Механічний метод полягає у використанні різних перешкод (канав, що викопують навколо захищуваних полів, уловлювальних поясів — липких кілець, улаштованих на стовбурах дерев та ін.), які заважають розселенню шкідливих організмів, або найпростіших механічних пристроїв, що знищують шкідників (пастки, капкани).

Фізичний метод ґрунтується на дії на шкідливі організми, рослини і насіння променевої енергії (ультрафіолетове, інфрачервоне і рентгенівське випромінювання), теплоти, ультразвуку, різних електричних полів (електро- статичне, УВЧ, ЗВЧ), радіоактивних препаратів, радіохвиль мікрохвильового діапазону тощо.

Біологічний метод передбачає використання проти шкідників, бур’янів, хвороботворних мікробів і бактерій їхніх природних ворогів (парази- тів, хижаків, мікроорганізмів), а також бактеріальних препаратів (антибіоти- ків), що виділяються з різних грибів і бактерій.

Хімічний метод полягає у використанні проти шкідників, хвороб та бур’янів різних хімічних препаратів — отрутохімікатів. Завдяки високій ефективності та рентабельності цей метод найпоширеніший. Проте недостат- ньо обґрунтоване використання отрутохімікатів, особливо за низької куль- тури застосування, призводить до негативних екологічних наслідків, завда- ючи шкоди корисній флорі і фауні. Тривале застосування отрутохімікатів спричинює появу стійких до них шкідників, хвороб та бур’янів, забруднення довкілля, призводить до накопичення токсичних речовин у ґрунті, рослинах і водоймах.

Світова практика свідчить, що жоден з існуючих методів не дає повної га- рантії захисту рослин, хоча кожен із них був зорієнтований на повне знищен- ня шкідливих об’єктів при його застосуванні. Навіть хімічний метод викорис- тання сильнодіючих отрутохімікатів забезпечує максимум 99 % знищення шкідливих організмів. Яйця, лялечки і личинки комах, які є всередині рос- лин, практично не знищуються, що призводить до появи нових шкідливих об’єктів забруднення довкілля і потребує повторення захисних заходів. Ви- нищувальна концепція передбачала проведення оброблення посівів отруто- хімікатами з появою перших шкідливих об’єктів незалежно від їх кількості та розмірів очікуваної шкоди, а найчастіше з метою профілактики. Тому альтер- нативою винищувальній концепції став інтегрований метод.

Інтегрований метод полягає в гармонійному поєднанні перерахова- них методів. Він ґрунтується на комплексному використанні всіх доцільних профілактичних і винищувальних методів, їх системному аналізі, прогнозу- ванні розвитку шкідливих об’єктів і рівня їх шкодочинності за даними обліку багатьох чинників, тобто на системі моніторингу (спостереження) за кожним конкретним полем.

Кінцевою метою інтегрованого методу є не повне знищення шкідливих об’єктів, а лише регулювання кількості шкідливих і корисних видів. Критері- єм застосування захисних заходів при цьому є так званий поріг шкодочиннос- ті (така кількість шкідливих об’єктів на 1 м2 поверхні поля, яка завдає шкоди врожаю значно більше, ніж витрати для запобігання цим втратам).

Екологічна доцільність, передбачена в інтегрованому методі, потребує, щоб витрати на захисні заходи були значно нижчими, ніж вартість збереже- ного врожаю. Винищувальні заходи, до яких насамперед належить оброблен- ня отрутохімікатами, слід проводити лише за такої кількості шкідливих об’єктів, яка перевищує економічний поріг шкодочинності.

Доцільність інтегрованого методу можна досягти за наявності високої про- фесійної підготовки працівників сільськогосподарського виробництва, високої культури землеробства, бездоганної виробничої і технологічної дисципліни. Цей метод захисту рослин є тим більше привабливим, оскільки його ідеї мо- жуть бути реалізовані у високих технологіях ХХІ ст., однією з яких є система точного землеробства (СТЗ), яка передбачає використання електронних інфор- маційних систем у визначенні оперативних рішень для кожної ділянки поля.

4.2. Отрутохімікати, технологічні принципи їх нанесення та способи застосування, комплекси машин та їх класифікація

Отрутохімікати, які застосовують для захисту рослин, називають пестици- дами (pestis — зараза, cаedo — вбивати). Залежно від призначення їх поді- ляють на: гербіциди (herba — трава) для боротьби з бур’янами; фунгіциди (funqus — гриб) для боротьби з хворобами рослин, спричиненими грибковими організмами, інсектициди (insektis — комаха) для боротьби зі шкідливими комахами; бактерициди для боротьби з бактеріальними захворюваннями.

