Бази даних в інформаційних системах

База даних набуває цінності в складі інформаційної системи (ІС) та є однією з найважливіших її складових.

Інформаційні системи класифікують за багатьма ознаками, із яких однією із найголовніших є спосіб доступу користувачів до бази даних. За цією ознакою їх поділяють на автономні , групові, корпоративні, глобальні.

Автономні ІС – це системи, які функціонують на одному персональному комп’ютері, найчастіше не підключеному до комп’ютерної мережі. Користуються ними один або кілька користувачів почергово. Бази даних для таких систем розробляються для невеликих аптек, відділів кадрів підприємств, домашніх інформаційно-довідкових систем тощо. Такі системи ще називають локальними або однокористувальницькими. База даних для них створюється і підтримується, як правило, лише засобами СУБД. Для розроблення та супроводу БД можуть використовуватися СУБД Access, dBase, Paradox та ін.

Групові ІС створюються, як правило, на базі локальних мереж у межах однієї установи, школи, невеликих фірм. Бази даних у таких системах зберігаються централізовано на одному комп’ютері (сервері) й використовуються колективно. Бази даних для них можуть створюватися та підтримуватися за допомогою, наприклад, таких СУБД: InterBase, Sybase, Access, MS SQL Server та ін.

Корпоративні ІС створюються у великих організаціях, підрозділи яких можуть бути віддалені на значні відстані. Вони можуть охоплювати кілька локальних мереж зі спеціальними серверами. Для розроблення та підтримки БД  для них можуть використовуватися СУБД Oracle, DB2, MS SQL Server тощо.

Глобальні ІС функціонують у мережі Інтернет, робота якої заснована на використанні протоколу TCP/IP. Доступ користувачів до БД здійснюється зазвичай за допомогою оглядачів (browser).

Інформаційні системи в локальних комп’ютерних мережах будуються за варіантами:

• файл-сервер;
• клієнт-сервер.

Рис. 1. Файл-серверна архітектура інформаційної системи

Централізована БД у цій архітектурі зберігається на комп’ютері-сервері. З робочих станцій посилаються запити на комп’ютер-сервер. У ньому відшукуються відповідні дані й у вигляді файлів без їх опрацювання пересилаються на робочі станції. Опрацювання цих файлів здійснюється на робочих станціях. Файл-серверна архітектура потребує пересилання мережею великих, часто надлишкових обсягів даних, що є її недоліком. Окрім того, робочі станції повинні мати підвищену потужність для опрацювання отриманих даних.

У клієнт-серверній архітектурі централізована БД також зберігається на комп’ютері-сервері. Персональні бази даних, як і в попередній архітектурі, також можуть зберігатися на робочих станціях. У відповідь на запити, що надходять із робочих станцій на комп’ютер-сервер, у ньому відшукуються необхідні дані та опрацьовуються за певним алгоритмом.

Опрацьовані дані передаються на робочі станції не у вигляді файлів даних, а як окремі записи, що суттєво знижує навантаження на локальну мережу.

Отже, для створення якісних БД і кваліфікованої роботи з ними необхідно володіти програмним забезпеченням, яке називається системами керування базами даних.

БД класифікуються за багатьма ознаками. До найголовніших можуть належати призначення, модель даних, спосіб доступу.

Спрощену схему класифікації СУБД  зображено на рис. 3.

Домашнє завдання

У вказаному підручнику читати:
пункт 3.1 «Поняття про бази даних»;
пункт 3.2 «Поняття про моделі даних. Види моделей даних», «Поняття про СУБД».
Практична частина:
– виконати завдання 4 на сторінці 134(а);
– виконати у зошиті завдання 4 на сторінці 141.

 Посилання на електронний підручник

Рис. 3. Класифікація СУБД