Уроку виробничого навчання

Група 17Т2

Тема уроку:Транспортні роботи.

План уроку

1. Інструктаж з охорони праці
2. Підготовка МТА до транспортних робіт.
3. Виконання ЩТО.
4. Виконання транспортних робіт.
5. Розрахунок продуктивності витрат пального.
6. Питання для самоконтролю

1.Інструктаж з охорони праці

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом директора ДНЗ «Вільнянський ПЛ»

від „16” березня 2015 р. № 26

ІНСТРУКЦІЯ № 5.1
З ОХОРОНИ ПРАЦІ
ВОДІННЯ НА МАНЕВРОВОМУ МАЙДАНЧИКУ

м.Вільнянськ

ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 5.1

ВОДІННЯ НА МАНЕВРОВОМУ МАЙДАНЧИКУ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
   • Перевірити відповідність робочого одягу та взуття санітарним нормам. Спец одяг повинен бути зручним і виключати змогу захвату його частин механізму, які обертаються.
   • До роботи допускаються учні, які не мають медичних протипоказань.
   • При виїзді на учбову їзду майстер в/н повинен мати при собі:
     • Посвідчення з талоном на право керування транспортним засобом;
     • Посвідчення на право навчання водінню;
     • Талон технічного паспорту;
     • Маршрутний (мандрівний) лист;
     • Маршрут руху.
   • При явці учня на водіння він повинен мати при собі книжку по водінню.
   • Під час учбової їзди треба бути уважним, не займатися сторонніми справами.
   • У випадку травмування або погіршенні самопочуття, звернутися в медпункт.
   • Ознайомити учня з безпечними прийомами виконання даного завдання.

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ
   • При підготовці автомобіля до виїзду слід перевірити:
     • Технічний стан автомобіля, звертаючи увагу на справність шин, гальмівної системи, рульового управління, приладів освітлення і сигналізації, склоочисників, правильну установку дзеркала заднього огляду, чистоту і видимість номерних знаків;
     • Тиск повітря в шинах у відповідності з нормативами;
     • Наявність інструменту та пристосувань;
     • Наявність аптечки та вміст медичних препаратів;
     • Наявність вогнегасника;
     • Заправка автомобіля паливом, мастилом, гальмівною рідиною, перевірити рівень електроліту в акумуляторній батареї.
   • Заправляти автомобіль паливом слід при непрацюючому двигуні.
   • Не можна виїжджати з гаражу автомобілем з несправностями, які загрожують безпеці руху.
   • При контрольному огляді – при зміні учнів необхідно:
     • Перевірити на дотик: ступінь нагріву ступець коліс та гальмівних барабанів, картерів коробки передач, редуктора ведучого моста та проміжного валу карданного валу;
     • Очистити від бруду (снігу) номерні знаки, фари, ліхтарі, скло;
     • Перевірити чи немає підтікань мастила, палива, охолоджуючої, гальмівної рідини, при необхідності долити;
     • Перевірити затяжку гайок кріплення коліс, стан ресор, тяг рульового керування;
     • Впевнитись в справності електрообладнання та сигналізації.
   • Перед посадкою в кабіну необхідно вичистити взуття від грязі і снігу, так як при посадці в кабіну можна підсковзнутись і впасти а при управлінні автомобілем нога в брудному взутті може зіскочити з педалі зчеплення або гальмів, що призведе до аварії і до нещасного випадку.
3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБІТ
   • Не залишати учнів самих в кабіні автомобіля.
   • Не дозволяється знаходження сторонніх осіб в кабіні.
   • Слід пам’ятати, що сівши за кермо автомобіля , треба закрити дверці.
   • Під час розвороту на 180° градусів, використовуйте рівний майданчик автодрому.
   • При кожному рушанні учень повинен впевнитись, що це безпечно та подати попереджувальний сигнал вказівником повороту.
   • Треба знати правила рушання з місця та зупинки автомобіля, практично вміти виконувати це.
   • Під час руху автомобіля швидкість його повинна відповідати дорожнім умовам.
   • При рухові заднім ходом необхідно впевнитись, що немає людей і авто транспорту.
   • Під час руху автомобіля треба постійно користуватись дзеркалом заднього виду, щоб володіти ситуацією.