За своїми властивостями до гербіцидів подібні арборициди (речовини для знищення деревної рослинності), десиканти (для висушування рослин на ко- рені), дефоліанти (прискорюють старіння і опадання листя). Для захисту рос- лин застосовують також хімічні препарати, які відлякують (репеленти) або приманюють (атрактанти) комах. Ці препарати випускають у різних препа- ративних формах: у вигляді порошку, гранул, концентрату емульсії, масля- ного розчину тощо. Всі вони мають пройти відповідну підготовку для по- дальшого використання за певним технологічним принципом. Для знищення шкідливих об’єктів потрібно 0,5…2,0 кг препарату на 1 га, а останнім часом створено препарати, яких досить 5…20 г на 1 га. Рівномірно розподілити на площі таку кількість отрутохімікатів у чистому вигляді практично неможли- во, тому, приготовляючи робочу рідину, до цієї речовини додають розчинники і наповнювачі (воду, мінеральні масла тощо). Приготовлена рідина буває у вигляді водних або масляних розчинів, мінерально-масляних емульсій, зво- ротних емульсій. Щоб підвищити стабільність робочої рідини, до неї додають допоміжні речовини — емульгатори, стабілізатори та ін. Більшість отрутохі- мікатів дуже небезпечні для людини, а деякі й вогненебезпечні, тому, вико- ристовуючи їх, потрібно суворо дотримуватися правил безпечного поводження з ними.

Підготовлені до використання пестициди у вигляді водних і масляних роз- чинів, емульсій, суспензій або тонко розмеленого порошку наносять за допо- могою різних технологічних способів на насіння, рослини, ґрунт і стіни складських приміщень.

Найпоширенішим технологічним способом застосування пестицидів є роз- пилення робочої рідини або порошку. Розрізняють такі способи розпилення: механічний, утворення електрично заряджених аерозолів, конденсаційний, термомеханічний.

При механічному розпиленні рідини забезпечують збільшення площі її питомої поверхні для утворення тонких рідинних плівок або ниток, викорис- товуючи різні чинники механічної дії. Одночасно забезпечують створення ве- ликих швидкостей руху розпилюваної рідини відносно навколишнього сере- довища, тобто створення великих аеродинамічних сил, які діють на рідину. Тонкі рідинні плівки і нитки нестійкі й легко розпадаються під дією цих сил.

Сили густини, які виявляються при швидких деформаціях рідини, гальмують її розпад на дрібні частинки. Турбулентні пульсації швидкості рідини сприя- ють, як і зовнішні сили, її розпаду на дрібні частинки. Утворені під дією зов- нішніх сил і турбулентних пульсацій дрібні частинки рідини набувають сфе- ричної форми під дією сил поверхневого натягу (які також сприяють розпаду рідких ниток і плівок). Під час розпилення рідини утворюється безліч дріб- них краплинок, розміри яких залежно від умов розпаду можуть становити від частки мікрона до кількох міліметрів.

Двоступінчасте розпилення рідини полягає у «повторному подрібненні» краплин у повітряному потоці, яке відбувається при авіаобприскуванні. Пе- рша стадія — розпилення при витіканні рідини під тиском із сопла гідравлі- чного розпилювача або під час сходу її з периферії обертового розпилювача — приводить до утворення «первинних» краплин; друга стадія — повітряне по- дрібнення найбільших «первинних» краплин при швидкому русі їх (разом із літаком) відносно навколишнього повітря.

Коагуляція краплин при розпиленні рідин. Розпад рідинних плівок, ниток і краплин, що відбувається при розпиленні, називають прямим розпиленням. Він супроводжується також зворотним процесом коагуляції краплин, оскіль- ки утворювані краплини рухаються з різними швидкостями, що призводить до частих зіткнень краплин і їх злиття. Цей процес називають кінематичною коагуляцією. Відома також турбулентна коагуляція, спричинена хаотичним рухом середовища. Слід зазначити, що ці два види коагуляції в турбулентних потоках грубодисперсних аерозолів, які мають змінну швидкість, відбувають- ся одночасно. Отже, кінцевий результат розпилення рідин визначається од- ночасним перебігом двох процесів: прямого розпаду рідин на краплини і зво- ротного — коагуляції.

