Мужні і відважні сини свого народу

У ФЕДОРІВСЬКОМУ  ЦЕНТРІ  ПРОФЕСІЙНОЇ  ОСВІТИ  вшанували  учасників  бойових  дій  на  території інших  держав.  Сьогодні  минає  33  роки з того  часу,  як  останній  солдат  покинув  багатостраждальну  землю  Афганістану,  коли  припинилася  безглузда  жорстока  війна  за  участі  наших  громадян  і  земляків. Ми знаємо, що куди б не закинула доля наших земляків, яким довелося брати участь у миротворчих операціях, вони завжди чесно й сумлінно виконували військовий обов’язок, за що заслужили щиру подяку багатьох народів та примножили авторитет України, як країни-миротворця. Афганська  війна  належить  до  тих  подій  ХХ  століття,  які  ще  не  знайшли  свого  повного  та  об’єктивного  висвітлення  та  аналізу.  Вона  залишається  «білою  плямою»  новітньої  історії. Дедалі  більше  часу  минає  від  тих  часів  і  подій,  коли  наші  земляки  своїми  вчинками  навічно  увійшли  в  історію  України,  як  мужні і відважні  сини  свого народу.  Вони  достойно  виконували  свій  військовий  і  громадянський  обов’язок,  не   шкодуючи  сил,  і  навіть  життя.

Як  захлинався  бій  останній

І  ущухав  вогонь  атак,

Упав  юнак  в  Афганістані  -

Двадцятирічний  мій  земляк.

Упав, з очей спадали зорі,

Темніла неба пелена…

О, Боже  мій, що тільки творить

Людьми придумана війна!

Чорним крилом ця війна торкнулася і нашого села. Не повернувся з війни  і  випускник нашого  закладу  освіти – Пономаренко  Леонід  Миколайович,  який  загинув  під  час  виконання  інтернаціонального  обов’язку в Афганістані  і  за  проявлену  мужність  і  героїзм  нагороджений  орденом  Червоної  Зірки  (посмертно).

Леонід  Пономаренко  – уродженець  села  Золота  Поляна  Пологівського  району,  потрапивши  на  палаючу  афганську  землю,  всім  серцем  прийняв  її  біль  і  до  останнього  подиху  захищав  інтереси  багатостраждального  народу.  В  ім’я  миру  і  братерства  на  землі  він віддав   найдорожче  – життя.  В  останній  день  січня  1988 року  тяжко  пораненого  в  одному  з  боїв  молодого  солдата  не  стало.

Після  закінчення  Чубарівського  профтехучилища  хлопець  встиг  попрацювати  трактористом  у  колгоспі,  помилуватися  щойно  зораним  полем.  Мріяв  повернутися  до  мирної  праці,  та, на жаль,  не  судилося.

В  історію  афганськоі  війни  вписав  свою  сторінку  і  випускник,  на  теперішній  час  працівник  нашого  закладу  освіти  – Двірник  Сергій  Васильович.

18 –  річного  юнака  його родина  віддала  сина  до  армії,  не  відаючи  через  яке  пекло  йому  доведеться  пройти.

Сергій  Васильович  попав  в  Туркестанський  військовий  округ,  польова  пошта  №83506, а  потім  добровольцем  проходив  службу  в  Афганістані в  334  окремому  загоні  спеціального  призначення,  був  командиром  відділення  групи  розвідки  10-ї  роти  1-го  взводу  в  місті  Асадабад,  провінція  Кунар.  За  час  проходження  служби  був  нагороджений  медалями  за  Відвагу  і  за  ВІДМІННУ  військову  службу  ДРУГОГО  ступеня.

Над  його  головою  свистіли  кулі  і  кожна  хвилина  його  життя  могла  стати  останньою,  але  йому  пощастило  вижити  і  повернутись  на  рідну  землю.

Ми  гордимося  тим,  що  Сергій  Васильович   живе  і  працює  поряд  з  нами. Про це  розповіли  здобувачам  освіти  на  лінійці  пам’яті , «Герої  поруч  з  нами»,  заступник  директора  з  навчально-виховної  роботи  Раїса  Кугаєнко  і  старший майстер  Тетяна  Зелєнцова .

Ми з вами будемо довго пам’ятати подвиги учасників бойових дій, ветеранів, виявлятимемо розуміння до тих, хто пройшов через війну і для кого  вона триває і досі у спогадах, у снах, у думках…

Бажаємо  всім  учасникам  бойових  дій  на  території  інших  держав  міцного  здоров’я,  щастя,  миру,  душевного  спокою  і  злагоди  у  нашому  домі,  який  зветься  Україна!

Слава Україні! Героям  Слава!

                                       Андрій   Зелєнцов,  директор

Федорівського центру професійної освіти