Тема уроку: Операції ТО№3 та сезонного ТО за трансмісією та ходовою частиною трактора.

План уроку

1. Інструктаж з охорони праці
2. Актуалізація опорних знань
3. Операції ТО№3 та сезонного ТО за трансмісією
4. Операції ТО№3 та сезонного ТО за ходовою частиною трактора
5. Питання для самоконтролю

1. Інструктаж з охорони праці

Затверджено

наказом директора ДНЗ

«Вільнянський ПЛ»

Від 16.03.2015 р. №26

ІНСТРУКЦІЯ № 4.5
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ РЕМОНТІ І ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ ТРАНСМІСІЇ.

ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ РЕМОНТІ І ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ ТРАНСМІСІЇ.

1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.   Приміщення слюсарної майстерні повинно бути світлим, теплим і сухим. Підлогу в кабінеті й майстерні потрібно утримувати в чистоті, вона повинна бути без вибоїн і ям, мати не слизьку й зручну для очищення поверхню. Не можна закривати вибоїни та ями на підлозі випадковими матеріалами.

1.2.   Напрямок основного світлового потоку в слюсарній майстерні повинен бути з лівого боку від учня, а на робочих місцях – відповідно до технологічних вимог.

1.3.   Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати інструментом, пристроями, навчально-наочними посібниками та іншими предметами. Віконні шибки потрібно очищати від пилу та бруду не рідше як два рази на рік, а саме приміщення по мірі забруднення, але не рідше ніж 4 рази на рік.

1.4.   Штучне освітлення допускається загальне або комбіноване. Перегорілі лампи, пошкоджена арматура повинні замінюватися негайно. В майстерні повинна бути вентиляція.

1.5.   Усе обладнання майстерні має бути надійно закріплене і в повній справності.

1.6.   Майстерня повинна бути повністю забезпечена протипожежним інвентарем, пінним та вуглекислотним вогнегасником, пожежними колонами, ящиками із сухим просіяним піском, біля якого повинна бути лопата або совок.

1.7.   Майстерня повинна бути забезпечена аптечкою для надання першої медичної допомоги.

1.8.   Одяг учнів, які працюють, повинен зберігатися в спеціально обладнаних гардеробах. Розвішувати одяг у майстерні забороняється. Працювати в майстерні учень повинен в спецодягу (халаті).

1.9.   Відстань між слюсарними верстаками повинна бути не менше 80 см, а між рядами — не менше як 100 см. Відстань між верстаками та іншим обладнанням повинно бути не менше як 90 см.

2.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

Надягніть і приведіть в належний стан свій одяг, застебніть обшлаги рукавів на гудзики, не зав’язуйте їх шнурками.

2.2.   Сховайте волосся під берет.

2.3.   Уважно огляньте робоче місце, приберіть всі предмети, що заважають роботі.

2.4.   Переконайтесь в тому, що робоче місце досить освітлене і світло не засліплюватиме очі.

2.5.   Робочий інструмент і деталь розмістіть у зручному і безпечному для користування порядку. Переконайтеся в. тому що робочий інструмент, пристрої і засоби індивідуального захисту справні і відповідають вимогам охорони праці.

3.Вимоги безпеки під час роботи.

3.1.   При ремонті і технічному обслуговуванні трансмісії автомобілів треба використовувати тільки справні та відповідні за своїм призначенням та використанням інструменти та пристосування.

3.2.   При кріпильних роботах забороняється використання будь-яких важелів та надставку для збільшення плеча гайкових ключів, а також заборонено застосовувати зубило чи молоток для відгвинчування гайок чи болтів. Доцільно використовувати механічні гайковерти.

3.3.   Автомобілі, які потрапляють до ремонту та ТО необхідно добре вимити старанно« очистити від бруду.

3.4.   Не можна! складати інструменти та деталі на раму, підніжки чи краї оглядів кабіни.

3.5.   Не запроваджувати будь-які роботи на автомобілі зі знятими колесами, а також вивішеними тільки на підіймачі автомобілях.

3.6.   Для зняття та розвантаження вузлів трансмісії автомобілів необхідно використовувати козелки та жорсткі підставки.

3.7.   Ремонт тяжких вузлів трансмісії автомобілів треба виконувати за допомогою вантажопідіймальних пристроїв та механізмів для запобігання небезпечних випадків.

3.8.   Пристосування, знімачі, інструменти які застосовуються для проведення ремонтних робіт, необхідні бути в справному стані та відповідати своєму призначенню.

3.9.   Стенди для демонтажно-монтажних робіт при проведенні ремонту і ТО трансмісії автомобілів мають відповідати своєму призначенню. Пристрої для закріплення агрегатів на стендах мають виключати можливість їх зміщення.

4. Вимоги безпеки праці після роботи.

4.1. Відключити від електромережі всі електроприлад:’. Роз’єднати від повітряної системи всі пнемо-прилади та скласти їх в відведене для них місце.

4.8. Якщо двигун залишається на стенді, то перевірити надійність Його установки.

4.3.   Скласти інструмент, пристрої та засоби у спеціально відведені для них місця. Привести в належний стан робоче місце. Прибрати приміщення.

5.4.   Повідомити бригадира чи майстра про виконану роботу, виявлені не справності та прийняті міри до їх усунення.

4.5.   Вимити руки та лице теплою водою з милом, а якщо робота виконувалася з двигуном працюючим на етильованому бензині, то обов’язково прополоскати рот та помитися під душем.

4.6.   Робочий одяг повісити в спеціально відведену! для нього шафу.

5. Вимоги безпеки у аварійних ситуаціях.

5.1.   При виникненні пожежі необхідно повідомити пожежну охорону по телефону та,приступити до гасіння пожежі ПІДРУЧНИМИ засобами, до прибуття пожежників.

5.2.   До прибуття пожежників необхідно залучити і других працівників та осіб для гасіння пожежі.

5.3.   Якщо трапився нещасний випадок необхідно викликати фельдшера медпункту та швидку медичну допомогу.

5.4.   На випадок дотику будь-кого до струмоведучих частин та потрапляння під напругу, насамперед необхідно звільнити його від дії електричного струму і надати першу медичну допомогу

5.5.   При відсутності у потерпілого дихання і пульсу, необхідно зробити штучне дихання і зовнішній масаж серця.

