому діапазоні.

Під час технічного обслуговування (ТО) потрібно стежити за наявністю ма­стила в шарнірах елементів механізму зрівноважування (точок мащення — три) і в роликах обмеження повороту жатки в горизонтальній площині (точок мащення — дві). Періодичність мащення становить 240 мотогодин, а центра­льного сферичного шарніра — 60 мотогодин.

Виконуючи налагодження і ТО, слід дотримуватися правил безпеки. Під час виконання робіт під піднятою жатною частиною треба на лівому плунжер­ному гідроциліндрі піднімання зафіксувати запобіжний упор. Під час регулювання зусилля на башмаки жатку слід опускати на башмаки або гвинтові домкрати.

Ущільнювальні пристрої призначенні для усунення втрат зерна за жатною частиною під час переміщення хлібної маси в молотарку. Вони розмі­щені між жаткою і проставкою, а також між похилою камерою і молотаркою.

Башмаки, на які опирається жатка, копіюють нерівності поля, таким чином підтримуючи її на заданій висоті зрізу. Башмак 1— корито­подібна лижа, виготовлена зі сталі, шарнірно приєднаний до двоплечого ва­желя 4 з привареною віссю. Вісь вільно встановлена у вушка, приварені до головної балки. У важелі є отвори Е і Д під болт.

6.2.11 Регулювання висоти зрізу за суміщення отворів у косинці і важелі:

А і Е — 50 мм; Б і Д — 100 мм; В і Е — 145 мм; Г і Д — 185 мм; 1 — башмак; 2— косинка; 3 — штир-запобіжник;
4 — важіль; Н — висота зрізу носок

Суміщаючи ці отвори з отворами А, Б, В і Г косинки 2 (приварена до голов­ної балки жатки), важіль закріплюють болтом до косинки. Залежно від сумі­щення отворів важеля і косинки змінюється висота зрізу.

Подільники призначені для відокремлення смуги стебел (за шириною захвату жатки) від загального хлібостою. Вони встановлені на боковинах жатки. Залежно від умов збирання і стану хлібостою застосову­ють різні типи подільників: основні, утворені боковинами жатки зі знімними носками 2, пруткові і торпедні з регульованими стебловідведенням.

6.2.12 Подільники:

а — боковина жатки, яка виконує рольподільника; б — боковина з носком;
в —боковина з носком і прутковим подільником; 1 — болт; 2 — знімний; 3 — прутковий подільник

6.2.13 Торпедний подільник:

1 — центральне перо; 2 — спеціальний болт; 3 — верхній пруток; 4 — внутрішнє стебловідведення; 5 — болт;
6 — пруток; 7 — телескопічна тяга; 8 — зовніш­нє стебловідведення; 9 — шплінт; 10 — палець; 11 — основна труба;
12 — башмак; 13 — носок; 14 — боко­вий пруток; 15 — стояк; 16 — довгастий отвір; 17 — боковина жатки

За  прямого комбайнування прямостоячих хлібів, особливо на ділянках поля зі складною конфігурацією,з боку носки знімають. За нормальних умов під час  збирання хлібостою до 1 м заввишки використовують носки. Коли хліба високі та густі, замість носків установлюють пруткові подільники. Під час збирання полеглого або переплутаного хлібостою на боковинах жатки встанов­люють торпедні подільники.

Процес роботи всіх типів подільників майже однаковий. Регулюють лише торпедний подільник, якість роботи якого залежить від розміщення центра­льного пера стебловідведень відносно боковини жатки.

Центральне перо за висотою встановлюють переміщенням верхнього прутка 3 в отворі спеціального болта 2, а похил — поворотом пера вправо або вліво.

Внутрішніє стебловідведенняза висотою висоті регулюють поворотом болта 5 у крон­штейні стояка 15, а за горизонталлю — переміщенням бокового прутка 14 в отворі болта 5.

Зовнішній стебловідвід по висоті регулюють поворотом те­лескопічної тяги 7 відносно пру­тка 6,а по горизонталі — зміною довжини телескопічної тя­ги.

Мотовило призначене для підведення стебел до різального апарата, підтримування їх під час зрізування, укладання на шнек жатки і очищення різаль­ного апарата.

На комбайні КЗС-9-1 встано­влене універсальне ексцентри­кове мотовило, яке добре пра­цює на прямостоячих і полеглих хлібах.

6.2.14 Ексцентриковий механізм мотовила:

а — схема; б — вертикальне положення пальців; в і г — пальці, встановлені з нахилом відповідно вперед і назад;
1 — вал мотовила; 2 і 6 — промені; 3 — труба; 4 — пружний палець; 5 — кривошип; 7 — обойма ексцентрика;
8 — ро­лик; 9 — повідець; 10 — тримач мотовила; 11 — палець; 12 — копір; 13 — брус роликів

Основою мотовила є трубчас­тий вал, на кінцях якого прива­рені цапфи. Цапфами він спирається на вальниці ковзан­ня, змонтовані на повзунах. По­взуни вільно розміщені на тримачах. До трубчастого вала приварені фланці, до яких прикріплено диски з променями. На кінцях про­менів 2 шарнірно прикріплено труби 3 з пружними пальцями 4 (граблини). З обох боків цих труб є кривошипи 5, до яких шарнірно прикріп­лені промено6 обойми 7 ексцентрикового механізму. В обоймі вільно розмі­щено ролики 8, брус 13 яких вільно і ексцентрично встановлено на трубчас­тому валу мотовила. Брус за допомогою повідця 9 і пальця 11 вільно з’єднаний з копіром 12, нерухомо прикріпленим до тримача 10 мотовила. Довжина АБ кривошипа 5 дорівнює ексцентриситету ВГ бруса 13 роликів, а до­вжина променя 2 — сумі довжини променя 6, відстані від обойми 7 до вала 1 і ексцентриситету ВГ. Тобто АГ=БВ = БГ+ВГ. У такий спосіб утворюєть­ся паралелограмний ме­ханізм АБВГ.

Під час обертання вала 1 мотовила разом з ним обер­таються труби 3 з криво­шипами 5 (граблини), які обертають навколо роли­ків 8 обойми 7 ексцентрика. Внаслідок цього забезпечується постійний кут нахилу пружних пальців. Залежно від положення пальця 11 в копірі 12 пружні пальці можуть відхилятися вперед до 15° і назад до 30°.

Мотовило працює таким чином. Під час обертання пружні пальці граблин почергово входять у хлібну масу, відокремлюють смугу стебел, нахиляють їх до різаль­ного апарата, підтримують у момент зрізування і укладають на шнек жатки.

Кут нахилу пальців граблин змінюється автоматично під час переміщення ва­ла вздовж тримачів завдяки спеціальній конфігурації копіра.

Залежно від висоти і стану хлібостою змінюють положення мотовила за висотою і горизонталлю. Одночасно з підніманням чи опусканням мотовило ав­томатично перемішується по горизонталі (вздовж тримачів) за допомогою зблокованого механізму.

