Мандруємо Україною. Моя країна — Україна.

До Дня Незалежності України.

Мандруємо Україною. Моя країна — Україна.

В об’єктиві — Львів.

Львів — це місто, у якому надрукували першу українську книгу, побудували перші залізничні колії та поштове відділення європейського зразка, відкрили перший український театр, університет та школу, а також запалили першу у світі гасову лампу та підняли у повітря першу повітряну кулю.

Місто засновано у часи правління Данила Романовича, а перша згадка про місто датується 1256р. і названо було  на честь сина — князя Лева.

У середині ХІVст. місто захопив Казимир ІІІ, відтак Львів став частиною королівства Польщі (згодом Речі Посполитої) на більш ніж 400 років.

І немає, мабуть, такої людини, яка б не мріяла потрапити до цього стародавнього міста, пройтися кам’яною бруківкою, випити філіжанку ароматної львівської кави та насолодитися унікальністю архітектурних споруд, краєвидів.

Якщо ви маєте більше часу, то неодмінно варто побачити визначні пам’ятки Львова. А їх у місті чимало, але найбільш знані та колоритні запам’ятаються надовго. То ж, запрошую вас разом зі мною поринути у світ легендарного міста Лева.

Розпочнемо мандрівку з площі Ринок та Ратуші. Її вважають серцем Львова, центром політичного, громадського, культурного і торгівельного життя міста, історичним початком європеїзації України. Саме на цій площі зосереджена велика кількість цікавих споруд, а саме: музей Палаццо Бандінеллі, музей “Чорна кам’яниця”, музей ”Італійський дворик”, будинок Корнякта, Кам’яниця Венеційська, Докторський дім, лавка закоханих. До речі, назва Ратуша походить від німецького слова “Rathaus” — дім ради, споконвіку  була і є осідком міської влади. Теперішня споруда, вже третя на цьому місці, була відновлена у 1835 р. і є витвором архітекторів Ю.Маркля та Ф.Трешера стала однією із символів міста та найвища Ратуша в Україні.

Однією з головних пам’яток міста є Оперний театр. Це теж символ та справжня його окраса міста.  Конкурс на будівництво у Львові Великого Львівського театру опери і балету оголосили в 1895 році. Вже понад 120 років там презентують мистецькі твори. У 2000 році театр святкував 100-річний ювілей. Було вирішено, що Указ про надання театрові іменні Івана Франка “втратив чинність”, і тому його замінили на ім’я Соломії Крушельницької.

На площі перед Оперним театром облаштували сухий фонтан. Обрис площі у вигляді силуету скрипки, гриф якої примикає до Оперного театру. Струни виконані азбукою Морзе з LED підсвічуванням і читаються, як “Місце можливостей”. Тут завжди людно, веселі дітлахи мають можливість босоніж бігати та гратися під бризками води.

Крокуючи вулицею Коперника, ми проходимо повз величезні ковані ворота, за якими знаходиться велична споруда – Палац Потоцьких. Його розкіш і велич складно не помітити, адже був призначений для пишних і гучних прийомів. То ж вирішили завітати до середини палацу. Вартість квитка 150 гривень для дорослого та 80 гривень для дітей.

Палац належав родині польського графа Потоцького є розкішним зразком французького барокового класицизму. Будівництво розпочалося у 1888 році за замовленням  намісника Галичини Альфреда Потоцького. Спроєктував будівлю французький архітектор Луї де Верн’є, а вдосконалив і добудував його у 1890 році львівський архітектор Юліан Цибульський.

Інтер’єр оформлений в стилі короля Людовіка XVІ і вражає розкішшю живопису, позолоти, ліпнини та мармуру. Ця вишукана споруда має багатий декор як зовні, так і всередині. Тут передбачено було все для того, щоб в палаці було зручно проводити світські раути: широкі ворота, у які з легкістю проїжджала карета, закруглені сходи, просторі вітальні та тераси. Тут можна нарахувати 62 кімнати.