Утворення електрично заряджених аерозолів полягає у наданні розпиле- ним частинкам електричних зарядів і в проведенні процесу покриття в елек- тричному полі, тобто в застосуванні електронно-іонної технології, що ґрунту- ється на використанні силової взаємодії електричних полів і зарядів, які пе- реносяться частинками матеріалу. Це ефективний спосіб підвищення рівно- мірності нанесення краплинок на рослини.

Зв’язані аерозолі утворюються при додаванні до робочої рідини полімер- них ниткоутворювальних засобів. При розпиленні утворюються краплини, нанизані на нитки, що сприяє їх гравітаційному осіданню на оброблювані об’єкти.

Розпилення порошків. Аерозолі, дисперсна фаза яких складається з відно- сно твердих частинок, утворюються диспергуванням твердих тіл або розпи- ленням порошків чи рідких розчинів і суспензій з наступним випаровуван- ням рідини.

Конденсаційне утворення аерозолів. У разі охолодження пари, що є в повіт-

рі, завдяки змішуванню її з холодним повітрям або розширенню утворюється перенасичена пара, яка конденсується з утворенням великої кількості найдрі- бніших краплинок. Так утворюються атмосферні хмари, коли тепле вологе по- вітря піднімається у холодні верхні шари атмосфери, тумани — при охоло- дженні приземного шару вологого повітря у вечірній час і дим у разі змішу- вання гарячих вологих топкових газів з навколишнім холодним повітрям.

Термомеханічні аерозолі. Утворення аерозолю в сучасному термомеханіч- ному генераторі складається з двох фаз. Під час першої фази утворюється швидкісний потік гарячого газу, під час другої — у цьому самому швидкісному потоці гарячого газу, що має температуру 400…600 °С, розпилюють розчин пестицидів у мінеральному маслі; утворюються первинні краплинні розчини. При розпиленні й наступному русі газокраплинної суміші відбувається част- кове випаровування наявного в краплинах розчинника і пестициду. Суміш парів і газу, в якій зависли не зовсім випаровані краплинки, виходячи із соп- ла генератора в атмосферу, утворює турбулентний вільний струмінь, у якому газ і пара змішуються з навколишнім відносно холодним повітрям. Пара охо- лоджується, стає перенасиченою і конденсується як спонтанно, так і на ядра конденсації, якими є не повністю випаровані краплинки, наявні в газоподіб- них продуктах згоряння газові іони, частинки сажі тощо. Суміш «вторинних» і не зовсім випарованих «первинних» краплинок, завислих у повітрі, утворює термомеханічний аерозоль, який використовують для оброблення закритих приміщень, окремих дерев, лісових масивів, полів та інших об’єктів.

Залежно від місця розвитку хвороби чи шкідника, стану і фази розвитку рослини можна використовувати фізичні чинники (термічне знезараження, вогневу культивацію) або способи хімічного захисту рослин: протруювання насіння; обприскування; обпилення рослин і ґрунту; нанесення аерозолів на рослини і оброблення парників, зерносховищ; фумігація рослин, ґрунту, схо- вищ і насіння; розкидання отруєних принад; внесення гранульованих пести- цидів у ґрунт.

Термічне знезаражування насіння проводять тоді, коли збудники хвороб (зокрема, летюча сажка) знаходяться у тканині насіння і знищити їх пести- цидами важко. Основний технологічний принцип полягає у витримуванні посівного матеріалу у підігрітій воді для знищення спорів грибів і збережен- ня зародків насіння.

Застосовують два способи термічного знезаражування насіння: одно- і двофазний. За однофазного способу насіння витримують у гарячій (45…47 °С) воді упродовж 2 год, охолоджують його і просушують, а за двофазного — по- передньо намочують у теплій (28…30 °С) воді упродовж 4 год (перша фаза), потім активно прогрівають 8 хв у гарячій (50…53 °С) воді (друга фаза), охоло- джують і просушують.

Протруювання полягає у нанесенні на поверхню насіння або бульб отруто- хімікатів з метою знищення збудників хвороб грибкового і бактеріального по- ходження і є обов’язковою технологічною операцією. Протруювання здійсню- ють безпосередньо перед сівбою або завчасно. Розрізняють сухе, мокре та зво- ложене (напівсухе) протруювання.