4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБІТ
   • Після закінчення навчання поставити автомобіль на місце стоянки заглушити двигун, поставити на стоян очні гальма, почистити від пилу та бруду, в зимовий час злити воду та поставити табличку «Вода злита».
   • Перевірити технічний стан автомобіля, у разі виявлення несправності доповісти майстру, прийняти міри їх усунення.
   • Зняти засоби індивідуального захисту та вимити руки з милом.

5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ
   • У випадку торкання автомобіля до оголеного проводу ліній електропередач терміново зупиніть автомобіль, не залишаючи робочого місця, доступними сигналами приверніть увагу людей, щоб вони повідомили про подію керівництво. До прибуття аварійної служби не намагайтесь самостійними діями усунути несправність. У разі виникнення небезпеки перебування в кабіні (пожежі внаслідок електричного розряду тощо) необхідно терміново залишити кабіну автомобіля. При цьому не допускайте одночасного торкання вашого тіла до машини і землі. Стрибайте на землю на зімкнуті ноги, не тримаючись за автомобіль. Віддаляйтесь від автомобіля стрибками (ноги при цьому разом). Щоб не потрапити під крокову напругу.
   • Якщо внаслідок нещасного випадку постраждали люди, надайте їм першу долі карську допомогу: до забитої частини тіла треба прикласти холодний компрес, подряпини змазати йодом; глибоку рану необхідно перев’язати чистим

перев’язочним матеріалом, при сильній кровотечі вище рани необхідно наложити джгут і потерпілого відправити до лікарні; при переломах забезпечити нерухомість ушкодженого місця шляхом накладання шин і відправити до лікарні; у разі одержання травми з втратою свідомості необхідно спочатку винести постраждалого на свіже повітря, розстебнути комір, дати понюхати розчин нашатирного спирту. При необхідності викликати швидку за номером 103.

• Якщо при русі автомобіля відказало рульове керування необхідно виконати екстрене гальмування.
• Якщо відказали гальма необхідно перейти на нижчу передачу та гальмувати ручними гальмами.
• У випадку виникнення пожежі – прийняти міри для її ліквідації. При необхідності викликати пожежну команду за номером 101.
• В аварійних ситуаціях головне – зберігати спокій, не втрачати впевненість в собі, вміти швидко дати оцінку ситуації, що склалася.

Розробив майстер в\н                                            В.С. Сергєєв

ПОГОДЖЕНО                                                 

Інженер з охорони праці                                       В.С.Єрмак

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом директора ДНЗ «Вільнянський ПЛ»

від „16” березня 2015 р. № 26

ІНСТРУКЦІЯ № 5.4
З ОХОРОНИ ПРАЦІ
УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКИ КЕРУВАННЯ

м.Вільнянськ

ІНСТРУКЦІЯ

З ОХОРОНИ ПРАЦІ № 5.4

УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНІКИ КЕРУВАННЯ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
   • Перевірити відповідність робочого одягу та взуття санітарним нормам. Спецодяг повинен бути зручним і виключати змогу захвату його частин механізму, які обертаються.
   • Перевірити знання учнями безпеки умов праці під час удосконалення навичок

керування автомобілем.                                                    ,

• Попередити учнів про необхідність виконувати правила внутрішнього розпорядку, не можна курити та вживати алкоголь.
• До роботи допускаються учні, які не мають медичних протипоказань.
• Учень повинен знати розташування засобів пожежогасіння та вміти ними користуватися.
• При виїзді на учбову їзду майстер в/н повинен мати при собі:
  • Посвідчення з талоном на право керування транспортним засобом;
  • Посвідчення на право навчання водінню;
  • Талон технічного паспорту;
  • Маршрутний (мандрівний) лист;
• При явці учня на водіння він повинен мати при собі книжку по водінню.
• У виробничих, санітарно-побутових приміщеннях, на робочому місці слід дотримуватися чистоти та виконувати вимоги особистої гігієни.
• Особи які порушують вимоги інструкції по охороні «праці, притягуються до відповідальності згідно правил внутрішнього розпорядку підприємства, за виключенням випадків, коли порушення вимог несе кримінальну відповідальність.

2. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПЕРЕД ПОЧАТКОМ РОБОТИ
   • Перед початком роботи необхідно одягти спец одяг, оглянути кабіну (робоче місце) прибрати всі заважаючи предмети в роботі, зробити зовнішній огляд.
   • При підготовці до виїзду провести контрольний огляд автомобіля:
     • звернути особливу увагу на справність шин, гальмівної системи, рульового управління, приладів освітлення і сигналізації, склоочисників, правильну установку дзеркала заднього огляду, чистоту і видимість номерних знаків, а також на відсутність підтікань палива, мастила та води;
     • Наявність інструменту та пристосувань;
     • Тиск повітря в шинах, заправку автомобіля паливом, мастила, гальмівною рідиною, рівень електроліту в акумуляторній батареї.
   • При контрольному огляді – при зміні учнів необхідно: ’
     • Перевірити на дотик: ступінь нагріву ступень коліс та гальмівних барабанів, картерів коробки передач, редуктора ведучого моста та проміжної опори карданного валу;
     • Перевірити чи немає підтікань мастила, палива, охолоджуючої, гальмівної рідини, при необхідності долити;
     • Перевірити затяжку гайок кріплення коліс, стан ресор, тяг рульового керування;
     • Впевнитись в справності електрообладнання та сигналізації. ₄
   • Перед посадкою в кабіну необхідно вичистити взуття від грязі і снігу, так як при посадці в кабіну можна підсковзнутись і впасти а при управлінні автомобілем нога в брудному взутті може зіскочити з педалі зчеплення або гальмів, що призведе до аварії і до нещасного випадку.
   • При ремонті і технічному обслуговуванні не залишати інструменти на підніжках,

капоті автомобіля, на краю оглядової ями.

• Не можна виїжджати із гаражу автомобілем з несправностями, які загрожують безпеці руху.

3. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБІТ
   • Не залишати учнів самих в кабіні автомобіля.
   • Не розпочинати рух автомобіля до повного закриття дверей, відкривати двері після остаточної зупинки.
   • Передачу управління ТЗ іншому учневі повинна проводитись майстром тільки в спеціально відведеному місці і при зупинці ТЗ двигун при цьому слід зупиняти.
   • Максимальну увагу потрібно проявляти при переїзді пішохідних переходів, знизити швидкість та бути готовому до екстреного гальмування.
   • Порядок переїзду нерегульованих перехресть визначається за правилами які подають одним водіям першочергового переїзду перед іншими.
   • Порядок переїзду регульованих перехресть визначається регулювальником чи сигналом світлофора.
   • При русі на повороті виникає сила інерції, яка намагається змістити за зовнішню сторону повороту. Тому на поворотах треба зменшувати швидкість.
   • Робити повороти, розвороти чи здавати назад треба на малій швидкості перед цим подивитися в дзеркало заднього виду і подати сигнал.
4. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІСЛЯ ЗАКІНЧЕННЯ РОБІТ
   • Поставити автомобіль у відведене для стоянки місце, вимкнути двигун, поставити автомобіль на ручні гальма.
   • В зимовий час злити воду та поставити табличку «Вода злита».
   • Перевірити технічний стан автомобіля, у разі виявлення несправності доповісти майстру, прийняти міри їх усунення.
   • Зняти засоби індивідуального захисту та вимити руки з милом.
5. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ В АВАРІЙНИХ СИТУАЦІЯХ
   • У випадку торкання автомобіля до оголеного проводу ліній електропередач терміново зупиніть автомобіль, не залишаючи робочого місця, доступними сигналами приверніть увагу людей, щоб вони повідомили про подію керівництво. До прибуття аварійної служби не намагайтесь самостійними діями усунути несправність. У разі виникнення небезпеки перебування в кабіні (пожежі внаслідок електричного розряду тощо) необхідно терміново залишити кабіну автомобіля. При цьому не допускайте одночасного торкання вашого тіла до машини і землі. Стрибайте на землю на зімкнуті ноги, не тримаючись за автомобіль. Віддаляйтесь від автомобіля стрибками (ноги при цьому разом). Щоб не потрапити під крокову напругу.
   • Якщо внаслідок нещасного випадку постраждали люди, надайте їм першу долі карську допомогу: до забитої частини тіла треба прикласти холодний компрес, подряпини змазати йодом; глибоку рану необхідно перев’язати чистим перев’язочним матеріалом, при сильній кровотечі вище рани необхідно наложити джгут і потерпілого відправити до лікарні; при переломах забезпечити нерухомість ушкодженого місця шляхом накладання шин і відправити до лікарні; у разі одержання травми з втратою свідомості необхідно спочатку винести постраждалого на свіже повітря, розстебнути комір, дати понюхати розчин нашатирного спирту. При необхідності викликати швидку за номером 103.
   • Якщо при русі автомобіля відказало рульове керування необхідно виконати екстрене гальмування.
   • Якщо відказали гальма необхідно перейти на нижчу передачу та гальмувати ручними гальмами.