Найбільш ефектне приміщення палаці Потоцьких –  це Дзеркальна зала. В часи проживання в палаці графів вона слугувала залою для танців, а за часів сучасної України тут був Будинок Щастя, де зареєстрували шлюб 130 тис. пар львів’ян. Це місце входить у першу п’ятірку в номінації “Романтичні місця Львова”.

Наразі в палаці знаходиться Музей європейського мистецтва, в якому розташувалися експонати Львівської національної галереї мистецтв імені

Б. Возницького та експозиції світового мистецтва XIV–XIX ст.. То ж, для поціновувачів прекрасного, відвідування галереї стане неперевершеним, адже одразу відчувається, що саме тут жили люди, які захоплювалися мистецтвом.

Ошатною є Блакитна зала, у якій мала місце їдальня, тут Потоцькі частували своїх численних гостей вишуканими стравами. Їжа сюди приїздила ліфтом з третього поверху, бо кухня була саме там. Стіни і стеля бенкетного салону вкриті декором з різноманітними атрибутами мисливства, рибальства і дарів природи. Над декорованим комином з яшми та мармуру займає місце велика олійна картина на полотні “Натюрморт із квітами і червоним папугою”, якою милувалися ще Потоцькі.

У Червоній залі, що була колись музичним салоном, можна побачити комин з білого мармуру, мідними прикрасами і надзвичайно багатою позолоченою ліпниною. Тут має місце рідкісний експонат — раннє піаніно 1845 року. У світі таких залишилося практично декілька штук.

Територія Палацу Потоцьких і його вишукані інтер’єри неодноразово ставали майданчиком для зйомок фільмів. Цю локацію можна побачити  у фільмах “Аташе”, “Таємничий щоденник Симона Петлюри”, “д’Артаньян і три мушкетери”.

А зараз наближаємося до 6-поверхового готелю “Nobilis”, що на вулиці Ігоря Білозіра. Саме тут, о 12-ій годині дня та о 18-ій вечора, збираються гості та мешканці міста на безкоштовну кількахвилинну романтичну виставу.

Ідея “Love story” – це  сцена з життя. Втілив ідею скульптор Роман Габа, виготовив панянку та менестреля коваль Денис Староман, створив годинник годинникар Олексій Бурнаєв.

Отже слухайте історію романтичного побачення. Лунає бій годинника. Побачення відбувається під мелодію Френсіса Лея  з фільму “Історія кохання”.  Молода панянка та юнак дивляться у різні боки. Юнак награє мелодію на гітарі. Дівчина, ніяковіючи прикривається віялом. Але згодом повертає голівку до музиканта. Наприкінці побачення панянка тримає в руці троянду як подяку менестрелю за виконання прекрасної мелодії. О 18-ій годині вечора відбувається вечірнє романтичне побачення пари. Знову лунає бій годинника, звучить українська пісня “Ніч яка місячна, зоряна, ясная…” театральне дійство повторюється. Це треба лишень почути і побачити вочевидь. Емоції неперевершені.

Львів — місто музики. Саме тут було створено рок-гурт сучасної України — “Океан Ельзи”. Звідси розпочинали свою музичну діяльність гурти “Скрябін”, “Плач Єремії”, “Брати Гадюкіни”, Руслана Лижичко. На площі Ринок кожного вечора відбуваються виступи музичних виконавців, сучасних бендів та співаків. Тут панує атмосфера українського колориту та творчості, гарного настрою. Сюди хочеться повертатися знову і знову.

Подейкують, щоб знову повернутися ще раз до міста, треба кинути монетку до одного із фонтанів. То ми це й зробили. Тепер маємо незабутні враження, приємні спогади про стародавнє місто, з якого чуємо відгомін величі і слави старого Лева. До зустрічі у Львові!

  Світлана Балак, бібліотекар