Затверджено

наказом директора ДНЗ

«Вільнянський ПЛ»

Від 16.03.2015 р. №26

ІНСТРУКЦІЯ №  4.6
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ РЕМОНТІ І ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ ХОДОВОЇ ЧАСТИНИ.

ІНСТРУКЦІЯ
З ОХОРОНИ ПРАЦІ ПРИ РЕМОНТІ І ТЕХНІЧНОМУ ОБСЛУГОВУВАННІ ХОДОВОЇ ЧАСТИНИ.

1.ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1.   Приміщення слюсарної майстерні повинно бути світлим, теплим і сухим. Підлогу в кабінеті й майстерні потрібно утримувати в чистоті, вона повинна бути без вибоїн і ям, мати не слизьку й зручну для очищення поверхню. Не можна закривати вибоїни та ями на підлозі випадковими матеріалами.

1.2.   Напрямок основного світлового потоку в слюсарній майстерні повинен бути з лівого боку від учня, а на робочих місцях – відповідно до технологічних вимог.

1.3.   Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати інструментом, пристроями, навчально-наочними посібниками та іншими предметами. Віконні шибки потрібно очищати від пилу та бруду не рідше як два рази на рік, а саме приміщення по мірі забруднення, але не рідше ніж 4 рази на рік.

1.4.   Штучне освітлення допускається загальне або комбіноване. Перегорілі лампи, пошкоджена арматура повинні замінюватися негайно. В майстерні повинна бути вентиляція.

1.5.   Усе обладнання майстерні має бути надійно закріплене і в повній справності.

1.6.   Майстерня повинна бути повністю забезпечена протипожежним інвентарем, пінним та вуглекислотним вогнегасником, пожежними колонами, ящиками із сухим просіяним піском, біля якого повинна бути лопата або совок.

1.7.   Майстерня повинна бути забезпечена аптечкою для надання першої медичної допомоги.

1.8.   Одяг учнів, які працюють, повинен зберігатися в спеціально обладнаних гардеробах. Розвішувати одяг у майстерні забороняється. Працювати в майстерні учень повинен в спецодягу (халаті).

1.9.   Відстань між слюсарними верстаками повинна бути не менше 80 см, а між рядами — не менше як 100 см. Відстань між верстаками та іншим обладнанням повинно бути не менше як 90 см.

2.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ

2.1. Перед початком роботи треба перевірити наявність спецодягу та спецвзуття і справність робочого інструменту та приладів, засобів протипожежного захисту.

2.2.   Робочі інструменти та прилади повинні відповідати ТУ (технічним умовам їх виготовлення).

2.3.   Агрегати, автомобілі, трактори, які направляються на ремонт, повинні бути вимиті і очищені від бруду.

2.4.   В’їзд (виїзд) в приміщення і постановку транспортного агрегату на ремонтні роботи зі згоди керівника.

2.5.   Після постановки транспортного засобу на пост профілактичного обслуговування або ремонту треба:

–        зупинити двигун;

–        установити важіль перемикання в нейтральне положення;

–        загальмувати стоянковими гальмами;

–        установити під колеса з обох сторін опорні колодки;

–        на рульове вивісити табличку «двигун не запускати – працюють люди!»

2.6.   Транспортний засіб на оглядовій ямі встановлюють так, щоб був вільний не тільки основний але і запасний вихід.

2.7.   При установці вузлів та деталей підготувати збірно-випробувальний стенд.

2.8.   Про всі виявлені несправності доповісти керівнику робіт, прийняти заходи по їх ліквідації і тільки після цього приступати до ремонтних робіт.

3.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РОБОТИ

3.1.   Виконання робіт пов’язане з ремонтом ходової частини повинні приймати участь два слюсаря.

3.2.   При необхідності виконання робіт під транспортним засобом, який знаходиться за межами оглядової ями, підйомника, естакади, робітники повинні забезпечуватися і користуватися лежаками.

3.3.   Важкодоступні місця змазки необхідно змазувати за допомогою наконечників з гнучким шлангом або наконечників з шарнірами.

3.4.   Перевіряти співвісність отворів дозволяється тільки за допомогою конусної оправи, а не пальців.

3.5.   З’єднувальні пальці рульових тяг повинні бути зашплінтовані стандартними шплінтами, які не були використанні.

3.6.   Під час ремонту системи керування гусеничних тракторів треба не допускати:

–        несправність тяг і їх з’єднання з важелями;

–        неповне гальмування барабану планетарного механізму повороту при повному переміщенні важелів керування на себе.

4.ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБОТИ

4.1.   Привести до порядкуй робоче місце, здати інструмент черговому.

4.2.   Здайте виконану роботу майстру. Отримайте оцінку.

4.3.   Одержіть домашнє завдання по повторенню виконаної роботи.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1.   При виникненні пожежі необхідно повідомити пожежну охорону по телефону та,приступити до гасіння пожежі ПІДРУЧНИМИ засобами, до прибуття пожежників.

5.2.   До прибуття пожежників необхідне залучити і других працівників та осіб для гасіння пожежі.

5.3.   Якщо трапився нещасний випадок необхідно викликати фельдшера медпункту та швидку медичну допомогу.

5.4.   На випадок дотику будь-кого до струмоведучих частин та потрапляння під напругу, насамперед необхідно звільнити його від дії електричного струму і надати першу медичну допомогу

5.5.   При відсутності у потерпілого дихання і пульсу, необхідно зробити штучне дихання і зовнішній масаж серця.

2. Актуалізація опорних знань

Відповісти на питання:

1. Призначення, будова та принцип дії трансмісії
2. Основні несправності трансмісії та їх діагностування
3. Перелік робіт при ЩТО, ТО-1 та ТО-2 за трансмісією тракторів
4. Призначення та будова ходовою частиною трактора
5. Основні несправності ходової частини трактора
6. Перелік робіт при ЩТО, ТО-1 та ТО-2 за ходовою частиною трактора

3.Операції ТО№3 та сезонного ТО за трансмісією

Техническое обслуживание трактора Беларус (МТЗ) — проще простого

Тракторы МТЗ еще с давних лет зарекомендовали себя, как надежные, недорогие, ремонтопригодные, неприхотливые к топливу и универсальные машины, именно по этому МТЗ самый массовый трактор на постсоветском пространстве и за его пределами. Многие владельцы тракторов пренебрегают требованиями технического обслуживанию тракторов МТЗ и считают, что без проведения своевременного технического обслуживания трактор МТЗбудет по-прежнему работать и не требовать ремонта. Это мнение является более чем ошибочным.

