І. Вивчення нового матеріалу.

Із кінця  1890-х років найулюбленішим жанром М.Коцюбинського стає новела. Тематика і проблемитика новел майстра дуже широка – від засудження обивательської безпринципності та міщанства в “Поєдинку”(1902), змалювання ідейної кризи в колі ліберальної інтелігенції в новелі “Сміх” (1906) до висміювання вульгарного в новелі “Дебют”(1909).

Новела  “Intermezzo” – ідейно-естетичний маніфест автора, нове слово в українській літературі з погляду композиції та образної системи. Дослідники творчості  також звертають увагу на таку рису поетики, як синтез мистецтв. Автор відображає внутрішній світ людини через звукові та слухові  образи. Тому твір набуває надзвичайної музичності, живописності, що виступає ознакою імпресіоністичної манери автора.

ПРОСЛУХАЙТЕ

1. Життєва основа твору

“Intermezzo”  написано 1908 року. Це був рік найбільшого розмажу реакції, яка настала після революційних подій 1905 – 1907 років. Кожен день приносив звістки  про розправу над людьми, які  боролися за землю і волю. Вразлива душа письменника по вінця  переповнилася людським горем.

Окрім цього, він переживає ще й особисту драму: до нього, людини сімейної, несподівано прийшло кохання. Дедалі нестерпнішою ставала проблема вибору між Олександрою Аплаксіною та родиною. Коцюбинський не бачив виходу з такого драматичного любовного трикутника, і ця обставина змушувала його страждати. Після довгих умовлянь письменник погодився на пропозицію свого товариша, відомого мецената Є.Чикаленка, і 18 червня 1908 року  приїхав в його маєток – Кононівку. Ці кілька днів стали своєрідним інтермецо, тобто паузою, перепочинком.

2. Жанр

Психологічна новела з ознаками поезії у прозі.

Новела – невеликий розповідний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним закінченням. Ознаки: глибокий психологізм, лаконізм, несподівана кінцівка.

Внутрішні монологи, надзвичайна образність художнього слова, ритмічність і мелодійність мови дають підстави стверджувати  ознаки поезії в прозі.

“Intermezzo” –  це синтез різних видів мистецтв – музики, живопису, театру.

“Intermezzo”-  це імпресіоністичний твір.

Імпресіонізм як мистецький напрям виник у французькому живописі в ХІХ – на початку ХХ ст.. і був характерний тим, що відтворював не саму дійсність, а те, як вона впливає на людину, емоції, душевний стан.

3. Образи новели

Образи-персонажі: інтелігент (митець, громадсько-політичний діяч) і селянин.

Ідейно-естетичний зміст образів-персонажів доповнюють:

• образи тварин і птахів (три білих вівчарки, зозуля, жайворонок);
• образи-стани: втома;
• образи-предмети (залізна рука города, нужденна купа солом’яних стріх, вітряки);
• образи природи – пейзажі: мальовничий краєвид села, палке сонце, багатобарвна розкішна земля, симфонія поля (ниви в червні).

4. Особливості твору

На складну архітектоніку новели вказує ремарка – присвята кононівським полям  і список дійових осіб. Архітектоніка – принцип побудови твору; композиція.

Характерною особливістю  новели є те, що пейзаж одухотворений.

Літературознавці вважають, що сюжет твору особливий, внутрішній. Головну сюжетну канву становить розвиток думок і почуттів ліричного  героя. І все дійство відбувається не в природі, а в душі героя. “Дійові особи” – це символи його переживань і почуттів.

Основна думка : людина не  може бути самотньою. Завдання митця – служити своєю творчістю народові.

5. Проблематика
   • Проблема душевної рівноваги;
   • повноцінного життя;
   • специфіки творчого процесу.
6. Ключові фрази

“Я утомився. Мене втомили люди” ;    “На небі сонце – серед нив я і більше нікого”.

“.. Спочивай тихо під сонцем, ти така ж втомлена, земле, як я. Я теж пустив свою душу під чорний пар”.

“Говори, говори… Освіжи небо і землю. Погаси сонце і засвіти друге на землі. Говори, говори…”

“Йду поміж люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…”