Зблокований механізм з’єднує елементи механізмів вер­тикального і горизонтального переміщення мотовила. Будова його така. Два тримачі 13 мотовила шарнірно з’єднані з верхньою балкою корпусу 12 жатки (по одному з кожного боку). Тримач спирається на шток гідроциліндра 14, кор­пус якого шарнірно з’єднаний з каркасом корпусу жатки. До тримача прива­рений стояк 10, з яким шарнірно з’єднаний двоплечий важіль 8. Один кінець цього важеля рухомо з’єднаний за допомогою тяги 1 з корпусом жатки, а дру­гий — з корпусом гідроциліндра 2 додаткового горизонтального переміщення мотовила. Шток цього гідроциліндра шарнірно з’єднаний з повзуном З, на якому прикріплено вальницю вала 5 мотовила.

6.2.15 Схема зблокованого механізму регулювання положення мотовила:

1 — тяга; 2 — гідроциліндр горизонтального пере­міщення мотовила; 3 — повзун; 4 — зірочка вала мотовила; 5 — вал;

6 — передня штанга; 7 — блок зірочок; 8 — двоплечий важіль; 9 — задня штанга; 10 — стояк; 11 — зірочка веденого шківа варіатора; 12 — корпус жатки; 13 — тримач мотовила; 14 — гідроциліндр вертикального переміщення мотовила;

15 — башмак

Надійна робота зблокованого механізму і ланцюгових передач урухомлення мотовила гарантується під час підтримання постійного на­тягу ланцюгів і своєчасному ма­щенню шарнірних з’єднань еле­ментів механізму.

Натяг ланцюга першого кон­туру регулюють зміною довжини передньої штанги 6, а другого — за допомогою задньої штанги 9.

Осі двоплечих важелів 5 на стояку змащують солідолом через кожні 240 мотогодин роботи (то­чок мащення — дві).

Колова швидкість граблини мотовила має перевищувати швидкість руху комбайна у 1,2 — 2 рази.

Оскільки швидкість комбайна змінюють залежно від урожайно­сті, в механізмі урухомлення мотовила передбачено варіатор. Варіатор призначений для зміни частоти обертання мотови­ла, а отже, і його колової швидкості. Ведучий шків варіатора змонтований на валу 2, який встановлено на підшипниках корпусу 19, шарнірно приєднано­го до нерухомої плити 1 корпусу жатки, а ведений — на цапфі 16 трубчастого вала тримача мотовила.

Ведучий шків складається з рухомого 3 і нерухомого 4 дисків. Перший за допомогою шпильок 9 і хрестовини 8 з’єднаний з плун­жером 6 гідроциліндра 5 і вільно посадже­ний на маточину нерухомого диска. Не­рухомий диск жорстко з’єднаний з ведучим валом 2 і гідроциліндром. У плунжері гід­роциліндра за допомогою рухомого з’єднання встановлено штуцер 7 для під­ведення оливи.

6.2.16. Схема варіатора мотовила:

1 — плита; 2 — вал; 3 — рухомий диск ведучого шківа; 4 — нерухомий диск; 5 — гідроциліндр; 6 — плунжер;
7 — штуцер; 8 — хрестовина; 9 — шпилька; 10 — клиновий пас; 11 — пружина; 12 — зірочка урухомника мотовила;
13 — палець; 14 — рухомий диск веденого шківа; 15 — нерухомий диск; 16 — цапфа; 17 — гайка; 18 — тяга;

19 — корпус вальниць; 20 — зірочка урухомника варіатора

Пальці 13, які запресовані в диск 15, за­побігають прокручуванню рухомого і неру­хомого дисків один відносно одного. Рухо­мий диск вільно посаджено на маточину нерухомого диска.

Варіатор працює таким чином. Коли олива під тиском через штуцер 7 і плунжер 6 нагнітається в гідроциліндр 5, плунжер, а разом з ним і рухомий диск 3 змі­шуються вліво. Диски 3 і 4 зближуються і клиновий пас 10 переходить на бі­льший діаметр. При цьому пас на веденому шківі розводить диски 14 і 15, стискуючи пружину 11, і плавно переходить на менший діаметр. Частота обер­тання веденого шківа і мотовила збільшується.

Якщо порожнину гідроциліндра сполучають із зливною лінією гідроурухомника, то пружина зводить диски 14 і 15 веденого шківа. Пас переходить на менший діаметр — частота мотовила зменшується.

Надійна робота варіатора гарантується, якщо натяг паса буде в заданих межах, а мастило — в передбачених конструкцією місцях.

Натяг вважається нормальним, якщо за зусилля 40 Н прогин гілки паса становить 8…10 мм. Регулюють натяг зміною довжини тяги 18 за допомогою гайок 17, прокручуючи варіатор, поки пас займає максимальний діаметр на веденому шківі.

Під час технічного обслуговування через кожні 60 мотогодин потрібно змащувати солідолом маточини рухомих дисків шківів.

Якість роботи мотовила залежить від регулювання його положення віднос­но різального апарата та шнека за вертикаллю та горизонталі, кута нахилу пальців граблин, частоти його обертання та технічного стану.

За вертикаллю мотовило розміщують таким чином, щоб граблини захоплювали стебла в місці, віддаленому від верхівки колоска на одну третину довжини стебла. Приблизно тут знаходиться центр маси стебла 800…1200 мм заввишки. Якщо висота хлібостою менше ніж 800 мм, то мотовило опускають у найнижче положення.

У найнижчому положенні мотовила між кінцями пальців граблин і різа­льним апаратом має бути зазор 25 мм, а між пальцями і спіралями шнека — не менше ніж 15 мм. При цьому стежать, щоб граблини мотовила були пара­лельні різальному апарату. Регулюють мінімальний зазор між граблинами і різальним апаратом за допомогою компенсаторів, прикріплених у тримачах мотовила. Пази вилок компенсаторів мають розміщуватися вздовж тримачів.

За горизонталлю мотовило встановлюють таким чином, щоб його граблини не тільки підводили стебла до різального апарата, а й притискували їх до спіралей шнека. Найкращі умови для цього будуть тоді, коли вал мотовила і різальний апарат розміщуватимуться в одній вертикальній площині. Горизонтально мотовило переміщується автоматично залежно від його вертикального поло­ження.

Положення мотовила за вертикаллю регулюють гідроциліндрами, а додатково за горизонталлю — гідроциліндрами 2.

Кут нахилу граблин (вперед і назад) змінюється автоматично за горизон­тального переміщення мотовила вздовж підтримок завдяки копіру 12. Під час переміщення мотовила вперед пальці граблин нахиляються назад.

Частоту обертання мотовила в межах 14…19 об/хв регулюють гідрофікованим клинопасовим варіатором (див. рис. 6.28) під час руху комбайна і залеж­но від його швидкості руху.

Під час технічного обслуговування через кожні 60 мотогодин роботи потріб­но змащувати солідолом підшипники вала мотовила.

Виконуючи роботи за піднятого мотовила, слід на гідроциліндрі встано­вити запобіжні упори.

Різальний апарат складається з двох основних частин — різальної і протирізальної.

Різальна частина — це сегменти 6 з насічкою, приклепані до спинки ножа 8, до якої зліва жорстко прикріплено головку з кулею. Сегменти, спинка і головка утворюють ніж різального апарата.