В данной статье коллектив наших специалистов постарается раскрыть основные этапы и виды работ по техническому обслуживанию трактора МТЗ, а так же — к каким негативным последствиям может привести несвоевременное техническое обслуживание трактора МТЗ. Данная статья написана нашими специалистами исходя из многолетнего опыта работ по техническому обслуживанию и ремонту тракторов Беларус, а также поступления жалоб и рекламаций от клиентов на неисправности трактора МТЗ-82. Рассмотрим данную проблему на примере самого массового трактора- Беларус 82.1

Техническое обслуживание трактора МТЗ проводится со следующей периодичностью:
— Ежесменное техническое обслуживание трактора МТЗ
— Техническое обслуживание трактора МТЗ после обкатки
— Техническое обслуживание трактора МТЗ через 125 моточасов
— Техническое обслуживание трактора МТЗ через 250моточасов
— Техническое обслуживание трактора МТЗ через 500моточасов
— Техническое обслуживание трактора МТЗ через 1000моточасов
То есть, техническое обслуживание трактора Беларус 82.1 в цикле 1 000 моточасов проводится при наработке: 30-125-250-375-500-625-750-875-1000-1125 и тд…..
Полный перечень работ, необходимых для проведения технического обслуживания трактора Беларус 82.1 указан в сервисной книжке, а также в руководстве по эксплуатации трактора.

Рассмотрим работы по техническому обслуживанию трактора более укрупненно:
1. Техническое обслуживание трактора Беларус 82.1 после обкатки (30 моточасов): при данном техническом обслуживании производится полная замена масла в двигателе и агрегатах трансмиссии и гидравлики, производятся регулировочные работы на всех узлах и агрегатах: двигателе, коробке переключения передач, сцеплении, тормозной системе, производится затяжка резьбовых соединений. Многие даже не догадываются, что при данном техническом обслуживании производится замена фильтра гидравлической системы трактора, ведь в период обкатки до 30 моточасов происходит основная приработка всех сопряженных элементов ДВС, трансмиссии, гидравлической системы, и некачественно и не в полном объеме выполненное ТО-30 значительно снизит ресурс Вашего трактора.

2. Техническое обслуживание трактора Беларус 82.1  при наработке 125 (375, 625, 875) моточасов

При данном техническом обслуживании производятся проверочно-регулировочные работы: проверка уровней и долив масла, проверка моментов затяжки резьбовых соединений, регулировка сцепления и тормозной системы.

3. Техническое обслуживание трактора Беларус 82.1  при наработке 250 (750, 1250) моточасов

При данном техническом обслуживании производятся проверочно-регулировочные работы: проверка уровней и долив масла в трансмиссии, проверка моментов затяжки резьбовых соединений, регулировка сцепления, замена масла в двигателе.
4.Техническое обслуживание трактора Беларус 82.1  при наработке 500 моточасов
При данном техническом обслуживании производятся проверочно-регулировочные работы: проверка уровней и долив масла в трансмиссии, проверка моментов затяжки резьбовых соединений, регулировка сцепления, тормозной системы, вала отбора мощности,  замена масла в двигателе и трансмиссии.

5.Техническое обслуживание трактора Беларус 82.1  при наработке 1000 моточасов.
При данном техническом обслуживании производятся работы, практически соотвестствующие работам при проведении Технического обслуживания трактора после обкатки.

Многие клиенты игнорируют проведение всех операций по техническому обслуживаниютрактора, ограничиваясь в лучшем случае заменой масла в двигателе

Теперь рассмотрим основные проблемы, которые скорее всего возникнут при несоблюдении правил проведения технического обслуживания тракторов МТЗ:

1. Преждевременный износ элементов муфты сцепления (выходит из строя выжимной подшипникиз-за отсутствия регулировки свободного хода педали сцепления, а также преждевременно изнашиваются фрикционы ведомого диска).  При данной неисправности требуется замена сцепления на тракторе МТЗ.  Данная поломка не покрывается гарантией завода-изготовителя и замену сцепления на тракторе МТЗхозяину трактора приходится делать за свой счет. О том, как заменить сцепление на тракторе МТЗ, мы расскажем в следующих заметках. Наш коллектив просит обратить внимание, что регулировка сцепления производится при каждом проведении технического обслуживания трактора Беларус 82.1
2. Преждевременный износ шестерен трансмиссии (на конвейере завода в трансмиссию трактора заливается обкаточное масло, при проведении технического обслуживания трактора МТЗ после обкатки наши специалисты сливают масло, оно черного цвета, очень жидкое, а также в нем много металлической стружки и прочих примесей). Масло в трансмиссии меняется после обкатки, а также при наработке 1000 моточасов.
3. Посторонний стук в двигателе (при проведении технического обслуживания трактора Беларус 82.1 после обкатки (ТО-30), наработке 1000 моточасов должна производится регулировка теплового зазора в клапанном механизме, а также затяжка головки блока цилиндров). Хотим обратить Ваше внимание, на то, что данная операция должна выполняться опытными специалистами, т.к. «перетяжка» головки может повлечь за собой или разрыв шпильки крепления головки или что хуже, срыв резьбы, а это уже дорогостоящие и длительные процедуры ремонта).
4. Низкое давление масла в двигателе при прогреве (при проведении технического обслуживания трактора МТЗпосле обкатки и наработки 250, 500, 750 и 1000 моточасов, помимо замены масла в двигателе производится очистка центрифуги. Это длительная процедура, требующая соответствующей подготовки механика. Необслуженная центрифуга не очищает масло в двигателе, что приводит к забиванию каналов смазки двигателя, падению давления в системе смазки и в конечном итоге – заклиниванию одного из самых надежных дизелей – ММЗ Д-243) После заклинивания двигателя приходится производить капитальный ремонт двигателя, и можно на 100% вернуть его ресурс, но дополнительными неоправданными затратами.
5. Посторонние шумы при включении вала отбора мощности (при проведении технического обслуживания трактора МТЗ,производится регулировка тормозка ВОМ. Не проведение данной операции влечет за собой посторонний шум, и в дальнейшем выходу из строя ВОМа)

Выше указаны основные, часто возникаемые поломки и неисправности трактора МТЗ. Устранение указанных неисправностей является дорогостоящей и длительной процедурой, поэтому мы хотим, чтобы Вы, прочитав данную статью определили что Вам будет выгоднее: экономия на проведении работ по техническому обслуживанию трактора или оплата услуг по ремонту трактора МТЗ и потери прибыли в результате простоя машины

Техобслуживание трансмиссии МТЗ-82.1/80.1

____________________________________________________________________________________________

Смазка подшипника отводки муфты сцепления

Для смазки подшипника отводки сцепления МТЗ-82-1/80-1 Беларус выполните следующее:

– отверните пробку левой стороны корпуса сцепления;

– введите в отверстие наконечник рычажно-плунжерного нагнетателя;

– через масленку, ввернутую в корпус отводки для смазки выжимного подшипника, произведите от четырех до шести нагнетаний смазки.

