Загальні положення

На автомобільному транспорті використовуються такі види норм витрат пального: лінійні норми, які регламентують витрати пального в процесі пересування автомобіля; норми витрат пального на роботу спеціального обладнання, установленого на автомобілях, а також питомі норми витрат пального на одиницю виконаної транспортної роботи.

Лінійні норми і норми на роботу обладнання призначені для розрахунків з водіями, оперативної і статистичної звітності, а також служать базою для розрахунку питомих норм витрат пального.

Питомі норми витрат пального (г/т. км, г/пас. км, г/пл. км) визначаються на основі лінійних норм і являються показниками, за допомогою яких обгрунтовується потреба в пальному, розподіляються його ліміти і аналізується ефективність використання.

1. Лінійні норми витрат пального

Лінійні норми витрат пального встановлюються для кожної марки експлуатуємих автомобілів і відповідають визначеним умовам роботи автомобільного транспорту. Лінійні норми являються технологічними нормами і включають витрати пального, необхідні для здійснення транспортного процесу. Витрати пального на гаражні та інші господарські потреби, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом перевезення пасажирів і вантажів, у склад лінійних норм не включаються і встановлюються окремо.

Використовуються три види лінійних норм: базова норма на 100 км пробігу автомобіля, норма на 100 тонно-кілометрів (т. км) транспортної роботи (враховує додаткові витрати пального при русі автомобіля з вантажем) і норма на поїздку з вантажем (враховує збільшення витрат пального, пов’язане з маневруванням у пунктах завантаження і вивантаження).

Облік шляхово-транспортних, кліматичних і інших експлуатаційних факторів проводиться за допомогою ряду поправочних коефіцієнтів, регламентованих в формі відсотків підвищення або зниження початкового значення норми.

Норми витрат пального підвищуються в таких випадках:

- робота в зимових умовах – до 5 відсотків (таблиця збільшення лінійних норм у зимових умовах по регіонах країни приведена в додатку 1);

- робота в гірській місцевості при висоті над рівнем моря: від 500 до 1500 метрів – на 5 відсотків; від 1501 до 2000 метрів – на 10 відсотків;

- робота в містах з населенням більше 1 мільйона чоловік – до 10 відсотків;

- робота, яка потребує частих технологічних зупинок, пов’язаних із вантаженням і розвантаженням (в середньому більше, ніж одна зупинка на один кілометр пробігу – маршрутні автобуси, автомобілі по обслуговуванню поштових скриньок, інкасація грошей та ін.) – до 10 відсотків;

- перевезення крупногабаритних, вибухонебезпечних і т. п. вантажів, яке вимагає понижених швидкостей руху автомобілів (до 20 км/год) – до 10 відсотків;

- при пробігу першої тисячі кілометрів автомобілями, що вийшли з капітального ремонту, і новими, а також при централізованому перегоні таких автомобілів – до 10 відсотків;

- при перегоні в спареному або в строєному стані – до 20 відсотків;

- погодинна робота вантажних бортових автомобілів або їх постійна робота в якості технологічного транспорту, або в якості вантажних таксомоторів – до 10 відсотків;

- робота в кар’єрах (з важкими шляховими умовами), їзда по полях (при проведенні сільськогосподарських робіт), а також при вивезенні лісу (на лісових ділянках за межами головної магістралі) – до 20 відсотків;

- робота в важких шляхових умовах у період сезонного бездоріжжя, снігових заметів – до 35 відсотків на термін не більше одного місяця;

- при учбовій їзді – до 20 відсотків.

Норми витрат пального знижуються в таких випадках: – при роботі на заміських шляхах з удосконаленим покриттям, які знаходяться у задовільному стані – до 15 відсотків;

- при експлуатації замовлених і відомчих автобусів, які не працюють на постійних маршрутах, – до 10 відсотків.

При необхідності застосування одночасно декількох надбавок, лінійна норма витрат пального встановлюється з урахуванням суми або різниці цих надбавок.

На внутрішньогаражні роз’їзди і технічні потреби автотранспортних підприємств (технічні огляди, регулювальні роботи, приробляння деталей двигунів і автомобілів після ремонту і т. п.) нормативні витрати пального не повинні перевищувати 0,5 відсотка від загальної його кількості, що споживається автотранспортним підприємством.

При простоях автомобілів під завантаженням і розвантаженням у пунктах, де за умовами пожежної безпеки заборонено виключати двигун (нафтобази, спеціальні склади і т. п.) встановлюються нормативні витрати пального з розрахунку: одна година простою відповідає 5 км пробігу автомобіля.

Нижче приведені лінійні норми витрат пального на 100 км пробігу автомобіля:

- для бензинових і дизельних автомобілів – у літрах;

- для автомобілів, працюючих на скрапленому нафтовому газі – в літрах скрапленого газу;

- для автомобілів, працюючих на стисненому природному газі – в нормальних метрах кубічних (куб. м);

- для газодизельних автомобілів норма витрат стисненого природного газу вказана в куб. м плюс поряд вказана норма витрат дизельного пального в літрах.

Значення норм витрат дизельного пального відмічені індексом “д”, проставленим після цифрового значення норми (наприклад, для автомобіля ЗИЛ-4331 – 26 д і т. д.). Відповідно норми витрат скрапленого нафтового газу відмічені індексом “гсн”, а норми витрат стисненого природного газу – індексом “спг”. Для газових автомобілів у дужках вказується норма при роботі на бензині, для газодизельних – на дизельному пальному.

Норми наведені в послідовності регламентованої діючої системи класифікації і позначення марок автомобілів (додаток 2), а також в алфавітному порядку.

1.1. Легкові автомобілі

Для легкових автомобілів нормоване значення витрат пального розраховується за таким співвідношенням:

Qн = 0,01 х Hs хSх (1 + 0,01 х D),

де:

Qн – нормативні витрати пального, літри;

Hs – базова лінійна норма витрат пального на пробіг автомобіля, л/100 км;

S – пробіг автомобіля, км;

D – поправочний коефіцієнт (сумарна відносна надбавка або зниження) до норми у відсотках.