6.2.17 Різальний апарат:

1 — кутник; 2 — болт; 3 — палець; 4 — вкладиш; 5 — відросток пальця; 6 — сегмент; 7 — притискна лапка;

8 — спинка ножа; 9 і 10 — пластини тертя; 11 — регу­лювальні прокладки; А, Б, В, Г і Д— зазори

Протирізальна частина — це вкладиші 4 з насічкою, приклепані до спарених паль­ців 3, які прикріплені болтами 2 до кутника 1 пальцьового бруса.

Ніж вільно переміщується в прорізах пальців. При цьому сегменти задніми кінцями спираються на пластини тертя 10, а передніми (носками) тор­каються вкладишів.

Над ножем установлені при­тискні лапки 7, які усувають вібрацію ножа у площині під час його роботи. Вібрація ножа у вертикальній площині усувається завдяки впи­ранню спинки ножа в пластину тертя 9 і відігнуту частину притискної лапки.

Правильному положенню ножа відносно лапки сприяє напрямна, в пазах якої вільно переміщується його головка. Напрямну, як і пальцьовий брус, прикріплено до переднього бруса корпусу жатки.

Різальний апарат жатки нормального типу має відстань між осьовими лі­ніями сегментів і пальців 76,2 мм, хід ножа — 88 мм.

Під час руху комбайна пальці 1 розділяють хлібостій на окре­мі смужки. Сегменти 4, рухаючись відносно пальців, підводять стебла 3 до вкладишів 2 і пероподібних відростків 5 пальців та затискають їх між ними. Насічка на сегментах і вкладишах запобігає висковзуванню стебел.

За подальшого переміщення сегментів стінки стебел 3 зближуються, стебла частково прогинаються і зрізуються. Якщо зазор є між сегментами і вкладишами значний, то в нього мо­жуть затягуватися стебла. Внаслідок цього різальний апарат забивається і збільшується навантаження на ніж і механізм його урухомлення.

6.2.18 Схема роботи різального апарата:

а— розподіл хлібостою пальцями; б — притискання стебла до вкладиша і відростка пальця; в — зближення стінок стебла; г — прогинання і зрізування стебла; д — затягування стерні і стебла в зазор між вкладишем і сегментом;

1 — палець; 2 — вкладиш; 3 — стебло; 4 — сегмент; 5 — відросток пальця

Ніж 9 урухомлюється в зворотно-поступальний рух механізм ко­ливальної шайби від шківа 1. Механізм має таку будову. Коливальна шайба 3 вільно посаджена за допомогою підшипника на колінчастий вал 2. На цій шайбі є шипи 4, за допомогою яких її шарнірно (на голчастих підшипни­ках) з’єднано з водилом 5. Вихідний вал 6 водила ва­желем 7 і щічками 5 рухомо з’єднаний з головкою ножа 9. Під час обертання шківа 1 важіль 7 водила здійснює коливальний рух, унаслідок чого ніж рухається зворотно­поступально.

6.2.19. Схема механізму коливальної шайби:

1— урухомлювальний шків; 2 — колінчастий вал; 3 — колива­льна шайба; 4 — шип; 5 — водило; 6 — вихідний вал;
7 — важіль; 8 — з’єднувальна щічка; 9 — ніж

Якість і надійність роботи різального апарата зале­жать від зазорів між сегмен­тами ножа та протирізальними пластинами (вклади­шами) та правильності монтажу елементів апарата та його урухомлювання, а також своєчасного змащування тертьових поверхонь.

Зазори між сегментами і вкладишами регулюють прокладками 11,встановленими між пластинами тертя 10 і кутником 1 пальцьового бруса. За значного спрацювання пластини тертя перевертають. Перед регу­люванням зазорів потрібно переконатися, що вкладиші пальців лежать в од­ній площині. За потреби пальці підгинають трубою або легкими ударами мо­лотка.

Зазор А між передніми кінцями сегментів і вкладишів допускається до 0,8 мм, а між задніми — Д = 0,3…0,5 мм. Зазор Б між притискними лапками і сегментами (до 0,7 мм) регулюють прокладками, які встановлюють між плас­тинами тертя і лапками. Сумарний зазор В і Г (до 1 мм) між відігнутою частиною притискної лапки і спинкою ножа та спинкою ножа і пластиною тертя регулюють переміщенням цієї пластини.

Переміщенням головки важеля механізму коливальної шайби регулюють з’єднання ножа з важелем так, щоб зміщення осей головки ножа становило А = 2,5…2,0 мм під час ходуВ головки важеля 88 мм.

Положення ножа вважається відрегульованим правильно, якщо він від зу­силля руки вільно переміщується вздовж пальцьового бруса і без надмірного люфту.

6.2.20 Регулювання з’єднання головок ножа і важеля механізму коливальної шайби:

а — важіль у середньому положенні; б — важіль у крайніх положеннях; 1 — головка ножа; 2 — з’єднувальна щічка;
3 — головка важеля; А — зміщення осей головок важеля і ножа (А = 2,5…3,0 мм);
В — хід головок важеля і ножа (В = 88 мм)

Через кожних 10 мотогодин роботи змащують солідолом шарнірні з’єднання головок ножа і важеля механізму коливальної шайби (точок мащення — дві). Через 500 мотогодин роботи замінюють трансмісійну оливу в корпусі механізму коливальної шайби.

Виконуючи роботи біля різального апарата, дизель вимикають.

Стеблопіднімачі призначені для піднімання і підве­дення стебел до різального апарата. Основою стеблопіднімача є корпус 5, виготовлений з пружної сталі, до якого нерухомо прикріплені перо 6 і наконечник 3. Хомут 2 вільно вста­новлений на корпусі і може вільно переміщатися вздовж нього. Пружи­на 4 одним кінцем кріпиться до хо­мута, іншим — до корпусу.

6.2.21. Стеблопіднімач:

1 — палець різального апарата; 2 — хомут; 3 — наконечник; 4 — пружина; 5 — корпус; 6 — перо

Стеблопіднімачі встановлюють на кожному другому пальці, починаючи з пальця, розміщеного на відстані 268 мм від лівої боковини жатки.

Стеблопіднімач працює таким чином. Під час переміщення комбайна корпус 5 стеб­лопіднімача рухається біля поверхні ґрунту і може злегка зариватися в нього. Він піднімає полеглі стебла, а перо 6 підводить їх до різального апарата.

Шнек переміщує зрізані стебла до середини жатки і подає їх до бітера проставки. Він складається з циліндричного корпусу, на поверхні яко­го приварені спіралі лівого 1 і правого 4 навивань. У центрі корпусу напроти вікна проставки 3 розміщений пальцьовий механізм. Він утворений колінча­стою нерухомою віссю 11 і пальцями 9, що рухомо з’єднані з цією віссю та ко­рпусом, відповідно через втулки та вічка 7. Правий кінець колінчастої осі з рукояткою 10 спирається на два підшипники корпусу шнека і прикріплений болтами до плити. Лівий кінець колінчастої осі спирається на підшипник 12 корпусу шнека. Отже, правою опорою корпусу шнека є правий кінець колін­частої осі. Лівою опорою є цапфа шнека, що спирається на вальницю, корпус якої прикріпле­но болтами до лівої плити. Цю плиту болтами прикріплено до боковини жатки. Отвори в плиті під болти кріп­лення зроблені довгастими. Пли­ту додатково за допомогою гвин­тової тяги також прикріплено до боковини жатки. Права плита має таке саме кріп­лення.