5.5  У випадку виникнення пожежі – прийняти міри для її ліквідації. При необхідності викликати пожежну команду за номером 101.

• В аварійних ситуаціях головне – зберігати спокій, не втрачати впевненість в собі, вміти швидко дати оцінку ситуації, що склалася.

Розробив майстер в\н                                            В.С. Сергєєв

ПОГОДЖЕНО                                                  

Інженер з охорони праці                                       В.С.Єрмак

ВИКОРИСТАННЯ ТРАНСПОРТНИХ І НАВАНТАЖУВАЛЬНОРОЗВАНТАЖУВАЛЬНИХ ЗАСОБІВ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ Значення транспорту у сільськогосподарському виробництві Транспортний процес – процес, який супроводжується цілеспрямованим переміщенням вантажу без зміни його властивостей. Транспортні операції виконуються переважно автомобілями, тракторами, самохідними шассі; частково – живе тягло. Використовується трубопровідний ( корми, молоко, гній, зерно, мінеральні добрива) і канатно- повітряний транспорт. Сучасне сільськогосподарське виробництво характеризується значним зростанням обсягу перевезення вантажів. На транспортні процеси припадає до 35% всіх затрат праці і до 40% затрат енергії. На сучасному етапі розвитку сільськогосподарського виробництва основу транспортних засобів становить автомобільний транспорт. На внутрішньогосподарських перевезеннях поряд з автомобільним транспортом широко використовують тракторний транспорт. Проте, за нормальних дорожніх умов ефективність тракторного транспорту нижча порівняно з автомобільним транспортом. Це зумовлено високою вартістю тракторного транспорту (трактор + причеп) і вартістю 1 т перевезення вантажу. 117 Однак, при важких дорожних умовах (зимовий період, бездоріжжя) неможливо обійтися без тракторного транспорту. Тракторний транспорт в порівнянні з автомобільним має високі тягово-зчіпні властивості і прохідність. А тому, при плануванні транспортних робіт необхідно враховувати природно-кліматичні умови, стан доріг і обсяги зовнішньогосподарських і внутрішньогосподарських перевезень, щоб ефективно використовувати як автомобільний, так і тракторний транспорт. Значний обсяг, особливо у весняно-літній і осінній періоди, припадає на перевезення продукції галузі рослинництва, де необхідний технологічний транспорт для того, щоб об’єднати функції транспортних і технологічних машин (збирання зернових, цукрових буряків, кукурудзи, заготівля сіна, соняшнику, силосу тощо). Особлива роль транспорту в сільськогосподарському виробництві пояснюється тим, що транспорт разом з агрегатами безпосередньо бере участь у виконанні технологічних процесів, операцій. Від правильної організації перевезень, оснащеності сільськогосподарських підприємств сучасними транспортними засобами і їх ефективного використання, особливо в напружені пори року, залежить своєчасність виконання сільськогосподарських робіт в встановлені агростроки, продуктивність і рівень собівартості продукції. Автомобільний та тракторний транспорт повинен використовуватися за призначенням і відповідати таким вимогам експлуатації як: Ø динамічність; Ø паливна економічність; Ø стійкість; Ø керованість; Ø прохідність; Ø плавність ходу; Ø надійність; 118 Ø безпечність; Ø екологічність. Характеристика та класифікація транспортних засобів. Класифікація автомобільного транспорту враховує його місткість і використання. Автомобільний транспорт поділяється на: Ø пасажирський; Ø вантажний; Ø спеціальний. Класи автомобілів визначають за такими ознаками: Ø легкові автомобілі – за величиною робочого об’єму двигуна; Ø автобуси – за габаритною довжиною і