Проверка и регулировка свободного хода педали сцепления

Очистить педаль управления сцеплением от грязи и посторонних предметов.

Проверку и, при необходимости, регулировку свободного хода педали муфты сцепления МТЗ-82.1/80.1 Беларус произвести согласно сервисным данным.

Проверка уровня масла в трансмиссии

Для проверки уровня масла в трансмиссии тракторов без ходоуменьшителя необходимо выполнить следующее:

– установите трактор на ровную площадку;

– извлеките масломерный стержень, который расположен с левой стороны коробки передач, и определите уровень масла;

– нормальный рабочий уровень масла должен быть между верхней и средней метками масломерного стержня;

– если необходимо, снимите пробку на верхней крышке коробки передач и долейте масло до требуемого уровня (для доступа к маслозаливной пробке на тракторах с унифицированной кабиной (с тент-каркасом или основанием тента на базе унифицированной кабины) отверните пять болтов, и снимите
крышку пола под ногами);

– установите на место масломерный стержень и пробку и крышку пола.

Для проверки уровня масла в трансмиссии тракторов, оборудованных ходоуменьшителем(гидроходоуменьшителем) необходимо выполнить следующее:

– установите трактор на ровную площадку;

– отверните контрольную пробку, расположенную на корпусе ходоуменьшителя (гидроходоуменьшителя);

– если уровень масла ниже уровня контрольной пробки, залейте масло до уровня контрольной пробки, заверните контрольную пробку и дополнительно долейте 10±0,1 литров масла в корпус коробки передач. Если уровень масла выше контрольной пробки, то дождитесь слива масла до уровня контрольной пробки, заверните контрольную пробку и долейте 10±0,1 литров масла в коробку передач.

– для доливки масла снимите заливную пробку на верхней крышке коробки передач и долейте масло до требуемого уровня (для доступа к маслозаливной пробке на тракторах с унифицированной кабиной (с тент-каркасом или основанием тента на базе унифицированной кабины) отверните пять болтов, и снимите крышку пола под ногами).

– установите на место пробку и крышку пола.

Замена масла в трансмиссии МТЗ-82-1/80-1

Перед заменой масла прогрейте трансмиссию до нормальной рабочей температуры посредством движения трактора.

Для замены масла в трансмиссии выполните следующее:

– установите трактор на ровной горизонтальной площадке. Двигатель должен быть заглушен. Включите стояночный тормоз и заблокируйте от перемещения колеса спереди и сзади противооткатными упорами, исключающими самопроизвольное перемещение трактора;

– отверните сливную пробку из корпуса заднего моста и сливную пробку из корпуса коробки передач, слейте масло в специальную емкость для отработанного масла, если трактор оборудован ходоуменьшителем (гидроходоуменьшителем), также отверните контрольную пробку, расположенную на корпусе КПП с левой стороны;

– установите на место сливные пробки;

– отверните маслозаливную пробку на верхней крышке коробки передач и заправьте трансмиссию свежим маслом (на тракторах с УК и тент-каркасом или основанием тента на базе УК для доступа к маслозаливной пробке отверните пять болтов, и снимите крышку пола под ногами.

На тракторах МТЗ-82.1/80.1 Беларус с тент-каркасом или основанием тента на базе малой кабины доступ к пробке свободный):

На тракторе без ходоуменьшителя нормальный уровень масла в трансмиссии должен быть между верхней и средней метками масломерного стержня.

На тракторе, оборудованном ходоуменьшителем (гидроходоуменьшителем), залейте масло до уровня контрольной пробки, затем установите на место контрольную пробку и долейте дополнительно 10±0,1 л масла.

– установите на место маслозаливную пробку.

– на тракторах без ходоуменьшителя (гидроходоуменьшителя) прогрейте трансмиссию до нормальной рабочей температуры посредством движения трактора и проверьте уровень масла. Если необходимо, долейте масло до требуемого уровня.

– на тракторах с УК и тент-каркасом или основанием тента на базе УК установите на место крышку пола.

