Ой, Андрію, даруй нам надію!

Ні! Так просто не проходить,

В серці струночка бринить

Про Андрія вечір-спогад

В нашім серці буде жить!

З давних часів Україна славиться своїми традиціями та обрядами. Намагаємось і ми щоразу повертатися до прадавніх криниць  українського народу, черпати з них історію рідного краю, культуру, оберігати прадавні старожитності, пам’ятки.

Одним із зимових  свят  народознавчого циклу є день Андрія Первозванного, в народі його називають ще Калитою.   Отож, поринули здобувачі освіти групи № 86 Федорівського центру професійної освіти (професія «Кухар; кондитер»), майстер в/н Людмила Яценко у традиційну староукраїнську  стихію вечорниць, відтворивши обряд Калити у сучасних умовах.

Ведучі вечорниць Ліза Коростильова та Валерія Черепченко (2 курс) розповіли присутнім про історію походження та  традиції  цього свята, ознайомили з народними прикметами.

Молодь тої ночі спати не лягала, адже це була своєрідна українська карнавальна ніч, єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки. Цікавим звичаєм, як прекрасним витвором людської фантазії у ніч на Андрія, було ворожіння. Кожна дівчина хотіла дізнатися про свою долю, і тому у такий вечір дівчата ворожили. Дівчата центру згадали про таємниці стародавніх ворожінь та показали види дівочих гадань.

Цього року в Україні запустили новий яскравий флешмоб «Зроби фото з хусткою», приурочений до Всесвітнього дня  української хустки. Тисячі українок приєдналися до акції у соціальних мережах, публікуючи  гарні світлини з хештегом  # Українська Хустка То ж долучилися до флешмобу і наші красуні, одягнувши також українські хустини.

Головним атрибутом вечірок, звичайно, є калита – випечений виріб у формі великого медового коржа з  отвором всередині, прикрашений калиною, маком, горіхами.

То ж, дівчата-ведучі запросили до гри «Калита» парубків. Зі сміхом та жартами вони намагалися відкусити калиту, якою дратували дівчата.

А потім були посиденьки. Здобувачі освіти жартували, чаювали, пригощалися  печивом, тістечками, які виготовили на уроках виробничого навчання під керівництвом майстра в/н Людмили Яценко.

Міцний наш рід, оживає пам’ять про минуле сьогодні. То ж, бережіть цю прекрасну невичерпну скарбницю, бо у ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай завжди наші душі зігріваються  живим вогником, запалюючи серця оберегами пам’яті.

Світлана Балак, бібліотекар