кількістю пасажирських місць; Ø вантажні автомобілі – за повною масою і вантажністю. До рухомого складу вантажного автомобільного транспорту відносять автомобілі, тягачі, причіпні системи, автопоїзди. Вантажні автомобілі залежно від будови кузова та інших конструктивних особливостей поділяються на машини загального призначення, спеціалізовані і спеціальні. Автомобілі загального призначення, обладнані неперекидною бортовою вантажною платформою, призначені для перевезення вантажів, де навантаження і розвантаження вантажів проводиться за допомогою навантажувально-розвантажувальних засобів. До спеціалізованих відносяться автомобілі, кузови яких пристосовані для перевезення окремих видів вантажів. Це самоскиди, цистерни, автомобілі із спеціальними платформами тощо. Спеціальні автомобілі – це автомобілі, призначені для виконання нетранспортних і транспортно-технологічних робіт, це: автокрани; санітарні; пожежні; пересувні засоби технічного обслуговування і польового ремонту; діагностичні засоби; засоби перевезення тварин. 119 Класифікація автомобілів по загальній масі: 1. Qзаг < 1,2 т; 2. Qзаг = 1,2…4,0 т; 3. Qзаг = 4,0…8,0 т; 4. Qзаг = 8,0…14,0 т; 5. Qзаг = 14,0…20,0 т; 6. Qзаг = 20,0…40,0 т; 7. Qзаг > 40 т. Класифікація вантажоперевезень: Перевезення сільськогосподарських вантажів поділяються на три основні групи: 1. внутрішньосадибні – до 3 км; 2. внутрішньогосподарські – до 20 км; 3. позагосподарські – більше 20 км. Внутрішньогосподарські перевезення охоплюють територію в межах сільськогосподарського підприємства. У більшості випадків внутрішньогосподарські перевезення є технологічними перевезеннями, які пов’язані з перевезенням вантажів з поля і на поля сільськогосподарського підприємства, це транспортування зерна від комбайна на тік, перевезення сіна, соломи, силосної гички, коренеплодів, продукції садогородної ланки від збиральних машин, перевезення на поля посівного матеріалу, добрив. Основна питома вага внутрішньогосподарських перевезень припадає на перевезення врожаю з полів на токи та сховища, це технологічні перевезення пов’язані з обслуговуванням посівних та збиральних агрегатів. Внутрішньогосподарські перевезення є основними в сільськогосподарському виробництві, і на їх долю припадає 60-65% усіх сільськогосподарських перевезень. Внутрішньогосподарські перевезення характеризуються перевезенням вантажів на невеликі відстані до 20 км. Для даних перевезень в більшості 120 випадків використовуються автомобілі самоскиди і тракторно-транспортні агрегати. Позагосподарські (зовнішньогосподарські) перевезення пов’язані з транспортуванням вантажів за межі сільськогосподарського підприємства, через що використовують енергонасичені транспортні агрегати з високими технічними швидкостями, в окремих випадках при відстані до 20 км транспортно-тракторні агрегати на базі тракторів Т-150К, ХТЗ-17021, МТЗ-80. Група зовнішньогосподарських перевезень, це: Ø перевезення продукції рослинництва і тваринництва на приймально-здавальні пункти; Ø завіз мінеральних добрив, будівельних матеріалів, сільськогосподарських машин, запасних частин, отрутохімікатів тощо. Важливою особливістю сільськогосподарських перевезень є їх сезонність, яка обумовлена нерівномірністю обсягу перевезень і вантажообсягу за періодами року. Ступінь нерівномірності перевезень в повній мірі залежить від природнокліматичних умов та зони розміщення сільськогосподарських підприємств. Класифікація сільськогосподарських вантажів. Вантажі, які використовуються в сільському господарстві, класифікуються за основними ознаками: Ø фізико-механічними і біологічними