Євген Плужник – один із провідних поетів “розстріляного відродження”. Його творча біографія, трагічна доля. Сповідальність, ліричність, філософічність лірики.

Вам нужно сначала закончить Художнє відтворення національно-визвольного пробудження народу, уславлення борців за вільну Україну (“Пам’яті тридцяти”, “Одчиняйте двері…”) для перехода к этому уроку

Розділ. Українська поезія 1920-х рр.

Тема. Євген Плужник – один із провідних поетів “Розстріляного відродження”. Його творча біографія, трагічна доля. Сповідальність, ліричність, філософічність лірики. Мотив туги за минущістю краси, гармонією світу і людини, мить і вічність у чуттєвому вираженні (“Вчись у природи творчого спокою”, “Ніч.. а човен як срібний птах”)

І. Опрацювання навчального матеріалу.

Біографія Євгена Плужника

Євге́н Па́влович Плу́жник (літературний псевдонім Кантемирянин; 26 грудня 1898, Кантемирівка, Воронізька губернія — 31 січня 1936, Соловки) — український поет, драматург, перекладач.

Народився у слободі Кантемирівка Богучарського повіту Воронезької губернії (Східна Слобожанщина).

Деякий час вчився у Воронезькій гімназії (виключений за участь у нелегальних гуртках), пізніше — у Ростові-на-Дону, Боброві (Воронежчина). 1918 року родина переїздить на Полтавщину, де Є.Плужник працює вчителем мови та літератури. З 1920 навчався у Київському зоотехнічному інституті, в якому працював чоловік його сестри, навчання покинув, щоб стати актором. З 1921 поет навчавсь у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, де вчився у відомого тоді професора Володимира Сладкопевцева разом із В. Строєвим та В.Осєєвою. Попри успіхи в інституті він був змушений покинути навчання через туберкульоз. З 1924 стає активним учасником організації «Ланка». У 1926 році хвороба загострилася, однак поет вижив («Ти знаєш, якщо дуже захотіти, можна і не вмерти…»). Лікування проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік — в Криму або на Кавказі.1923 року Євген працював у редакціях, був перекладачем, а вечорами продовжував самоосвіту й писав вірші.

4 грудня 1934 заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації. В березні 1935 виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г.Епіком, М.Кулішем, В.Підмогильним, О.Ковінькою та ін. засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув’язнення на Соловках, де він помер від туберкульозу. Його останніми словами були «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася.

Реабілітований у серпні 1956.

Перегляньте:

Вчись у природи творчого спокою

В дні вересневі. Мудро на землі,

Як від озер, порослих осокою,

Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі негоже

Не шанувати визнаних взірців,

Бо хто ж твоїй науці допоможе

На певний шлях ступити з манівців?

Прослухайте:

Вірш «Вчись у природи творчого спокою» Є.Плужник

Збірка — «Рання осінь»

Жанр: пейзажна лiрика

Рік написання: 1927

Тема: взірець для творчої людини — природа, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.

Ідея: захоплення красою навколишнього світу і біль з приводу відсутності душевної гармонії, заклик шанувати природу, тому що все минеться, а людина все одно буде бажати гармонії з довколишнім світом.

Римування: перехресне

Віршований розмір: ямб

«Вчись у природи творчого спокою»: епітети: визнаних взірців, творчого спокою, дні вересневі порівняння – як від озер, порослих осокою. інверсія – дні вересневі риторичні запитання — хто ж твоїй науці допоможе На певний шлях ступити з манівців? До тих вічних цінностей, взірців, до яких варто звертатися, поет відносить природу, у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот. Людині притаманно сумніватися, помилятися. Тому потрібно і вчитися у природи, прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями. Така головна думка поезії Є. Плужника «Вчись у природи творчого спокою…».

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/p/pluzhnik-evgen/3249-analiz-virsha-vchis-u-prirodi-tvorchogo-spokoyu-pluzhnik Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Вірш “Ніч.. а човен – як срібний птах”

Прослухайте:

Жанр: класична любовна елегія

Збірка: «Рівновага»

Тема: човен-як символ піднесеної душі ліричного героя,його романтичної мрійливості і закоханості в навколишній світ

Ідея: показ глибини і незбагненності світу

Художні засоби «Ніч.., а човен — як срібний птах!..»: звертання: Не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне! апогея: І над нами, й під нами горять світи. І внизу, і в горі глибини епітети: срібний птах, ненадійний човне порівняння: човне-як срібний птах Мариністично-символічна поетична мініатюра.

Композиційно складається с 2 строф. Вірш, що ввійшов до збірки «Рівновага» — «Ніч.., а човен — як срібний птах!..» — це мариністично-символічна поетична мініатюра, сповнена неоромантичного світовідчування. Вона нагадує симфонію, у якій почуття ліричного героя й морські краєвиди зливаються в один візерунок, характеризують макрокосмос і мікрокосмос душі ліричного героя, його бунтівливу вдачу. Водночас морська стихія є втіленням вічності, що підносить душу людини до космічних вершин, до абсолюту світла.

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/p/pluzhnik-evgen/3250-analiz-virsha-nich-a-choven-yak-sribnij-ptakh-pluzhnik Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua