Важливим напрямом збільшення обсягів виробництва продукції рослинництва, підвищення її якості та окупності витрат є перехід до вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями.

ПРИКЛАД: агрофірма „Перемога”, Кагарлицького району Київської області, вирощуючи зернові культури за інтенсивними технологіями – одержує врожайність зернових 81,1 ц/га, в тому числі ярої пшениці – 54,1 ц/га, ячменю – 80,1 ц/га і кукурудзи – 121,1 ц/га.

Інтенсивна технологія – це комплекс агротехнічних прийомів вирощування сільськогосподарських культур, технологічних засобів і операцій, які направлені на максимально повне використання біологічного потенціалу продуктивності культур (їх сортів і гібридів) за рахунок підвищення ефективності використання природних і антропогенних його факторів при мінімізації трудових і матеріальних ресурсів.

Інтенсивні технології основані на управлінні процесом формування врожаю, який забезпечує скорочення розриву між потенційною і реальною продуктивністю сільськогосподарських культур. Сутність їх полягає в оптимізації факторів урожайності протягом усього періоду вегетації рослин. Якщо при традиційній технології матеріально-технічні ресурси забезпечуються виходячи із можливостей, які є в даному конкретному підприємстві, то при інтенсивній технології – із потреби в них для одержання запрограмованого рівня врожаю з меншими витратами на одиницю продукції.

З цією метою інтенсивні технології передбачають:

• розміщення посівів в науково обґрунтованих сівозмінах після кращих попередників;
• використання високоврожайних сортів і гібридів інтенсивного типу;
• внесення норм добрив, розрахованих на запрограмований урожай та оптимізацію живлення в процесі вегетації через систему роздрібненого внесення добрив у періоди їх потреби;
• застосування регуляторів росту та інтегрованої системи захисту посівів від бур’янів, шкідників і хвороб;
• своєчасне і якісне виконання всіх технологічних операцій на основі комплексної механізації виробництва та наукової організації праці;
• забезпечення захисту ґрунтів від ерозії і втрати родючості та збереження довкілля.

При впровадженні інтенсивних технологій важливо розробити комплекс організаційно-економічних заходів, які направлені на раціональне використання робочого часу працівників, системи машин та інших ресурсів. Високу віддачу трудових і матеріально-технічних засобів інтенсивні технології забезпечують лише при додержанні усього комплексу рекомендованих заходів. Відхилення хоча б в одній ланці загального технологічного ланцюга супроводжується не лише зниженням урожайності сільськогосподарських культур, а й зменшенням рівня окупності витрат.

Інтенсивна технологія є комплексом організаційно-господарських та агротехнічних заходів, тому економічна ефективність може визначатися як системи в цілому, так і будь-якої її складової.

Для оцінки економічної ефективності інтенсивних технологій використовуються такі показники: приріст врожайності, ц; вартість додаткового урожаю з 1 га, грн.; додаткові матеріально-грошові витрати на прибавку врожаю на 1 га; окупність додаткових витрат, грн.; зростання продуктивності праці, %; рівень рентабельності, %; річний економічний ефект в розрахунку на 1 га, грн.

Економічна оцінка інтенсивних технологій визначається на основі даних про фактичні витрати на виконання робіт, одержану урожайність і якість продукції. При впровадженні інтенсивної технології лише на частині площі, результати виробництва порівнюють з результатами, одержаними за звичайної (базової) технології, що застосовувалась на іншій частині площі. У випадку, коли культуру за інтенсивною технологією вирощують в підприємстві на всій площі, то для порівняння доцільно використовувати середні дані за попередні 3 – 5 років при застосуванні базової технології.

Окупність додаткових витрат при вирощуванні культур за інтенсивною технологією визначають за формулою:

Одв = (Віт-Вбт) / (Зіт-Збт),

де Одв – окупність додаткових витрат, грн.;

Віт, Вбт –вартість валової продукції відповідно за інтенсивної і базової технологій, грн.;

Зіт, Збт – сумарні витрати на вирощування культури відповідно за інтенсивної і базової технологій, грн.

Річний економічний ефект від впровадження інтенсивної технології визначають за формулою:

Ер = (Віт – Вбт) – (Зіт – Збт),

де Ер – річний економічний ефект від впровадження інтенсивної технології, грн./га.

Впровадження інтенсивних технологій потребує збільшення виробничих витрат на 1 га посіву до 1,5 і більше разів. Але це не завжди забезпечує відповідний ріст врожаю, що спричиняє зростання собівартості одиниці продукції і зниження рівня рентабельності виробництва. До негативних наслідків впровадження високовитратних інтенсивних технологій слід віднести небезпеку забруднення довкілля, порушення екологічної рівноваги внаслідок інтенсивного використання пестицидів та великих доз мінеральних добрив. Тому науково-дослідними установами розроблені і досліджуються різні моделі інтенсивних технології (альтернативна, ресурсозберігаюча, ресурсозберігаюча біологізована тощо), які направлені на реалізацію біологічного потенціалу продуктивності культур, формування агротехнічної моделі вирощування культур на основі раціонального використання матеріально-технічних ресурсів, в тому числі засобів хімічного захисту рослин і мінеральних добрив, впровадження прогресивних форм організації виробництва і праці.