властивостями; Ø ступенем використання вантажності транспортних засобів; Ø способом механізованого навантаження-розвантаження; Ø терміновістю і періодичністю перевезення; Ø кількістю одночасно перевезених вантажів. За фізико-механічними властивостями вантаж поділяється на: Ø тверді; Ø рідкі; Ø напіврідкі; 121 Ø газоподібні. Більша частина сільськогосподарських вантажів відноситься до твердих, які перевозяться насипом без упакування, тобто сипучі чи насипні, це: зерно, силосна маса, сіно, солома, будматеріали (пісок, щебінь, камінь тощо); наливні – молоко, вода, аміачна вода, паливно-мастильні матеріали і подібні до них, що потребують спеціальної тари (цистерни); газоподібні – кисень, пропан-бутан, безводний аміак. Важливим параметром сільськогосподарських вантажів є питома вага. Від об’ємної маси вантажів залежить використання вантажності транспортного засобу, а для сипких вантажів – кут природного відкосу, який зумовлює конструкцію кузова й кріплення його до рами. Сільськогосподарські вантажі поділяються на тарні (мішки, ящики, контейнери) та безтарні, які перевозяться без упаковки, це – навалочні вантажі. Навалочні вантажі можуть бути як сипучі, для яких характерний кут природного відкосу (зерно, пісок, щебінь тощо), так і звичайні (силосна маса, сіно, солома, органічні добрива тощо). За масою вантажі бувають звичайні до 250 кг для штучних без упаковки і до 500 кг для катаних, що навантажуються і розвантажуються накатом (бочки, рулони) і важковагові, якщо їх маса більше 500 кг. За розмірами вантажі бувають: Ø габаритні, які вміщуються в кузові автомобіля; Ø негабаритні, якщо перевищують висоту 3,8 м або ширину 2,5 м, або виступають за межі заднього борту автомобіля чи причепа понад 2 м; Ø великогабаритні нестандартні, розміри одного місця яких 2,5-3,8 м за висотою, або до 2,5 м за шириною, 3 м і більше за довжиною, або ті, що виступають за борт платформи автомобіля (причепа) на 2 м. За ступенем безпеки вантажі поділяються на 7 груп: 1. малобезпечні (будматеріали, добрива, продукція рослинництва); 2. легкопламенисті (сіно, солома, нафтопродукти); 122 3. пиловидні і вантажі, які піддаються горінню (вапно, цемент, бітум тощо); 4. опікаючі (кислоти, хімікати); 5. стиснені гази в балонах (кисень, бутан-пропан); 6. вантажі небезпечні за розмірами; 7. особливо небезпечні вантажі (отрутохімікати, вибухові речовини, радіоактивні речовини). За ступенем використання вантажності транспортних засобів вантажі поділяються на 5 класів: 1. клас – вантажі, які забезпечують 100% використання вантажності транспортного засобу і коефіцієнт використання вантажності транспортного засобу становить ув = 1; 2. клас – вантажі, які забезпечують вантажопідйомність тракторного засобу з коефіцієнтом уе = 0,99 – 0,71 (зелена маса, силос, картопля, буряки, зерно); 3. клас – вантажі, які забезпечують використання вантажності транспортного засобу в межах коефіцієнта уе = 0,7 – 0,51 (пресоване сіно, солома, соняшник, кукурудза в качанах, овочі, комбікорм); 4. клас – вантажі, які забезпечують використання вантажності транспортного засобу в межах коефіцієнта уе = 0,51 – 0,41 (сіно, солома); 5. клас – вантажі, які забезпечують використання транспортного засобу в межах коефіцієнта ув < 0,4. Для повного використання вантажності транспортного засобу, особливо при перевезенні технологічних вантажів, транспортні засоби додатково обладнуються надставними бортами, сітками тощо. За тривалістю вивезення і періодичністю вантажі поділяються на: Ø термінові (продукція рослинництва і тваринництва); Ø нетермінові (будівельні матеріли тощо). За способом