6.2.22 Шнек жатки:

а — схема роботи; б — схема пальцьового механізму; 1 і 4 — спіралі; 2 — пальцьовий механізм; 3 — проставка;
5 — корпус жатки; 6 — тра­єкторія руху пальців; 7 — вічко; 8 — корпус шнека; 9 — палець; 10 — рукоятка;
11 — колінчаста вісь; 12 — вальниця

Під час обертання корпусу 8 шнека його вічка 7 ведуть за собою пальці 9. Оскільки втулки пальців обертаються на колінчастій осі 11, геометрична вісь якої зміщена відносно осі корпусу шнека, пальці плавно виходять із корпусу і ховаються в ньому, описуючи своїми кінцями траєкторію 6.

Шнек працює таким чином: під час роботи комбайна спіралі захоплюють зрізані стебла і переміщують їх до середини корпусу жатки. Пальці перехоплюють ці стебла та ті, що зрізуються напроти нього, і спрямовують їх на днищі жатки до бітера проставки.

Шнек урухомлюють від зірочки із запобіжною муфтою, прикріпленої на цапфі лівої опори.

Якість роботи шнека залежить від правильного розміщення його відносно днища жатки і козирка відсікача, прикріпленого до задньої обшивки корпусу жатки.

Відстань між спіралями шнека і днищем, пальцями та днищем у межах 6…35 мм регулюють опусканням або підніманням плит шнека за допомогою гвинтових тяг.

Відстань між пальцями і днищем додатково регулюють поворотом колінчас­тої осі пальцьового механізму. Для середніх умов роботи відстань між спіраля­ми і днищем установлюють 10…15 мм, між пальцями і днищем — 12…20 мм. Якщо хліба короткостеблі, то зазори зменшують. Під час збирання високовро­жайних культур важливо, щоб пальці максимально виступали у верхній зоні, оскільки перед пальцьовим механізмом нагромаджується значна маса стебел. Що далі виступають пальці, то краще вони підхоплюють стебла.

Відстань між спіралями шнека і козирком відсікача встановлюють мінімальною переміщенням козирка. Надійність роботи шнека залежить від своєчасного мащення його деталей і урухомника. Втулку запобіжної муфти змащують солідолом через 60 мотогодин, трубу колінчастої осі пальцьового механізму через 240 мотогодин.

Під час виконання робіт обертати шнек за пальці забороняється.

Бітер — це циліндричний барабан з привареними до нього гребінками. На кожусі барабана є вічка, шарнірно з’єднані з ним, через які пропущені пальці пальцьового механізму. Ці пальці втулками вільно насаджені на труб­частий вал колін­частої осі 6. Лівий кінець осі пропу­щений через під­шипники кочення і (корпуси їх прикріплені до дис­ків барабана) і прикріплений бол­том через руко­ятку до боковин проставки. Правий кінець колінчастої осі спирається на підшипник кочен­ня, корпус якого прикріплений до диска барабана. До диска барабана болтами прикріплено цапфу, що спи­рається на вальниця кочення, корпус якої прикріплений до проставки.

Отже, лівою опорою барабана бітера є підшипники і, а правою — вальниця.

Урухомлення бітера здійснюється від зірочки, яку через ланцюг урухомлюють в рух від трансмісійного вала похилої камери. Вітер працює так само, як і па­льцьовий механізм шнека жатки. Відмінність полягає лише в тому, що роботі пальців сприяють ще гребінки барабана.

Якість роботи бітера проставки залежить від відстані між кінцями пальців і днищем проставки. За середніх умов роботи цю відстань установлюють 28…35 мм поворотом колінчастої осі 6 за допомогою рукоятки.

Трубчастий вал колінчастої осі змащують солідолом через 240 мотогодин роботи. Прокручувати бітер за пальці забороняється.

Плаваючий конвеєр подає хлібну масу від бітера проставки до при­ймальної камери молотарки. Він розміщений у похилій камері і складається з ведучого вала, веденого барабана і ланцюгів з планками.

На ведучому валу жорстко прикріплені зірочки ланцюгів конвеєра, урухолювальний шків із запобіжною муфтою і зірочка ланцюгової передачі до трансмі­сійного вала.

Ведений барабан — це вал 2 із жорстко прикріпленими диска­ми, до яких болтами приєднаний циліндричний кожух з трьома веденими зірочками. Опорами вала є вальниці кочення, прикріплені в головках ва­желів 3 підвіски барабана. Важелі можуть прокручуватися на паль­цях 7, вільно встановлених у пазах 8 боковий 14 похилої камери. В боковинах є кутники 4, до яких важелі приєднані болтами 6. Пружини 5, надіті на болти 6, утримують вал 2 у нижньому положенні. Така конструкція підвіски вала забезпечує переміщення його у вертикальній площині.

6.2.23 Схема підвіски веденого барабана плаваючого конвеєра:

1 — ланцюгово-планчастий конвеєр; 2 — вал; 3 — важіль підвіски; 4 — кутник; 5 і 11— пружини; 6 — болт;
7 — палець; 8 — паз; 9 і 13 — гайки; 10 — стрижень; 12 — кронштейн; 14 — боковина похилої камери;
15 — упорний кутник

Підвіска, за допомогою якої до­сягається переміщення вала барабана вздовж похилої камери, має таку будову. Стрижень 10 з гайкою 9 і пружиною 11 пропущений через отвори кронштейна 12. На одному кінці стрижня є гайка 13, приварена до центральної втулки. Другий кінець з’єднано пальцем 7 з важелем 3.

Ланцюги з приклепаними до них поперечними металевими планками утворюють ланцюгово-планчастий конвеєр 1, який охоплює зірочки ведучого вала та веденого барабана. Верхні гілки ланцюгів ковзають на дерев’яних брусках-заспокоювачах. Нижня частина конвеєра робоча.

Під час обертання ведучого вала його три зірочки урухомлює ланцюгово-планчастий конвеєр, планки якого підхоплюють хлібну масу, протягують її на днищі похилої камери і подають у приймальну камеру молотарки. У разі подачі пальцьовим механізмом бітера проставки великої порції хлібної маси вона спочатку діє на ведений барабан конвеєра.

Важелі 3 підвісок, стискуючи пружини 5, прокручуються на пальцях 7 і вал 2 барабана піднімається. Порція хлібної маси проходить під веденим ба­рабаном і піднімає планки конвеєра. При цьому виникає додатковий натяг ланцюгів, під дією якого ведений вал перемішується до ведучого вала, стис­каючи пружини 11. Пальці 7 перемішуються у пазах 8 боковин похилої каме­ри. Як тільки тиск хлібної маси на планки зменшиться, пружини повернуть ведений барабан у вихідне положення. Оскільки подача хлібної маси не зав­жди рівномірна, конвеєр у процесі своєї роботи змінює своє положення — «плаває», пристосовуючись до товщини шару хлібної маси.

Якість роботи плаваючого конвеєра залежить від правильного натягу лан­цюгів і здатності змінювати веденим барабаном своє положення залежно від товщини шару хлібної маси.