4. Операції ТО№3 та сезонного ТО за ходовою частиною трактора
5. Остов трактора
6. Остов — це несуча частина трактора, до якої кріпляться всі його агрегати і яка приймає на себе всі діючі на трактор зусилля. За конструкцією остов може бути напіврамним або рамним.Напіврамний остов колісного трактора (рис. 2 б) — це об’єднана конструкція окремих корпусів трансмісії і балок напіврами. Складається з литого корпусу (або корпусів), в якому розміщені механізми трансмісії (коробка передач, головна передача і диференціал) і двох брусів, з’єднаних в передній частині поперечним брусом. Поздовжні та поперечний бруси утворюють напівраму, на якій кріпиться двигун, радіатор, передня вісь або передній ведучий міст. Напіврамний остов застосовується на універсально-просапних тракторах ЮМЗ, МТЗ та інших. Рамний остов колісного трактора (рис. 2., а) являє собою клепану або зварну раму із стального прокату, на якій кріпляться всі агрегати. Складається з двох напіврам, з’єднаних шарнірно, а між собою — подвійним шарніром, що дозволяє напіврамам повертатися підносно одна одної в горизонтальній площині на ±30°, у вертикальній — на ±18°. Вертикальний шарнір призначений для повороту трактора шляхом “зламу” двох напіврам, а горизонтальний.— для пристосування ходової частини до рельєфу дороги, завдяки чому рама не навантажується крутними зусиллями при русі трактора по нерівній дорозі. До напіврам кріпляться ведучі мости. Рамний остов застосовується на тракторах типу Т-150К, ХТЗ-121, ХТЗ-16132, ХТЗ-16333, К-700. Рамний остов застосовується на тракторах типу Т-150, ХТЗ-150-03, ХТЗ-153Б, ХТЗ-181, ХТЗ-201, Т-4А.
8. Рис. 2. Ходова частина і остов колісних тракторів:
9. а — ходова частина і остов трактора загального призначення;
10. б — остов просапного трактора; 1 — підвіска; 2 — передній міст;3 — остов; 4, 7 — задні і передні колеса; 5 — задній міст; 6 — подвійний шарнір; 8 — передня балка; 9 — поздовжня балка (лонжерон); 10 — корпус зчеплення; 11 —корпус коробки передач; 12 — корпус заднього моста
11. Колісний рушій
12. Колісний рушій служить для перекочування трактора. У ролі рушія у колісних тракторів застосовують напрямні і ведучі колеса з пневматичними шинами. Такі колеса добре амортизують поштовхи та удари, чим забезпечують можливість підвищення швидкості руху трактора. Пневматичні шини, маючи значні розміри і невеликий внутрішній тиск, деформуються, внаслідок чого їх опорна поверхня збільшується. Це поліпшує зчеплення коліс з грунтом і зменшує їх буксування. Навантаження на задні і передні колеса більшості тракторів, за винятком Т-150К і К-700, розподіляється нерівномірно. Задні колеса сприймають 70…75%, передні колеса — 30…25% загальної ваги трактора.
13. Для зменшення витрат потужності на перекочування задні колеса, за винятком коліс тракторів типу Т-150К і К-700, мають більші діаметри і ширину, ніж передні. Внаслідок цього тиск на ґрунт зменшується, прохідність трактора поліпшується, зменшуються витрати потужності на самоперекочування, а відповідно зростає тягова потужність трактора.
15. Рис. 3. Колеса трактора
16. а — ведуче колесо трактора МТЗ-80;
17. б — ведене (напрямне) колесо;
18. 1 — піввісь; 2 — черв’як; 3 — вкладиш;
19. 4 — вантаж; 5 — покришка; 6 — камера;
20. 7 — обід; 8 — маточина; 9 — диск;
21. 10 — регулювальна гайка; 11 — вентиль
22. Колеса, на які через трансмісію передається крутний момент від колінчастого вала двигуна, називаються ведучими (рис. 3, а). Колеса, за допомогою яких змінюють напрямок руху трактора, називають напрямними (рис. 3, б).У тракторів Т-40А, МТЗ-82, ЮМЗ-8280, Т-150К, К-700 напрямні колеса, змінюючи напрям руху трактора, одночасно і ведучі. Такі трактори мають підвищену прохідність.Для зручності класифікації колісних тракторів за ходовою частиною прийнято колісну формулу, яка складається з двох цифр, з’єднаних між собою буквою К. Перша цифра означає загальне число коліс трактора, друга — число ведучих коліс. Універсальні — це просапні трактори з чотирма колесами, з яких 2 — ведучі (позначається 4К2), а якщо у такого трактора всі колеса ведучі, то позначення буде 4К4. Передній міст трактора залежно від призначення може мати різні конструкції. Найбільше розповсюдження мають мости з регулюючою колією коліс, які встановлюються на універсально-просапних тракторах. Такий міст складається із трубчастої балки 1 (рис. 4) і двох поворотних кулаків 2, в яких розміщено осі 3 поворотних цапф 4. Трубчаста балка шарнірно з’єднана з вушками переднього бруса остова трактора. Щоб збільшити стійкість трактора при його русі і полегшити керування ним, колеса встановлюють не перпендикулярно до опорної площини, а під певними кутами:
24. Рис. 4. Передня вісь трактора
25. а- вид спереду; б — вид зверху; 1 — трубчаста балка;
26. 2 — поворотні кулаки; 3 — осі; 4 — поворотні цапфи
27. а — кут, який утворює розвал коліс (1,5…4°), необхідній для появи осьової сили Р, яка притискує маточину колеса до внутрішнього підшипника та розвантажує зовнішній підшипник переднього колеса і гайку його кріплення від осьових зусиль;
28. b— кут поперечного нахилу осі цапфи (0…6⁰) разом з кутом а зменшують відстань Xміж продовженням осі 3 цапфи і точкою дотику коліс з ґрунтом, що полегшує поворот колеса. Наявність кута |3 при повороті коліс в той чи інший бік зумовлює деяке підняття передньої осі трактора. При цьому, під дією сили тяжіння трактора, колеса прагнуть повернутися в початкове положення;
29. у — кут поздовжнього нахилу цапфи (3…12⁰). Таке розміщення осі збільшує стійкість коліс при прямолінійному русі трактора.
30. На передніх і задніх колесах тракторів різних марок застосовуються пневматичні шини, які відрізняються розмірами та внутрішнім тиском.
31. На бічній поверхні кожної покришки позначено основні розміри; товарний знак, або назву заводу-виготівника; модель покришки; серійний номер.
32. Основні розміри покришки мають метричне або дюймове позначення. Наприклад: 72-665; 15,5К-38; 16,911-30. Перша цифра — ширина профілю шини, мм або дюйм; друга — посадочний діаметр шини, обід колеса, в мм або дюймах; К — умовний знак шини з радіальним напрямом ниток корду. Серійний номер шини має скорочене позначення заводу-виготівника, місяць і рік виготовлення та номер покришки.
33. Наприклад, Д 10 03974320 розшифровується так: Д — Дніпропетровський шинний завод, 10 — жовтень, 03 — рік виготовлення покришки, потім — номер покришки. На боковинах покришок тракторних шин додатково вказується число шарів корду, знак напряму обертання, найбільше допустиме навантаження на шину, допустимий мінімальний і максимальний внутрішній тиск.
34. Пневматичні шини складаються з двох частин — покришки і камери.
35. Покришка (рис. 5.) складається із каркаса 1, подушкового шару (брекера) 2, протектора 3, двох бортів 4, дротяних кілець 5.
