Зі святом наші ЗСУ

5грудня 2025 року Тетяна Дондік провела виховну годину, присвячену Збройним Силам України.

В цей урочистий день ми вшановуємо всіх, хто причетний до цього високого звання, звання єдиного для всіх: від вкритих сивиною й увінчаних нагородами фронтовиків, до молоді, яка лише нещодавно одягла військову форму. І цього зв’язку не порушать навіть найбільші зміни в сучасному світі. Ми були і є свідками радикальних змін, які відбуваються і в нас, і в усьому світі. В інших вимірах живе й наше суспільство. Але не можна забувати, відкидати все те, що цьому передувало. Священною є пам’ять про нашу перемогу і про тих, хто її  виборював і платив найдорожчою ціною.

Усі ті, хто є причетними до Збройних Сил України уособлюють всі етапи розвитку нашого славетного війська: ті, хто вів смертельний двобій із фашистом, брав участь у так званих локальних воєнних конфліктах, миротворчій діяльності, несе сьогодні нелегку військову службу на благо Україні.

Як зазначив Тарас Шевченко, « у своїй хаті – своя сила, і правда, і воля», тож маємо обов’язково шанувати тих, чий святий обов’язок – захищати свою хату, боронити свою правду – своєю силою і своєю волею.

Довгим і тернистим шляхом йшла Україна до дня своєї самостійності. Багато випробувань та негараздів випало на долю українців у боротьбі за свободу та незалежність. І завжди в цій боротьбі поруч із народом йшов воїн-солдат.24 серпня 1991 року Україну було проголошено незалежною державою. Перш за все настала потреба створення національної армії, армії держави, яка отримала незалежність і лише стала на шлях свого відродження та розвитку. 6 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про Збройні Сили України». Саме ця подія і стала підставою для офіційного встановлення свята – Дня Збройних Сил України. Україна сьогодні – незалежна держава. Українські Збройні Сили покликані охороняти незалежність рідної землі. І служать наші хлопці сьогодні на Батьківщині. Ми любимо свою армію. Служити в ній – справа честі та обов’язку кожного справжнього патріота рідної землі. У Конституції України сказано, що служба в Збройних силах України, захист Вітчизни, її незалежності та територіальної ціліснос ті – почесний обов’язок кожного молодого громадянина. І ми віримо,що наші хлопці і юнаки з честю виконуватимуть свій обов’язок перед Батьківщиною, і що наше українське небо буде мирним і безхмарним!

Коли далекого 1993 року запроваджували це свято, ніхто навіть уявити не міг, що воно стане майже найголовнішим у житті сьогоднішньої України. Що люди у військовій формі стануть звичним явищем на вулицях українських міст. І що ми на них покладатимемо величезні надії і всією Україною молитимемось за них, щоб повернулись живими.

Ще дев’ять  років тому, неможливо було уявити, що нашу мирну, квітучу, гостинну землю, легко можна перетворити на театр бойових дій. В нас були духмяні ночі, сніжні зими, веселі колядки і раптом: бойові втрати, залишені міста, поранені, біженці, переселенці, анексовані території, війна.

Весь український народ  схиляє  голови перед мужніми захисниками України і молиться за мир, за повернення додому живими наших героїв. Українці та світове співтовариство сподіваються на перемогу у війні і відновлення територіальної цілісності нашої держави та її процвітання. Щоб наші військові підіймали зброю до бою лише на тренуваннях, щоб перестали плакати матері і дружини,  щоб діти перестали проводжати на війну своїх батьків, і щоб українська земля  очистилася від агресора, болю, втрат  та наруги.

Методист Інна Вантєєва