Натяг ланцюгів регулюють таким чином. З обох боків відгвинчують гайки 13 і 9. Ко­ли пружини 11 будуть стиснуті до довжини 90 мм, гайки 13 загвинчують. до упору в кронштейн 12. При цьому між гайкою 13 центрувальної втулки і упор­ним кутником 15 має бути зазор 10…12 мм. Якщо його немає, то втрачається пружність у поздовжній підвісці веденого барабана і збільшується переван­таження в ланцюгах та на веденому валу.

Для перевірки натягу ланцюгів конвеєра крайній з них піднімають посе­редині вгору. При цьому палець 7 має переміститись у пазу 8 не менше як на 10 мм.

Зазор під веденим барабаном між днищем похилої камери та планкою конвеєра (95…10 мм) регулюють прокладками, встановлюючи їх між кутни­ком 4 та гайкою болта 6.

6.2.24 Схема механізму реверса похилої камери:

а — положення фіксаторів «Увімкнено»; б — положен­ня фіксаторів «Вимкнено»; 1 і 5 — фіксатори; 2 — води­ло;

3 — гідроциліндр; 4 — кронштейн боковини похилої камери; 6 — глибокий паз стакана; 7 — маховичок; 8 — виступ маховичка; 9 — мілкий паз стакана; 10 — ста­кан; 11 — пружина; 12 — палець фіксатора; 13 — хра­повик;

14 — трансмісійний вал урухомника жатної частини

6.2.5. Технологічне налагодження

Висоту зрізу (50, 100, 150 мм) у режимі ко­піювання регулюють перестановкою башмаків по висоті, без копіювання (50…800 мм) — гідроциліндрами.

Зусилля (300 Н) башмака на ґрунт регулюють натягом пружин гідроци­ліндра таким чином, щоб між пластинами циліндра і гайками пальців був зазор 5 мм.

Натяг урухомлювального паса жатної частини здійснюють роликом таким чином, щоб куто­ве положення важеля натяжного ролика було 0…10 мм.

Частоту обертання мотовила змінюють переставленням зірочок і варіатором. При Z = 14 частота обертання становить 12…47 об/хв, а заZ = 17 —15…57 об/хв.

Інші регулювання такі самі, як і в жатній частині комбайна КЗС-9-1.

6.2.6. Оцінювання якості роботи

Якість роботи жатки оцінюють за висотою зрізу, втратою зерна, а також за зрізаними і не зрізаними колосками.

Висоту зрізу визначають вимірюванням висоти стерні лінійкою за шириною і ходом агрегату. Із 10 замірів підраховують середню висоту стерні, а за різницею між найбільшою і найменшою висотою судять про рівномірність. Висота стерні повинна відповідати агротехнічним вимогам.

Втрати за жаткою визначають у п’яти місцях, характерних за густотою хлібостою, рамкою 0,5 2.м., яка накладається вздовж діагоналі. До збиральними втратами вважають забруднені зерна, пророслі колоски з темним забарвленням. Знаючи врожайність на полі, визначають відсоток втрат за жаткою, на основі якого оцінюють якість роботи.

6.2.7. Шляхи зменшення втрат зерна

Оптимальні технологічні регулювання жатних частин комбайнів та використання допоміжних засобів та пристроїв для збирання значно зменшують можливі втрати та механічні пошкодження насіння, в декілька разів підвищуючи продуктивність комбайнів та властивості насіння культур.

6.2.8. Молотарки комбайнів

Молотарка призначена для обмолоту зерна, відокремлення його із грубого вороху, очищення зерна від великих, дрібних і легких домішок, збирання в бункер і вивантаження в транспортні засоби, а також транспортування соло­ми, збоїн і полови в пристрій для збирання незернової частини врожаю.

6.2.9. Класифікація молотарок, загальна будова, процес роботи та технологічні регулювання

Класифікація молотарок. Комбайни з класичною схемою молотарки, як правило, мають молотильний апарат із зубовими або бильними барабанами, що розміщені впоперек молотарки, клавішний соломотряс та вітрорешітний очисник. Процесу роботи такого типу молотильно-сепарувального пристрою (МСП) сприяють приймальний та відбійний бітери.

Комбайни з удосконаленою класичною схемою молотарки відрізняються від класичної наявністю двох молотильних апаратів або трьох барабанів з різним призначенням.

Удосконалена класична схема молотарки, як правило, МСП передбачає підвищення ефективності роботи клавішних соломотрясів, а загалом — про­пускної здатності молотарки комбайна.

Отже, фірма «Форд Нью Холланд» упродовж кількох років установлює за молотильним барабаном два сепарувальних барабани і відбійний бітер.

Фірма «Дойтц Фар» сепарувальний барабан виконала регульованим, щоб зменшити подрібнення соломи.

На комбайнах фірми «МДВ» застосовані трибарабанні МСП, які мають мо­лотильний і два сепарувальних барабани. За даними фірми, застосування такого типу МСП дало змогу підвищити пропускну здатність молотарки на 20 % порівняно з МСП, який має молотильний барабан і відбійний бітер.

На комбайнах фірми «Массей Фергюсон» застосовують майже таку саму схему МСП, як і на комбайнах фірми «МДВ».

Фірма «Клаас» розробила МСП, в якому перед молотильним барабаном установлений барабан-прискорювач. Частота його обертання становить 80 % частоти обертання молотильного барабана. Завдяки цьому в молотильному зазорі утворюється тонкий шар хлібної маси, що сприяє поліпшенню якості обмолоту і сепарації.

Особливість системи обмолоту і сепарації комбайнів фірми «Джон Дір» — це два молотильних барабани діаметром 660 і 450 мм з регульованою частотою обертання. Такий МСП забезпечує «м’який» обмолот, тобто зерно менше пошкоджується.

За механіко-технологічними принципами обмолоту хлібної маси і сепара­ції грубого вороху роторні комбайни можна поділити на дві основні групи: роздільно-агрегатні МСП та моноблокові МСП.

Комбайни з роздільно-агрегатними МСП виконують, як правило, на основі класичної або удосконаленої класичної, в яких замість клавішного соломо­тряса встановлено роторні соломосепаратори грубого вороху.

Роздільно-агрегатні МСП дають змогу зберегти уніфікацію класичних і роторних комбайнів, поліпшують якість сепарації грубого вороху, збільшують швидкість проходження маси через молотарку, але при цьому ускладнюється кінематична схема урухомників.

Моноблокові МСП забезпечують обмолот і сепарацію грубого вороху в од­ному робочому органі — одно- або двороторному МСП з аксіальною подачею хлібної маси або тангенціальною.

Характерною ознакою моноблокових МСП є те, що ротор, маючи значний момент інерції, компенсує негативний вплив на якість роботи молотарки не­рівномірності подачі. Крім цього, такі МСП менше подрібнюють зерно, проце­си обмолоту і сепарації проходять інтенсивніше порівняно з класичними схе­мами молотарки. Створення ефективних моноблокових МСП з тангенціаль­ною подачею хлібної маси дає змогу відійти від традиційного компонування комбайна і створити на їхній основі блоково-модульні зернозбиральні комп­лекси на базі універсальних енергозасобів, наприклад КЗС-10 «Полесье-Ротор» (Білорусь).

Молотарка комбайна КЗС-9-1 «Славутич» має приймальну камеру, молотильний апарат, відбійний бітер, клавішний соломотряс, вітрорешітний очисник, домолочувальний пристрій, бункер для зерна, транспортувальні ор­гани, а також механізми керування і урухомлення.