механізованого навантаження-розвантаження вантажі поділяються на: 123 Ø насипні і навалочні; Ø наливні; Ø штучні; Ø тарні; Ø безтарні. Структура вантажів зумовлює тип транспортного засобу. Перевезення сільськогосподарських вантажів характеризуються сезонністю виробництва і коефіцієнтом повторності перевезень та залежить від кліматичних і дорожніх умов, а це зумовлює велику нерівномірність обсягу перевезень. При плануванні роботи транспорту необхідно врахувати фактори: Ø періоди року і обсяги внутрішніх і зовнішніх вантажоперевезень; Ø переміщення вантажів за технологічним призначенням (посів, збирання тощо). Питома вага тракторного транспорту на внутрішньогосподарських перевезеннях становить 50…60%, автомобільного 40…45% і гужового до 5%. Позагосподарські перевезення в основному виконуються автомобільним транспортом до 75…80%, 20…25% – тракторним транспортом. Класифікація автомобільних та внутрішньогосподарських доріг. Дороги класифікуються за ознаками: Ø адміністративним призначенням; Ø пропускною здатністю; Ø нормуванням робіт. За адміністративною ознакою дороги поділяються на: Ø загальнодержавні; Ø обласні; Ø районні; Ø сільські; Ø місцевого сільськогосподарського призначення. 124 Дороги характеризуються: Ø пропускною здатністю; Ø середньодобовою інтенсивністю руху; Ø шириною проїзної частини; Ø допустимими швидкостями руху; Ø радіусом повороту на заокругленнях. За інтенсивністю руху дороги класифікуються: Ø перша категорія – інтенсивність руху транспорту за добу становить понад 6 тис.; Ø друга категорія – інтенсивність руху транспорту за добу становить від 3 до 6 тис.; Ø третя категорія – інтенсивність руху транспорту за добу становить від 1 до 3 тис.; Ø четверта категорія – інтенсивність руху транспорту за добу становить від 0,2 до 1 тис.; Ø п’ята категорія – інтенсивність руху транспорту за добу становить менше ніж 0,2 тис. До місцевих доріг в сільській місцевості відносяться дороги, які за характером перевезень і призначенням поділяються на внутрішньогосподарські і зовнішньогосподарські (позагосподарські). Внутрішньогосподарські дороги діють в межах сільськогосподарського підприємства. Зовнішньогосподарські дороги з’єднують внутрішньогосподарські дороги з існуючою мережею автомобільних доріг поза сільськогосподарським підприємством. При нормуванні тракторно-транспортних робіт у сільськогосподарському виробництві дороги поділяються на три групи: Ø перша – звичайні грунтові профільовані дороги, дороги з твердим покриттям; 125 Ø друга – грунтові і польові непрофільовані та насипні (гравій, щебінь), стерня у суху погоду; Ø третя – розбиті грунтові дороги, бездоріжжя в осінньо-зимовий період, сипкі піски, вологі луки, зоране поле тощо. Транспортний процес характеризується обсягом перевезень і вантажооборотом. Обсяг вантажоперевезень (у тоннах) визначають за галузями виробництва рослинництва, тваринництва, овочівництва, садівництва та допоміжних передових підприємств. Вантажообіг (вантажообсяг) – це робота в тонно-кілограмах, яка виконана транспортним засобом. Вантажообіг залежить від обсягу і відстані перевезення вантажу. Для забезпечення ритмічності транспортних і навантажувальнорозвантажувальних засобів при виконанні обсягу вантажоперевезень необхідно узгоджувати продуктивність транспортних і навантажувальних засобів з метою витримки потоковості збирального процесу (технологічні вантажі), не допускаючи простоїв збиральних, транспортних і навантажувальних агрегатів. З нормативних документів встановлена середня технічна швидкість транспортних засобів (автомобілів), а саме: Ø дороги з вдосконаленим покриттям (асфальтно-бетонні) – 42 км/год; Ø дороги з твердим покриттям (гравійні, грунтові профільовані) – 33 км/год; Ø дороги польові грунтові – 25 км/год; Ø для тракторно-транспортних робіт (польові дороги) – 5-10 км/год. Тривалість навантаження чи розвантаження транспортного засобу залежить від: Ø типу і продуктивності навантажувального-розвантажуваль-ного засобу; 126 Ø вантажопідйомності транспортного засобу; Ø збирання агрегатів, тривалості наповнення бункера зерном чи тривалості наповнення кузова автомобіля (транспортного засобу) технологічною продукцією (силосною масою, гичкою тощо); Ø врожайності сільськогосподарських культур; Ø пропускною здатністю збиральних машин; Ø оптимальною швидкістю руху збиральних агрегатів. Норми часу простою автомобілів під навантаженням і розвантаженням на 1 т вантажу встановлені в залежності від способу і засобів навантаження, розвантаження, виду вантажу, складу транспортного засобу. Маршрути руху транспортних засобів Маршрут руху – це шлях прямування транспортних засобів при виконанні транспортної роботи. Розрізняють такі види маршрутів: Маятниковий маршрут – багато разів повторювані їздки між двома пунктами. При даному маршруті шлях пересування транспортних засобів у прямому і зворотному напрямах відбувається на тій же трасі. Маятниковий маршрут в основному використовується на внутрішньогосподарських перевезеннях. Рисунок 12.1. Схема маятникового маршруту. (вантаж перевозиться тільки в одному напрямку). Недоліком маятникового маршруту (рисунок 12.1) є те, що коефіцієнт використання пробігу дорівнює 0,5. Якщо вантаж перевозиться в обох напрямках (рисунок 12.2.), то коефіцієнт використання пробігу наближається до одиниці. 127 Рисунок 12.2. Схема маятникового маршруту. (вантаж перевозиться в обох напрямках). Кільцевий маршрут – це маршрут, при якому шлях пересування транспортних засобів між кількома пунктами утворює замкнений контур. Такі маршрути використовуються при обслуговуванні посівних агрегатів, транспортуванні молока з декількох ферм, перевезенні запасних частин тощо. Рисунок 12.3. Схема кільцевого маршруту. Радіальні маршрути – це перевезення вантажів з одного постійного пункту в різні пункти чи навпаки. Рисунок 12.4. Схема радіального маршруту. Комбінований маршрут – поєднує кілька видів маршрутів (маятниковий, радіальний, кільцевий). 128 Рисунок 12.5. Схема комбінованого маршруту. При виборі виду маршруту необхідно врахувати специфіку вантажів, вибрати транспортні засоби з таким розрахунком, щоб коефіцієнт використання пробігу транспортного засобу наближався до одиниці. Контрольні питання 1. Роль транспорту у сільськогосподарському виробництві. 2. Класифікація транспортних засобів. 3. Що таке транспортний процес? 4. Які експлуатаційні властивості транспортних засобів? 5. Ознаки класифікації сільськогосподарських вантажів. 6. Класифікація вантажоперевезень. 7. Що таке вантажообсяг? 8. Які особливості використання транспортних засобів у сільськогосподарському виробництві? 9. За якими ознаками класифікують автомобільні дороги? 10. Класифікація навантажувально-розвантажувальних засобів. 11. За якими показниками вибирають транспортні і навантажувально-розвантажувальні засоби. 12. Які є види маршрутів, їх застосування? 13. Що являє графік руху транспортних засобів? 14. Складові частини роботи транспортного засобу. 129 15. Які фактори впливають на продуктивність транспорту? 16. Якими показниками оцінюється робота транспорту? 17. Які фактори впливають на собівартість транспортної роботи?

Майстер в.н                                                            Покайло В.М.