При сухому протруюванні відбувається значне розпилення пестицидів, то- му його застосовують тільки з одночасним зволожуванням зерна та пестици- дів (додають не більше ніж 1…2 % води з клейкими речовинами).

Мокре протруювання полягає у значному зволожуванні насіння розчином пестицидів. Вологість насіння підвищується настільки, що висівати чи збері- гати його без просушування неможливо, що є істотним недоліком, який пе- решкоджає широкому застосуванню такого протруювання.

Під час зволоженого протруювання на насіння наносять рідкі пестициди високої концентрації з нормою витрати робочої рідини 10…15 л/т. Вологість насіння при цьому підвищується незначно і його можна відразу висівати або тривалий час зберігати. Дедалі поширюється інкрустація насіння, коли в ро- бочу рідину, що складається з води і протруювача, вводять плівкоутворюва- льні полімерні добавки, які після висихання утворюють навколо кожної насі- нини плівку, що міцно закріплює частинки отрутохімікату на її поверхні.

Ефективнішим є дражування — створення навколо насінин штучних оболо- нок (суцільних або пористих), до складу яких входять вісім – десять різних хімічних і біологічних речовин і препаратів для захисту від шкідників і хво- роб, гербіцидів, репелентів, регуляторів росту, добрив, мікроелементів тощо. Ці оболонки легко руйнуються в ґрунті під дією природних чинників і ство- рюють відповідні умови для розвитку сходів.

Обприскування — один із основних способів застосування пестицидів для захисту сільськогосподарських культур, який полягає в нанесенні хімічних препаратів у крапельно-рідкому стані на об’єкти оброблення (рослини, ґрунт, шкідники тощо).

Розрізняють звичайне, малооб’ємне та ультрамалооб’ємне обприскування. При звичайному обприскуванні витрата робочої рідини становить 1000…2000 л/га в саду, 200…400 л/га на польових культурах, 600…800 л/га на виноградниках. Таке обприскування малопродуктивне і потребує значних

енергетичних та трудових затрат.

Витрата робочої рідини при малооб’ємному обприскуванні порівняно із звичайним зменшується в 3 – 10 разів, а кількість пестицидів залишається незмінною, тобто значно збільшується концентрація робочої рідини.

При ультрамалооб’ємному обприскуванні застосовують тільки заводські препарати, витрати їх у садах і на виноградниках становлять 5…25 л/га, а на польових культурах — 0,5…3,0 л/га.

Обпилення — це нанесення на листову поверхню сільськогосподарських культур сухих порошкоподібних пестицидів. Обпилення менш трудомісткий і більш продуктивний, порівняно з обприскуванням, спосіб застосування пес- тицидів. Проте він має й істотні недоліки: недостатнє прилипання порошку до листової поверхні рослин призводить до збільшення (у кілька разів) витра- ти пестицидів, навіть за малої швидкості вітру (2…3 м/с) порошок обсипається з рослин і зноситься вітром на значні відстані. За таких негативних екологіч- них наслідків обпилення заборонене або строго регламентоване.

Аерозольні обробки передбачають переведення робочих рідин у дрібнодис- персний стан, коли їхні частинки літають у повітрі у вигляді диму (тверді ча- стинки) або туману (рідкі частинки). Тумани і дим, легко проникаючи в усі щілини складських приміщень, парників, крон дерев, рівномірніше розподі- ляються на оброблюваній поверхні, що дає змогу зменшити витрату отрутохі- мікатів при високій продуктивності обробок. Проте в польових умовах під ді- єю повітряних потоків аерозолі можуть розноситися на значні відстані й за- вдавати шкоди навколишньому середовищу. Їх найчастіше застосовують для оброблення закритих приміщень або лісових насаджень у зонах, віддалених від населених пунктів.

Фумігація полягає в застосуванні пестицидів, що швидко випаровуються, проти найнебезпечніших збудників хвороб кореневої системи виноградників та шкідників чайних плантацій і цитрусових насаджень або в складських приміщеннях. Оскільки пари і гази не можуть зберігати постійний об’єм, фу- мігацію можна застосовувати лише в обмежених просторах: складах, оранже- реях тощо. Після внесення в ґрунт твердих або рідких фумігантів (на глибину 18…20 см) його потрібно мульчувати (покривати мульчпапером, солом’яними матами, синтетичною плівкою).

Розкидання отруйних принад передбачає застосування проти шкідників сумішей пестицидів з продуктами їх живлення у місцях скупчення шкідни- ків.