6.2.25 Молотильно-сепарувальний пристрій комбайна КЗС-9-1:

1 — барабан; 2 — накривка; 3 — відсікач повітряного потоку; 4 — відбійний бітер; 5, 16 і 19 — щитки;

6 — соломотряс; 7 — пальцьова решітка; 8 — полотняний фар­тух; 9 — підбарабання; 10 — стрясна дошка очисника;

11 — камера каменевловлювача; 12 — рукоятка: 13 — відкидна ­накривка; 14 — труба з роликами;

15 — перехідний щиток; 17 — плаваючий кон­веєр; 18 — прогумований пас; 20 — підбильник; 21 — регулювальна пластина; 22 — болт; 23 — било

Приймальна камера з боків обмежена панелями молотарки, зверху — кришкою 2, внизу камерою каменевловлювача, а спереду горловиною, в яку встановлено верхню частину похилої камери жатної частини.

Похилу камеру встановлено таким чином, що відстань між билами барабана і планка­ми конвеєра становить 20 мм. Це сприяє кращому спрямуванню хлібної маси в мо­лотильний апарат і відбиванню твердих предметів у камеру каменевловлювача.

Під час ТО комбайна слід щозмінно очищати камеру каменевловлювача. За­бороняється виконувати роботи біля каменевловлювача, якщо дизель працює і не встановлена на запобіжний упор жатна частина.

Молотильний апарат призна­чений для видалення зерна із колосків чи волоті, спрямування його з домішка­ми на стрясну дошку очисника, а соло­мистого (грубого) вороху до відбійного бітера.

Він складається з бильного барабана 1, решітчастого підбарабання (деки) 9 та механізмів урухомлення і регулювання.

Барабан має вигляд ротора, вал якого розміщений перпендикулярно до поздо­вжньої осі молотарки. Рифлі бил 23 барабана розміщені під кутом до осі ба­рабана і на суміжних билах їх напрямок протилежний. Профілі підбильників 20 виконані так, що майданчик під била повернута на кут 7° у напрямку обер­тання барабана. Це сприяє підвищенню пропускної здатності молотильного апарата і унеможливлює його забивання на вході. Урухомлення і регулювання час­тоти обертання вала барабана здійснюють гідрофікованим клинопасовим ва­ріатором.

Підбарабання 9 — нерухома частина молотильного апарата. Воно односекційне, прутково-планчасте, відносно барабана встановлене із зазором, який від входу до виходу поступово зменшений. Регулювання зазорів — елек­тромеханічне, здійснюється клавішним перемикачем з робочого місця ком­байнера.

Через 60 мотогодин роботи змащують солідолом вальниці кочення вала барабана і маточини шківів варіатора.

Перед прокручуванням барабана слід переконатися, що ніхто із присутніх не зазнає пошкодження.

Відбійний бітер 4 спрямовує соломисту масу (грубий ворох) на передню частину клавіш соломотряса. Він встановлений з мінімальним зазором відносно бил ба­рабана над пальцьовою решіткою підбарабання. Колова швидкість бітера дещо менша від швидкості барабана і становить 17,5 м/с. Через 60 мотогодин роботи змащують підшип­ники вала бітера.

Соломотряс призначений для вилучення із грубого вороху зернової су­міші (вимолочене зерно, збоїни, полова, дрібні домішки) і спрямування соло­ми в пристрій для збирання НЗВ. Грубий ворох — це обмолочена маса, що надходить на соломотряс, спрямована відбійним бітером. Цей ворох за масою складається із зерна (14…16 %), соломи (72…77 %), збоїн (5…6 %) та дрібних домішок (1…3 %).

Складовими соломотряса є п’ять клавіш 1, які за допомогою вальниць кочення прикріплені на шийках ведучого 16 і веденого 10 колінчас­тих валів.

6.2.26 Клавішний соломотряс комбайна КЗС-9-1:

1 — клавіша; 2 і 5 — крон­штейни; 3 і 4 — гребінки; 6 — прокладка; 7 — днище; 8 — корпус підшипника;
9 — амортизатор; 10 — ведений колін­частий вал; 11 — гайка; 12 — корпус клавіші; 13 — решітча­ста поверхня клавіші;

14 і 17 — вальниці; 15 — шків; 16 — ведучий колінчастий вал

Клавіша виготовлена із оцинкованої сталі у вигляді довгастого короба, ро­боча поверхня її (верхня) — жалюзійна, нерегульована, з каскадами.

Над клавішами встановлений відбивний щиток, який дещо стримує рух вороху. Під час роботи молотарки клавіші здійснюють коливальний рух.

Щозмінно перевіряють натяг паса урухомлення соломотряса, очищають жалю­зійні отвори клавіш спеціальним чистиком.

Очисник призначений для виокремлення зерна (очищення) із дрібного вороху, який надходить із молотильного апарата, соломотряса та домолочувального пристрою. Дрібний ворох за масою має такий склад: зерна 80…85 %, збоїн 7…8 %, полови 5…6 % і різних домішок 3…6 %. У збоїнах і полові є цілі обмолочені й необмолочені колоски та їхні частинки.

Основні складані одиниці очисника: стрясна дошка з пальцьовою решіт­кою, верхнє решето з подовжувачем, нижнє решето, вентилятор, швидкознімний лотік половонабивача і механізми урухомлення, підвіски та регулювання.

6.2.27 Схема роботи очисника комбайна КЗС-9-1:

1 — східчастий настил стрясної дошки; 2 — гребінка; 3 — шатун урухомника; 4 — фартух; 5 — елеватор зерна;
6 — пальцьова решітка; 7 — домолочувальний пристрій; 8 — теркова поверхня; 9 — домолочу­вальний барабан;
10 — елеватор колосків; 11 — верхнє решето; 12 і 13 — поперечні і поздовжні жалюзі подовжувача;
14 — нижнє решето; 15 — скатна дошка решітного стана; 16 — колосовий шнек; 17 — зерновий шнек;
18 — розсікачі; 19 — вентилятор

Стрясна дошка — це східчастий настил 1, виготовлений із лис­тової оцинкованої сталі. До настилу жорстко прикріплені поздовжні гребінки 2. Вони поділяють настил на кілька доріжок і утримують ворох від зсування в один бік за поперечних перекосів комбайна. До заднього поперечного бруса стрясної  дошки   прикріплені пальцьова решітка 6 і фартух 4. Фартух перекриває щілину між стрясною дошкою і кожухом вентилятора. Пальцьова решітка виділяє на початок верхнього решета зернову фракцію, а соломисті частини спрямовує сходом на менш завантажену його ділянку.

Верхнє решето 11 прикріплене у верхньому решітному стані. Решето — жалюзійне, регульоване. Сегменти жалюзі можуть відхилятися на кут 0…70°за допомогою важеля.

6.2.28 Механізм регулювання зазору між жалюзями решіт комбайна КЗС-9-1:

1 — жалюзі; 2 — тяга; 3 — контргайка; 4 — наконечник; 5 — вісь; 6 — важелі; 7 — шкала;
А — регульований зазор між жалюзі

Подовжувач жорстко прикріплений до верхнього решітного стана. Його ро­боча поверхня також жалюзійна і регульована.