36. Каркас—основна частина покришки. Його виготовляють з кількох шарів міцного корду—особливого виду тканини із кручених ниток бавовни, віскози, капрону.У шинах які називають діагональними, нитки корду лежать під кутом одна до одної (рис. 5, б), а в радіальних шинах—паралельно (рис. 5, в).Число шарів корду в каркасі від 4 до 18 залежить від навантаження, на яке розраховується пневматична шина. Подушковий шар (брекер) 2 з гуми або гумового корду захищає каркас від поштовхів і ударів. Протектор 3 призначений для зчеплення покришки з дорогою. Гума протектора міцна і стійка до стирання.
37. Для кращого зчеплення з ґрунтом на поверхні протектора ведучих коліс виготовлено грунтозачепи.
39. Рис. 5. Пневматична шина
40. а — загальний вигляд; б — розріз діагональної шини; в — розріз радіальної, шини;г — вентиль; д — тиск повітря в шинах; 1 — каркас; 2 — подушковнй шар (брекер);3 — протектор; 4 — борт; 5 — дротяні кільця; 6 — ковпачок вентиля; 7—золотник; І—нормальний тиск; II—підвищений тиск; III—знижений тиск
41. Борти 4 — жорсткі частини покришки, призначені для закріплення покришки на ободі колеса.Камера — це замкнута кільцева трубка з еластичної гуми товщиною 1,5.5 мм, залежно від розмірів покришки. Через вентиль, встановлений в камері, накачують (випускають) стиснуте повітря. Вентиль (рис. 5, г) складається з корпуса і золотника 7, зверху закривається ковпачком 6. Від тиску повітря в пневматичній шині залежить її довговічність. Підпружна дія пневматичної шини залежить від навантаження на неї і внутрішнього тиску повітря. Нормальний тиск — це тиск, рекомендований заводом-виготівником, забезпечує найвигіднішу деформацію шини в період роботи трактора, зменшує руйнування ниток каркасу і забезпечує добре зчеплення колеса з ґрунтом (рис. 5, д). Від підвищення тиску шина стає чутливішою до ударів і порізів на перешкодах, прискорює процес утомленості каркасу, що призводить до його передчасного розриву. При цьому погіршується зчеплення колеса з ґрунтом. Знижений тиск збільшує підпружність і деформацію шини і каркас швидко виходить з ладу, зчеплення з дорогою на твердому ґрунті погіршується. Тому, залежно від виду роботи трактора і його марки, необхідно змінювати і величину внутрішнього тиску в шинах. Підвіска з’єднує остов з колесами і пом’якшує поштовхи і удари, що виникають під час руху трактора, а також застосовується для підвищення плавності руху. Незалежна підвіска не має жорсткого зв’язку осей коліс з балкою передньої осі, тому основну силу поштовхів сприймають колеса, а не остов трактора. Пружні пристрої, пом’якшуючи поштовхи і удари, які сприймаються колесами трактора, складаються з листових ресор або амортизаційних пружин. Листова ресора 6 (рис. 6, а) виготовлена з пружних вигнутих стальних листів різних розмірів. Кінці ресори встановлюють в гумові подушки, закріплені в кронштейнах 3, приклепаних до рами трактора. Ресора за допомогою підкладок 5 і хомутів 1 закріплена до корпусу переднього моста. Хід ресори при поштовхах обмежується гумовим буфером 2. Для покращення плавності ходу трактора на підвіску переднього мосту тракторів Т-150 і К-700 встановлюють телескопічні гідравлічні амортизатори двосторонньої дії 4, які “гасять” коливання ресор при наїзді колеса на перешкоду. Їх робота заснована на тому, що при відносних переміщеннях підресорених і непідресорених мас трактора масло в амортизаторі перетікає з однієї його порожнини в іншу через невеликі отвори, внаслідок чого створюється опір, який поглинає енергію коливальних рухів. На тракторах МТЗ-80, МТЗ-82 в кронштейнах наконечників передньої осі діють циліндричні амортизаційні пружини (рис. 6, б), які внизу спираються в упорні кулькові підшипники 9, а зверху — в стінки наконечників. Для зменшення ударного навантаження при повному стискуванні пружини на вісь цапфи надівають гумовий буфер або тарілчасту пружину 10. В конструкції незалежної підвіски тракторів Т-40А встановлюють дві циліндричні пружини (рис. 6, в).
43. Рис. 6. Передня підвіска колісного трактора
44. а — з листовою ресорою; б — з циліндричною пружиною; в — з двома циліндричними пружинами; 1 — хомут; 2 — буфер; 3 — кронштейн: 4 — амортизатор; 5 — підкладка; 6 — листова ресора; 7 — подушка; 8 — пружини; 9 — підшипник; 10 — тарілчаста пружина
45. Ремонт маточин і дисків
46. Основні дефекти: погнутість, тріщини і злом, спрацювання отворів кріплення маточин і дисків та посадочних отворів під підшипники.
47. Відновлення коліс. Маточини напрямних і ведучих коліс тракторів з тріщинами і зломами замінюють новими. При ослабленні посадки болтів отвори розвертають під збільшений розмір болтів. Посадочні місця під підшипники і сальники в маточинах передніх коліс тракторів відновлюють вставлянням втулок.
48. Диски коліс тракторів із зломами і тріщинами вибраковують. Допускається не більше двох тріщин між отвором під маточину і несу-міжними отворами під болти. Такі тріщини заварюють і шов зачи- _; щають. Погнуті диски вирівнюють. Ослаблення заклепок не допускається. Ослаблені заклепки зрубують, отвори розвертають і ставлять нові заклепки. Тріщини у зварних швах дисків зачищають і заварюють.
49. У спрацьованих отворах під шпильки дисків коліс автомобілів обварюють і обробляють кромки і фаски. У випадку злому, який охоплює один і більше суміжних шпилькових отворів, пошкоджені місця вирізують, не виходячи за межі площини диска, по вирізу підганяють вставку і обварюють її. Зломи завширшки до 10 мм заварюють безвставки. Після заварювання зовнішню і внутрішню поверхні диска обробляють врівень з непошкодженими ділянками. Розточують центральний отвір і знімають фаску на його зовнішніх і внутрішніх кромках. Свердлять і зенкують обварені отвори під нормальний розмір.
50. Ремонт пневматичних шин і камер
51. Ремонт шин. Для пневматичних шин характерні такі дефекти: стирання і відшарування протектора й боковий, прориви і розшарування ниток каркаса, розрив осердя борта.
52. Основна причина передчасного виходу із ладу шин — потрапляння на них нафтопродуктів, експлуатація з підвищеним або зниженим проти нормального тиском у шинах, перевантаження шин і неправильне або несвоєчасне встановлення та регулювання передніх коліс, а також грубе порушення правил зберігання машин без розвантаження шин.
53. Ремонт покришок. Під час ремонту покришок пневматичних шин виконуються такі основні операції: дефектація покришок (на придатні для відновлення і непридатні), сушіння, вирізування пошкоджених місць, зовнішнє та внутрішнє шорсткування, промазування (просочування) покришок і ремонтних матеріалів клеєм і сушіння, укладання й вулканізація ремонтних матеріалів, перевірка та обробка відремонтованих ділянок.
54. Для покришок автомобілів встановлено два види ремонту: місцевий і відновний накладанням нового протектора. На місцевий ремонт приймають покришки з проколами, пошкодженнями покривної гуми: не більше одного наскрізного пошкодження розміром до 100 мм для легкових автомобілів і не більше одного внутрішнього або зовнішнього пошкодження каркаса на глибину до двох шарів корду.
55. Місцевий ремонт покришок може проводитися в будь-яких майстернях, оснащених необхідним обладнанням і матеріалом для ремонту місцевих пошкоджень.
