ФЕДОРІВСЬКИЙ ЦЕНТР ПО Міністерство освіти і науки України
Сьогодні минає 30 років з того часу, як останній солдат покинув багатостраждальну землю Афганістану, коли припинилася безглузда жорстока війна за участі наших громадян і земляків.
Афганська війна належить до тих подій ХХ століття, які ще не знайшли свого повного та об’єктивного висвітлення та аналізу. Вона залишається «білою плямою» новітньої історії.
У ФЕДОРІВСЬКОМУ ЦЕНТРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ вшанували учасників бойових дій на території інших держав.
Дедалі більше часу минає від тих часів і подій, коли наші земляки своїми вчинками навічно увійшли в історію України, як мужні і відважні сини свого народу. Вони достойно виконували свій військовий і громадянський обов’язок, не шкодуючи сил, і навіть життя.
Як захлинався бій останній
І ущухав вогонь атак,
Упав юнак в Афганістані -
Двадцятирічний мій земляк.
Не повернувся з війни і випускник нашого закладу освіти – Пономаренко Леонід Миколайович, який загинув під час виконання інтернаціонального обов’язку в Афганістані і за проявлену мужність і героїзм нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно).
Леонід Пономаренко – уродженець села Золота Поляна Пологівського району, потрапивши на палаючу афганську землю, всім серцем прийняв її біль і до останнього подиху захищав інтереси багатостраждального народу. В ім’я миру і братерства на землі він віддав найдорожче – життя. В останній день січня 1988 року тяжко пораненого в одному з боїв молодого солдата не стало.
Після закінчення Чубарівського профтехучилища хлопець встиг попрацювати трактористом у колгоспі, помилуватися щойно зораним полем. Мріяв повернутися до мирної праці, та, на жаль, не судилося.
В історію афганськоі війни вписав свою сторінку і випускник, а на теперішній час працівник нашого закладу освіти – Двірник Сергій Васильович.
18 – річного юнака його родина віддала до армії, не відаючи через яке пекло йому доведеться пройти.
Сергій Васильович попав в Туркестанський військовий округ, польова пошта №83506, а потім добровольцем проходив службу в Афганістані в 334 окремому загоні спеціального призначення, був командиром відділення групи розвідки 10-ї роти 1-го взводу в місті Асадабад, провінція Кунар. За час проходження служби був нагороджений медалями за Відвагу і за ВІДМІННУ військову службу ДРУГОГО ступеня.
Над його головою свистіли кулі і кожна хвилина його життя могла стати останньою, але йому пощастило вижити і повернутись на рідну землю.
Ми гордимося тим, що Сергій Васильович живе і працює поряд з нами. Про це розповіли здобувачам освіти на лінійці пам’яті , «Герої поруч з нами», заступник директора з навчально-виховної роботи Раіса Василівна Кугаєнко і старший майстер Тетяна Анатоліївна Зелєнцова .
Бажаємо всім учасникам бойових дій на території інших держав міцного здоров’я, щастя, миру, душевного спокою і злагоди у нашому домі, який зветься Україна!
Директор центру Андрій Володимирович Зелєнцов