Нижнє решето — жалюзійне, регульоване (як і верхнє) — встановлене в нижньому решітному стані. Кут нахилу жалюзі (зазор між жа­люзі) регулюють за допомогою механізму, який має таку саму будову, як і верхнє решето.

Урухомлення очисника здійснюється від ексцентрика через шатун.

Вентилятор очисника — шестилопатевий, відцентрований, встановлений у кожусі, горловина якого має розсікачі повітряного потоку. Урухомлення вала вентилятора здій­снюється клинопасовим варіа­тором. Керують варіатором із робочого місця комбайнера.

Щозмінно перевіряють стан відливів із прогумованого паса, які приклепа­ні до бортів стрясної дошки і решітних станів. Спеціальним чистиком видаляють забруднення на стрясній дошці і решетах.

Перед початком збирального сезону змащують літолом маточини шківів варіатора вентилятора.

Половонабивач має вигляд граблини, яка утворена трубою 9 з привареними до неї пальцями 11 і важелями 7. Під час обертання ко­лінчастого вала кінці пальців граблин рухаються за еліптичною  траєкторією13.

Через 240 мотогодин роботи дерев’яні вальниці  змащують солідолом.

6.2.29 Половонабивач комбайна КЗС-9-1:

а — будова; б — кінематична схема;

1 — зірочка; 2 — шків; 3 — опора підвіски; 4 — куліса; 5 — боковина молотарки;

6 — вальниця кочення; 7 — важіль труби; 8 — дерев’янавальниця; 9 — труба граблини;10 — колінчастий вал;

11 — пальці граблини; 12 — швидкознімний лотік; 13 — траєкторія руху кінців пальців граблини

6.2.30 Домолочувальний пристрій комбайна КЗС-9-1:

1 — обичайка; 2 і 9 — осі; 3 — болт; 4 і 8 — гайки; 5 — лючок; 6 — теркова по­верхня; 7 — домолочувальний барабан; А — регульований зазор (2…12 мм)

Домолочувальний пристрій обмолочує ворох, що подається колосовим шнеком і елеватором з очисника. Він має домолочувальний барабан 7 і нерухому теркову поверхню 6, які розміщені в корпусі.

Бункер для зерна призначений для приймання зерна з очисника ком­байна і його вивантаження у транспортний засіб за командою комбайнера.

На задній стінці бункера розміщені два гідравлічних вібратори (гідродвигуни із зворотно-поступальним рухом вихідної ланки). Частота коливань поршня 20…25 за секунду, амплітуда коливань — 5 мм. Вібратори створюють сприятливі умови для надходження зерна будь-якої волого­сті до горизонтального вивантажувально­го шнека.

Під час ТО через 60 мотогодин роботи маточини шківів запобіжних муфт коло­сового та зернового елеваторів змащують солідолом.

Технологічні регулювання. 1. Якість роботи молотильного апарата за­лежить від частоти ударів бил по хлібній масі й інтенсивності її перетирання. Тому в ньому передбачено регулювання частоти обертання барабана та зазо­рів між билами барабана і планками підбарабання.

Частоту обертання барабана в межах 465…1013 об/хв регулюють гідрофікованим клинопасовим варіатором з кабіни, а контролюють за покажчиком на щитку приладів САКК.

Зазори між билами барабана і планками підбарабання у межах 14…28 мм на вході і 3…8 мм на виході регулюють електромотором-редуктором, натиску­ючи вмикач у кабіні. Контролюють зазори за покажчиком, розміщеним за межами кабіни.

2. Якість очищення зерна і пропускна здатність решіт та подовжувача за­лежать від зазорів між жалюзірешіт і подовжувача, а також від частоти обер­тання вала вентилятора.

Зазор між жалюзі решіт у межах 0…17 мм установлюють за допомогою ва­жільного механізму (див. рис. 4). Зазор між жалюзі подовжувача 0…20 мм регулюють також за допомогою важеля.

Частоту обертання вала вентилятора в межах 355…916 об/хв регулюють за допомогою гідрофікованого клинопасового варіатора з кабіни, а контролюють за покажчиком на щитку приладів САКК.

3. Якість роботи домолочувального пристрою залежить від зазору А між барабаном 7 і терковою поверхнею 6.Зазор у межах 2… 12 мм регулюють так. Відпускаютьгайки 8 (по три з кожного боку кожуха) і гайки 4. Повертають теркову поверхню відносно осі 9 до потрібного зазору, контролю­ючи його через лючки 5. Збираючи зернові культури нормальної вологості, зазор А встановлюють у межах 4…10 мм. Під час збирання культур, що важко об­молочуються, зазор зменшують.

Молотарка комбайна КЗСР-9 «Славутич» має молотильно-сепарувальний пристрій, вітрорешітний очисник, домолочувальний пристрій, бункер для зерна, транспортувальні органи та механізми керування і урухомлення.

Молотильно-сепарувальний пристрій (МСП) призначений для виокремлення зерна із хлібної маси, спрямування його з домішками на стрясну дошку очисника, відокремлення зерна від гру­бого вороху і спрямування соломи у пристрій для збирання НЗВ.

МСП має аксіальний ротор та кожух. Ротор розміщений уздовж молотарки і має вигляд пустотілого циліндра 5, у передній частині якого розміщені хрестовина 1 і лопаті 2, які утворюють крильчатку, робочі поверхні лопатей мають рифлі для активного захоплєння хлібної маси. У передній частині ротора (у зоні обмолоту) прикріплені прямолінійні 3 та криволінійні 4 рифлені била. У задній частині циліндра (у зоні сепарації) прикріплені гла­денькі прямолінійні била 6 та планки 7.

6.2.31 Аксіальний ротор комбайна КЗСР-9:

1 ‑хрестовина; 2 — лопать; 3 — прямолінійні рифлені била;4 — криволінійне било; 5 — пустотілий циліндр;
6 — гладеньке прямолінійне било; 7 — планка

Кожух ротора складається із вхідної, молотильної, сепарувальної та вихідної частин.

Молотильна частина кожуха розміщена відносно ротора таким чином, що вісь кожуха зміщена відносно осі обертання ротора. Завдяки цьому під час гвинтоподібного руху хлібної маси забезпечується плавно зменшувальний простір у напрямку обертання ротора. Це поліпшує умови входження маси у молотильну зону і підвищує ефективність обмолоту і сепарації. Молотильна частина кожуха ротора є пустотілим циліндром, який складається із підбарабання (трисекційна молотильна прутково-планчаста решітка) і гладенької поверхні, на внутрішній частині якої розміщені напрямні ребра 12.

Рис. 6.2.32 Молотильна частина кожуха ротора комбайна КЗСР-9:

1 — стопорний гвинт; 2 — планка; 3 — регулювальна тяга; 4 — рукоятка; 5 — пока­жчик; 6 — шкала; 7 — рухома частина сек­ції; 8 — середня частина секції; 9 — нерухома частина секції; 10 — ротор; 11 — ко­жух ротора;
12 — напрямне ребро кожуха; А, Б і В — нерегульовані молотильні зазо­ри; Г — регульований молотильний зазор

Кожна секція молотильної решітки складається з трьох частин: нерухомої 9, середньої 8 і рухомої 7.

Середня частина — це поздовжній брус, жорстко прикріплений на корпусі молотильного пристрою. На середню частину спираються нерухома і рухома частини кожної секції.

Нерухомі частини секцій встановлені з однаковим нерегульованим зазо­ром (А= 42 мм) на вході та неоднаковим нерегульованим зазором Б на виході. Зазор Б на виході цих секцій встановлено ступінчасто по секціях і на пер­шій секції становить 23 мм, на другій — 29, а на третій — 35 мм.

Рухомі частини секцій з’єднані між собою планками 2 і мають один для всіх механізм регулювання зазору Г на ви­ході в межах 2…32 мм в усіх секціях. Регулюють цей зазор за допомогою ру­коятки 4, а контролюють за шкалою 6. Зазори В на вході в рухомих частинах секцій нерегульовані й дорівнюють 35 мм.

Сепарувальна частина кожуха рото­ра — це також пустотілий циліндр, який складається із сепарувальних решіток з пробивними отворами різного розміру. З метою підвищення сепарувальної зда­тності кожуха ротора його сепарувальна частина приводиться в обертальний рух (9 об/хв).

Усі секції рухомої і нерухомої частин підбарабання, а також решітки сепарувальної частини змінні. Їх підбирають залежно від культури, яку збирають.

Усі інші робочі органи молотарки комбайна КЗСР-9 істотно не відрізня­ються від робочих органів комбайна КЗС-9-1.

Молотарка комбайна «Лан» має приймальну камеру, молотильний апарат, відбійний бітер, клавішний соломотряс, вітрорешітний очисник, бун­кер для зерна, транспортувальні органи та механізми керування і урухомлення.

Загальна будова. Приймальна камера з боків обмежена панелями молотарки, зверху — накривкою, знизу — камерою каменевловлювача, а спе­реду — горловиною, в яку встановлена верхня частина похилої камери жатної частини.

Молотильний апарат призначений для відокремлення зерна від хлібної маси, спрямування його з домішками на стрясну дошку очисника, а грубого вороху — до відбійного бітера.

Він складається з молотильного барабана бильного типу, решітчастого підбарабання та механізму підвіски, регулювання й приводу.

Основними складаними одиницями молотильного барабана є вал, сім дисків, шість бил (три з лівим і три з правим нахилом рифлів), два вальничних вузли, планетарний редуктор та маховик.

Планетарний редуктор забезпечує два діапазони частоти обертання бара­бана: перший (280…650 об/хв), коли місток D прикріплений спеціа­льним болтом В в отворі до опори S; другий (650…1500 об/хв), якщо місток D прикріплений двома спеціальними болтами до корпусу редуктора в точках А.

Підбарабання — нерухома частина молотильного апарата. Воно решітчас­те і охоплює барабан на кут 117°. Відносно молотильного барабана підбара­бання встановлене із зазором, який від входу до виходу поступово зменшуєть­ся. Основні складані одиниці підбарабання: рама, три змінні решітки, ліворебриста планка, пальцьова решітка, фартух, механізми підвіски та керу­вання. Для обмолоту культур, які важко піддаються видаленню остей і вити­ранню (ячмінь, жито, люцерна), на вході підбарабання додатково встановлюють праворебристу планку R. Механізм керування підбарабанням призначений для пропорційного регулю­вання зазорів між планками підбарабання і билами молотильного барабана та зміни зазорів на виході з підбарабання. За допо­могою регулювальних важелів Н і V можна змінювати відстань між планками підбарабання і билами барабана залежно від культури, яку обмолочують. Головний регулюва­льний важіль Н змінює положення підбарабання на вході та виході: донизу — зазор на вході і виході ширший, догори — вужчий. Важіль попереднього встановлення V призначений для регулювання зазору на виході підбарабання: е — вузький за­зор; т — середній зазор; w— широкий зазор.

Відбійний бітер спрямовує грубий ворох на передню частину клавіш соломотряса. Він встановлений над вихідною частиною підбара­бання з мінімальним зазором відносно бил молотильного барабана.

Соломотряс призначений для виокремлен­ня зерна із грубого вороху і спрямування соломи у пристрій для збирання незернової частини вро­жаю. Основні складані одиниці соломотряса: шість клавіш, які за допомогою опор з вальниками прикріплені на шийках ведучого і веденого колінчастих валів, дві ворушилки грубого вороху, фартух соломотряса, стрясна дошка соломотряса та механізми урухомлення.

Очисник призначений для очищення зерна від вороху, який надходить від молотильного апарата і стрясної дошки соломотряса.

Основні складанні одиниці очисника: стрясна дошка з пальцьовою реші­ткою, верхнє жалюзійне решето з подовжувачем, нижнє жалюзійне решето, вентилятор, два напрямних щитки, механізми урухомлення підвіски та регулю­вання решіт.

Бункер призначений для нагромадження вимолоченого чистого зерна і вивантаження його в транспортні засоби.

Транспортувальні органи застосовують для транспортування зер­на, необмолочених колосків та дрібного вороху. До них належать шнеки та елеватори, зокрема: зерновий та колосовий шнеки, шнек заповнення бункера зерном, розподільний шнек, зерновий та колосовий елеватори.

Бункер вивантажується за допомогою двох поздовжніх горизонтальних, поперечного горизонтального та похилого вивантажувальних шнеків. Урухомлення вивантажувальних шнеків здійснюється від шківа двигуна (правий бік ком­байна) за допомогою клинопасової передачі, ланцюгових передач та конічних редукторів. Вмикають і вимикають вивантажувальні шнеки з кабіни комбай­на за допомогою спеціального механізму (ленікса) незалежно від того, увімкнена молотарка чи ні.

Урухомлення молотарки здійснюється від шківа двигуна (лівий бік ком­байна) через клинпасову передачу. Механізм увімкнення і вимкнення моло­тарки гідрофікований і виконаний за схемою спеціального механізму (ленік­са).

Технологічне налагодження:

1. Залежно від виду культури, яку збирають, підбирають змінні решітки підбарабання та сепарувальні.

6.2.33 Схема розміщення секцій молотильної і сепарувальної решіток кожуха комбайна КЗСР-9:

1л, 2л, 3л — ліві секції підбарабання; 1п, 2п, 3п — праві секції підбарабання; 4 — змінні секції сепарувальної частини кожуха ротора

2. Якість обмолоту (недомолот, подрібнення зерна) залежить від зазору між ротором і рухомими частинами секцій підбарабання на виході (молотильний за­зор), а також від частоти обертання ротора. За великих зазорів і малих часто­тах обертання може бути недомолот (у соломі невимолочені колоски чи волоть), а за малих зазорів і великих частот обертання — подріб­нення зерна (в бун­кері надмірна кіль­кість подрібненого зерна).

Молотильний зазор у межах 2…32 мм регулюють за допомогою рукоятки 4, а контролюють за шкалою 6.

Рис. 6.2.34 Важелі керування підбарабанням:

Н — головний регулювальний важіль; V — важіль попере­днього встановлення: е — вузький зазор; т — середній зазор;

w— широкий зазор

Частоту обертання ротора змінюють коробкою передач урухомлення ротора, яка забезпечує сім ступенів, об/хв: 199, 368, 490, 650, 740, 889, 1048.