56. На відновний ремонт у спеціалізовані підприємства відправляють покришки із стертим протектором і місцевими пошкодженнями або без них.
57. Вибраковують покришки з розшарованим каркасом, порваними всередині каркаса або гнилими нитками корду, просочені нафтопродуктами, з набуханням гуми і витягнутими бортами, із зломом або оголенням металевого осердя борта, з двома і більше наскрізними пошкодженнями каркаса, а також покришки коліс тракторів із стертим протектором більш як на 80%.
58. Для ремонту шин застосовують прогумовані тканини — корд і чефер, спеціальні сорти гуми — протекторну, прошаровану, камерну, клеєву, манжети (вирізують з вибракуваних покришок), латки (із старих камер протекторів), гумовий клей і бензин.
59. Сушіння і підготовка до вулканізації. Перед ремонтом покришки миють теплою водою в мийних машинах або у ваннах волосяними жорсткими щітками-скребками і сушать у сушильних шафах або на вішалках над вулканізаційним обладнанням при температурі 40…60°С протягом 2 год. Потім всі пошкоджені шари гуми і нитки каркаса ви різують. Залежно від розмірів і характеру пошкодження покришки застосовують різні способи вирізування.
60. Зовнішнім конусом вирізують зовнішнє пошкодження по протектору або боковині, внутрішнім конусом — наскрізне пошкодження з внутрішнього боку на глибину двох шарів каркаса до 150 мм, зустрічним конусом—наскрізне пошкодження від 100 до 150 мм; рамкою вирізують покришки легкових автомобілів, щоб зберегти товщину і масу відремонтованої ділянки. Ножі під час роботи змочують водою. Після нарізування пошкоджених місць контролюють вологість покришки у місці ремонту індикатором (рис.7). Допустима вологість становить 3:..6%. При потребі покришки сушать при температурі 70…80°С протягом 24 год.
62. Рис. 7. Індикатор ИШП-2
63. 1 — голки-електроди; 2 – різьбовий кінець; 3 — ковпачок;
64. 4 — неонові лампочки; 5 — вимикач; 6 — рукоятка.
65. Зовнішнє і внутрішнє шорсткування поверхонь надає обтічної форми підготовленим до ремонту ділянкам і сприяє проникненню клею. Шорсткування виконують за допомогою електродвигуна з гнучким шлангом, на кінці якого встановлені фігурні рашпілі (рис.8.) або абразивні круги. Шорсткування проводять до утворення матової поверхні без слідів обрізування.
66. Поверхні змащують гумовим клеєм двічі: рідкий клей з концентрацією 1 : 8 втирають жорсткою щіточкою з м’якого волосу. Навулканізовані (сирі) ремонтні матеріали змазують один раз клеєм з концентрацією 1 : 8 без втирання. Промазані поверхні сушать після накладання кожного шару при температурі 25…35°С протягом 40…50 хв у приміщенні, захищеному від пилу. Ремонтні матеріали вкладають у певній послідовності. Гумою завтовшки 2 мм перекривають краї отвору на 10…15 мм, накладають манжету або пластир і старанно прикочують роликом. Кількість шарів у манжеті повинна відповідати кількості шарів каркаса ремонтованої покришки (але не більше десяти). Напрям ниток] пластира або манжети збігається з напрямом ниток першого шару каркаса покришки. На краї манжети або пластира накладають стрічку прошарованої гуми завтовшки 0,5…1 мм, яка перекриває краї на 10…15 мм. Заглиблення з боку протектора заповнюють шарами невулканізованої прожекторної гуми. Схему закривання наскрізного пошкодження покришки показано на рис. 9.
68. Рис. 8. Комплект шорсткувального інструменту
69. Вулканізацію проводять для створення міцного монолітного з’єднання накладених матеріалів з ремонтованою покришкою. До вулка нізації сира гума (тканина) містить каучук (натуральний або синтетичний), вулканізатор (частіше сірку) і добавки. Сірка і каучук у сирій гумі хімічно не зв’язані. Процес вулканізації полягає в обпресовуванні (стисканні) ремонтних матеріалів, промазаних гумовим клеєм, у нагріванні їх і витримуванні при температурі 143…145°С від 50 до 160 хв. Для вулканізації покришок з наскрізними і зовнішніми пошкодженнями застосовують мульду (рис. 10, а), а для покришок з внутрішніми пошкодженнями — сектор (рис. 10, б). Обпресовують і нагрівають вулканізовані ділянки за допомогою пароповітряних або електроповітряних варильних мішків та електро-макжет. У процесі вулканізації сірка вступає в реакцію з каучуком гумових матеріалів і ремонтованих виробів, міцно з’єднуючи їх. Після вулканізації сира гума й тканина робляться міцними, еластичними, тепло- масло- і бензостійкими. Важливо, щоб у процесі вулканізації усі шари нагрівалися одночасно і рівномірно. Спочатку вулканізують внутрішні шари покришки на секторі вулканізаційного апарата, потім зовнішні на плиті. При цьому використовують різні підкладки і пристрої для обпресовування, залежно від місця і профілю покришки. Після вулканізації пошкодженого місця всі нерівності зрізують ножем і зачищають наждачним кругом. При відновленні способом накладання нового протектора з покришок видаляють залишки старого протектора, обробляють віднов лювану поверхню порошками, наносять клей, накладають протекторну гуму і вулканізують у кільцевому вулканізаторі під тиском 2,0… …2,5 МПа, застосовуючи холодну воду як пресуючий агент.
71. Рис. 9. Схема закривання наскрізного пошкодження покришки; 1 — протектор; 2 — подушковий шар; 3 — каркас; 4 — манжета; 5 і 6 — прошарова гума; 7 — протекторна гума; 8 – прошарова гума завтовшки 2 мм
73. Рис. 10. Апарати для вулканізації покришок: а — мульда; б — сектор
74. Автомобільні покришки, відновлені накладанням нового протектора, мають стандартний рисунок з високою якістю вулканізації. Пробіг покришок після ремонту досягає 25 тис. км.
75. Якість вулканізації визначають по міцності гуми, яку вимірюють спеціальним твердоміром. Спотворення форми покришки, відшарування ремонтного матеріалу в зовнішніх і внутрішніх частинах, неповна вулканізація, складки й потовщення на внутрішній поверхні покришки не допускаються.
76. Відремонтовані покришки балансують на спеціальних верстатах БЛБ-1. Зрівноважують покришку, приклеюючи шматки листової спеціальної гуми завтовшки 2 мм на внутрішню бігову частину покришки.
77. Ремонт камер. Основні дефекти камер: проколи, розриви і пошкодження вентиля. Визначають пошкодження зовнішнім оглядом, а ,] при потребі наповнюють камеру повітрям до тиску 0,03…0,05 МПа і занурюють у воду. Поява бульбашок вказує на місце пошкодження.
78. Пошкоджене місце камери з рівними краями обрізують до утворення овальної форми. Поверхню камери обробляють шарошками на площі, яка виходить за краї пошкодження на 25…35 мм. З утильної камери або сирого ремонтного матеріалу вирізують латку розміром, що перекриває краї пошкодженого місця на 20…30 мм, і також обробляють її шарошкою. Як правило, пошкодження розміром до 30 мм. ремонтують сирою камерною гумою, а розміром понад 30 мм — латками з утильних камер.
79. Поверхню камери і латки з камери двічі змазують клеєм концентрацією 1 :8 і висушують після кожного промазування протягом 25…30 хв при температурі 30…40°С. Сиру гуму змазують один ‘ раз.