Економічну оцінку інтенсивних технологій доповнюють результати енергетичної ефективності. Результати енергетичного аналізу дають можливість оцінити і порівняти традиційні і нові технології, їх перспективність з точки зору рівня енергозбереження. Показником енергетичної оцінки технологій вирощування сільськогосподарських культур є коефіцієнт енергетичної ефективності (Кее), який обчислюється як відношення кількості енергії, що міститься у вирощеній продукції, до кількості енергії, витраченої на отримання цієї продукції:

Кее = Еп / Ев ,

Де Еп – вміст енергії в продукції, дж (кал); Ев– енергетичні витрати на одержання певного виду продукції, дж (кал).

При ефективній технології одержаний коефіцієнт по основній продукції має перевищувати 1,0. Для розрахунку загальної енергії, витраченої на виробництво тієї чи іншої сільськогосподарської продукції, користуються відповідними енергетичними еквівалентами сукупної енергії на основні та оборотні засоби виробництва, трудові ресурси, готову продукцію.

Результати досліджень науково-дослідних установ і практика передових підприємств України свідчить про перспективність освоєння інтенсивних технологій (табл.1).

Таблиця 1.

Економічна ефективність вирощування озимої пшениці за різними технологіями в дослідах Миронівського ІП [1]

Дані таблиці 1 свідчать про високу окупність витрат, які були спрямовані на впровадження інтенсивних технологій. Незважаючи на додаткові витрати , зростання врожайності забезпечило прибуток з 1 га при високовитратній інтенсивній технології 742,9 грн., а при ресурсозберігаючі технології 785,98 грн. Результати досліджень свідчать про вищу економічну ефективність застосування ресурсозберігаючої технології, яка хоч і забезпечила нижчу на 5,5 ц/га урожайність проти високо витратної інтенсивної технології, але витрати на 1 га були меншими на 392,33 грн., рівень рентабельності становив 213,2% проти 166,1% по високо витратній інтенсивній технології.

Важливе місце в аналізі технологій вирощування польових культур займає вивчення структури витрат. Порівняння структури витрат у різних варіантах технологій дозволяє виявити резерви їх зменшення по окремих напрямах (табл.2).

Таблиця 2.

Порівняння затрат при вирощуванні озимої пшениці за високовитратною і ресурсозберігаючою

інтенсивними технологіями для умов західного Лісостепу [2]

Дані таблиці 2 свідчать, що ресурсозберігаюча технологія, при менших затратах матеріальних і трудових ресурсів, за рахунок більш повної реалізації біологічних можливостей озимої пшениці дозволяє одержувати такий же урожай зерна високої якості, як і при високовитратних інтенсивних технологіях.

В зоні Степу ресурсозберігаючі технології передбачають мінімізацію обробітку ґрунту. З 2002 року в модельному господарстві корпорації „Агро-Союз”, що знаходиться в Синельниковському районі Дніпропетровської області, застосовується ґрунтозахисна енергозберігаюча система землеробства з нульовою технологією обробітку ґрунту – No-Till. Це дало можливість значно зменшити виробничі витрати. 12000 га обробляє один трактор, один посівний комплекс, один оприскувач і п’ять комбайнів, працює 12 механізаторів. Використання високопродуктивної техніки дало можливість зменшити витрати паливно-мастильних матеріалів з 94 л/га до 24 л/га площі сівозміни. Посівний комплекс „Horsch – Агро-Союз” за один прохід виконує три технологічні операції: висіває насіння, вносить стартові мінеральні добрива разом з насінням, а також повну дозу рідких добрив під горизонт посіву та коткування посіву. Продуктивність комплексу становить 360 га за добу. Широкозахватний (27м) самохідний оприскувач „Hagie” при обробці культур від хвороб, шкідників і бур’янів дозволяє обробляти до 1000 га за добу. Урожайність зернових в підприємстві підвищилась з 27 ц/га до 50 ц/га.

Важливе значення при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивними технологіями має підбір сортів. Поряд з високою урожайністю сорт повинен мати високоякісне зерно, бути стійким проти ураження хворобами, шкідниками та вилягання, зимостійким, добре реагувати на високий агрофон та інші вимоги. За результатами досліджень лабораторії інтенсивних технологій зернових і колосових культур і кукурудзи Інституту землеробства УААН кращими сортами озимої пшениці для інтенсивної технології для умов північного Лісостепу України є Лютесценс 20060, Миронівська 67, Крижинка, Мирич, Поліська 90. Середня врожайність за 2001 – 2003 рр. цих сортів у дослідах відповідно становила 62,2 ц/га, 62,7, 57,7 , 55,7 та 45,9 ц/га .

Результати досліджень також показують, що при зміні умов вирощування озимої пшениці сорту Поліська 90, урожайність її можна підвищити до 60,2 цга [3]. При цьому частка впливу факторів на формування продуктивності цієї культури становила: добрива – 42,1 %, система захисту – 8,0 %, попередник – 6,3 %, кліматичні фактори – 28,4 % та інші фактори – 2,2 %.