ФЕДОРІВСЬКИЙ ЦЕНТР ПО Міністерство освіти і науки України
Розділ. Українська поезія 1920-1930-х рр.
Тема. Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну (“Пам’яті тридцяти”, “Одчиняйте двері…”)
І.Актуалізація опорних знань.
Виконайте вправу:
- Павло Тичина. Життя та творчість
ІІ. Опрацювання навчального матеріалу.
Поміж творів П.Тичини 1920-х рр. знаходимо такі, у яких він постає як справжній патріот, якому небайдужа доля України. Молодий митець привітав ідею відродження нації, вірив у розквіт творчих сил народу. Та, на жаль, реальність виявилася іншою.
Прослухайте:
Текст поезії «Пам’яті тридцяти»
На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! –
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! –
Понад усе вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. –
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.
Аналіз поезії
Вид лірики
Вірш «Пам’яті тридцяти» належить до громадянської лірики.
Жанр
Жанр «Пам’яті тридцяти» – вірш-реквієм або епітафія (тобто твір, присвячений пам’яті померлих).
Мотив
Мотив вірша – подвиг юнаків, що віддали життя в боротьбі за незалежність України.
Історична основа поезії «Пам’яті тридцяти»
Поезія є відгуком Павла Тичини на трагічну подію доби визвольних змагань 1917-1920 рр.
29 (16) січня 1918 р. біля станції Крути (на Чернігівщині, за 120 км від Києва) відбувся бій між київськими юнаками (із Першої юнацької військової школи ім. Богдана Хмельницького та Студентської сотні помічного куреня Січових Стрільців) та більшовиками на чолі з Михайлом Муравйовим, що наступали на Київ.
Проти українців було кинуто петроградських і московських червоногвардійців зі складу 1-ї армії П. Єгорова. Ворог значно переважав українців за чисельністю, проте 600 юнаків (серед них, окрім студентів, було й навіть близько тридцяти школярів – підлітків 14-16 років) протрималися майже цілий день.
Близько 100 парубків загинуло в бою. Крім того, під час відступу на станцію Крути група з 35 юнаків натрапила на більшовиків та потрапила в полон.
За спогадами учасників бою, які вижили, двадцятьох вісьмох полонених вояки Єгорова, розлючені великими втратами під час бою, жорстоко катували, а потім розстріляли. Саме про цих хлопців поет написав:
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих.
Їх було поховано на Аскольдовій могилі в березні 1918 року, вже після визволення Києва від більшовиків (словами про це вірш починається, ними ж і завершується).
Основні ідеї та образи
Вірш сповнений розпачем від того, що світлі мрії про щасливу Україну:
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка… –
було затьмарено вбивством її найкращих синів
На Аскольдовій могилі
Український цвіт!
Через це поета гнітять тривожні передчуття щодо майбутнього рідної землі:
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
Вину за цей жахливий злочин поет покладає на росіян, яких називає зрадниками та братовбивцями, використовуючи при цьому біблійні образи:
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай!
Зауважте! Каїн, за Книгою Буття, – син перших людей Адама та Єви, який через заздрощі вбив свого молодшого брата Авеля, й за це його прокляв Господь.
Водночас Тичина впевнений у тому, що подвиг юнаків під Крутами незабутній:
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
Він має бути взірцем мужності та незламності для нових поколінь українців, адже загиблі понад усе «любили свій коханий край».
У 2018 році виповнилося рівно 100 років з дня битви під Крутами. Краще запам’ятати деякі цифри та факти про цю пам’ятну подію тобі допоможе інфографіка про бій під Крутами від Українського кризового медіа-центру та Українського інституту національної пам’яті.
ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ…
| Одчиняйте двері – Наречена йде! Одчиняйте двері – Голуба блакить! Очі, серце і хорали Стали, Ждуть…Одчинились двері – Горобина ніч! Одчинились двері – Всі шляхи в крові! Незриданними сльозами Тьмами Дощ.. 1918 |
ПОЄДНАННЯ ПРОТИЛЕЖНИХ ОЦIНОК РЕВОЛЮЦIÏ В ПОЕЗIÏ ПАВЛА ТИЧИНИ “ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРI”
Тичина – найвеличнiший украïнський поет 1920-х. Поряд iз Франком, Бажаном i Гончаром висувався на Нобелiвську премiю. На думку вiдомого вченого Дмитра Степовика, у психiцi Тичини переважає протистояння двох основних потуг: ролей поетичного дiяча й самiтника. Така людина усвiдомлює, що живе неправильно, але змiнити нiчого не може. Тичина – доглибинно роздвоєний тип. Вiн говорить протилежне не тому, що пристосовується, а тому, що iнакше не може. Його iснування визначає розiрванiсть, непристосованiсть до життя.За питомо релiгiйним свiтоглядом поета (випускника богословськоï семiнарiï), усе, що вiдбувається в свiтi, – правильне й закономiрне з самого початку, оскiльки допущене Богом i має вдячно прийматися людиною. Творчiсть Тичини пронизує iдея всеєдностi й зв’язку, гармонiйностi свiту. Джерело життя – сонце. Матерiя мертва й сама по собi не має життєвого потенцiалу, тому “жити” означає “творити”. Свiт витворився як досконалiсть iз торжеством добра. Цей свiт безсмертний тому, що вiн єдиний. Поет переживає вiдкриття єдностi речей, якi рiзними є на перший погляд, а в дiйсностi є поєднуваними. Наприклад, у час смертi батька 1906 року юний поет пише два вiршi, котрi мiстять наступнi думки: 1) Бога нема; 2) слава тобi, Боже! Пiзнiше паралельно з поезiєю “Партiя веде” Тичина створює текст “До кого говорить?” Через два роки пiсля “суперiнтимних” i “мегалiричних” “Сонячних кларнетiв” поет оприлюднить наскрiзь соцiальну збiрку “Плуг”.
Мотив вiрша “Одчиняйте дверi”– ставлення лiричного героя до кривавого монстра революцiï як до власноï нареченоï.
Заклик-рефрен “одчинити дверi” вказує на пристрасне бажання, прагнення, прийняття, сильну потребу, потяг до революцiï-нареченоï. Його повторюванiсть є рiзновидом навiювання, створення мимовiльного, асоцiативного вiдчуття зображуваного. Комплексно ландшафт виглядає так: у церквi (вказiвка на “хорали” – рiд релiгiйних спiвiв латинською чи мiсцевою мовою в католицькiй чи протестантських церквах) перед олтарем стоïть молодий, котрий пристрасно чекає на свою наречену для здiйснення шлюбноï церемонiï. Молодий або хтось iнший (той же автор) закликає вiдчинити дверi храму, оскiльки наречена з явилася, стоïть за дверима й готова пiдiйти до молодого. У чеканнi на молоду все завмирає на найвищий точцi напруження, i в першу чергу завмирає молодий (“очi, серце… Стали”).
Наречена з’являється, i необоротними наслiдками ïï появи є горобина нiч (лiтня грозова нiч – символ грiзного наростання чогось, тривоги, утрати й смертi), закривавленi шляхи (образ кривавого весiлля, весiлля кровi нагадує створену приблизно в цей час п’єсу “Криваве весiлля” iспанського поета й драматурга Федерiко Гарсiа Лорки, в якiй у перебiгу весiлля це свято також перетворюється на моторошну рiзанину) й незвичний дощ, котрий iде… незриданними сльозами (сльози – символ плачу, жалоби й утрати, тим паче незриданнi – тi, якi ще мають виплакатися або й зовсiм невиплакуванi) й тьмами (наприклад, у контекстi Бiблiï це слово вказує на подiï кiнця свiту й Божого суду).
Отже, граничне iдеалiзування революцiï 1920-х у лiрицi Тичини поєднано з визнанням катастрофiчностi ïï наслiдкiв для украïнськоï нацiï.
ІІІ. Закріплення матеріалу.
1.Дайте відповіді на запитання:
-Як ви думаєте, чому за радянських часів вірш “Пам’яті тридцяти” було заборонено?
-Як письменник сприймає революцію?
2. Виконайте тест:
Домашнє завдання
Напишіть вільне есе “Образний світ лірики П.Тичини”