• Перед накладанням латки на кромках пошкодження накладають смужку сирої прошарованої гуми завтовшки 0,9 мм і завширшки 10 мм. Потім накладають латку, прикочують роликом і вулканізують протягом 20…30 хв. Вентиль з пошкодженою різьбою, зламаним корпусом або відірваний від гумової п’ятки замінюють новим. Видаливши вентиль з камери, це місце заклеюють, як при звичайному пошкодженні, а новий вентиль встановлюють на новому місці. Відремонтовану камеру перевіряють на герметичність. Зберігання гуми. При зберіганні покришок, камер, а також різних ремонтних матеріалів дотримуються певних правил. Приміщення, де їх зберігають, захищають від сонячних променів і яскравого світла. Найкраще гума зберігається при температурі Ю…20^СС і відносній вологості повітря 50…60%. Гуму вкладають на дерев’яних стелажах, покришки зберігають у вертикальному положенні (окремо відремонтовані і пошкоджені). Гуму, що використовується для ремонту, перекладають прокладками з целофану або міткалю.Стелажі розміщують не ближче як за один метр від опалювальних приладів. Одночасно з гумою не можна зберігати паливо, мастильні матеріали і хімікати.Розбирання і складання шин. У невеликих майстернях колгоспів і радгоспів шини встановлюють на диски і знімають монтажними лопатками або спеціальними пристроями. Перед зняттям шин викручують золотник, спускають з камери повітря і проштовхують вентиль камери всередину покришки. Використовуючи ломик пристрою із стояком та ланцюг з гаком, відривають борти покришки від обода. Відтиснувши обидва борти у заглиблення обода, колесо встановлюють на підставку пристрою і закріплюють. Якщо немає жорстко закріпленої на підлозі підставки, колесо кладуть опуклою стороною диска догори і до диска прикручують спеціальний упор, на якому кріплять важіль для зняття та встановлення покришок. З обох сторін вентиля на відстані 10… 12 см монтажними лопатками або пристроями борт покришки перетягують через обід колеса і, переставляючи ломик по ланцюгу, виводять весь зовнішній борт і виймають камеру. Перед встановленням камери обід колеса посипають тальком. Камеру злегка накачують повітрям і зі сторони, протилежної вентилю, починають заводити борт покришки за край обода. Заправляючи борт, треба стежити, щоб камера не защемлялася між бортом та ободом і не захоплювалася монтажними лопатками. Вентиль вставляють в обід колеса так, щоб вісь корпуса була перпендикулярна до ребра сідла обода. Складене колесо накачують до потрібного тиску. На великих і спеціалізованих ремонтних підприємствах розбирають і складають шини, використовуючи стаціонарні механізовані стенди. Часто такі стенди проектують і виготовляють своїми силами. Відремонтовані і складені колеса балансують на спеціальних стендах для статичного і динамічного балансування. Регулювання підшипників коліс. Неправильне регулювання підшипників напрямних коліс підвищує спрацювання їх та утруднює керування трактором. Посадочні місця під втулки вала осьової, цапфи або цапфи наплавляють і обробляють під нормальний розмір. Спрацьовані отвори під штирі та штифти розвертають під збільшений розмір і виготовляють нові штирі та штифти. Посадочні місця під підшипники поворотних цапф відновлюють насталюванням або нанесенням полімерного еластомеру. Спрацьовані шліци поворотних цапф або валів осьових цапф наплавляють, плазмовим струменем чи вібродуговим наплавлюванням, проточують, і нарізують нові. Можна замість шліцьового з’єднання поворотних, важелів з цапфами вставляти шпонку. Погнуті поворотні важелі вирівнюють, а важелі з тріщинами вибраковують.

5.Питання для самоконтролю

1. В яких межах показання термометрів характеризує нормальний тепловий режим двигунів?
2. В яких межах показання манометрів вважаються нормальними для прогрітих і технічно справних двигунів?
3. Які основні причини зниження тиску масла в системі мащення двигуна?
4. Для чого в кабінах тракторів МТЗ-80.1 і ХТЗ-17021 встановлені тахоспідометри?
5. Які основні причини нестійкої роботи двигуна і зниження його потужності? 6. Які основні причини зумовлюють неповне виключення зчеплення?
6. Які основні причини зумовлюють пробуксовування зчеплення?