Огляд життя та творчості У. Еко

За своєю енциклопедичною ерудицією та творчою багатогранністю Умберто Еко нагадує велетнів культури Відродження, яких колись щедро дарувала світові його рідна Італія. У його творчій особистості поєдналися вчений і митець, адже творча вдача письменника реалізувалася не тільки у сфері літератури, а й у малюванні та грі на флейті.

Умберто Еко. Прізвище Еко (Eco), ймовірно, є абревіатурою від ex caelis oblatus (у перекладі з латин. — дарунок з небес), яке було дане його дідові (знайді) міськими урядовцями. Його батько, Джуліо Еко, працював бухгалтером, а потім був учасником трьох воєн Під час Другої світової війни Умберто і його мати, Джованна, переїхали в невелике село в горах П’‎ємонту. Шкільну освіту здобув при салезіанському монастирі Згадки про орден, його засновника та його твори є в працях та інтерв’‎ю письменника.

Джуліо Еко був одним із 13 дітей у сім’‎ї та хотів, аби його син вивчився на юриста, натомість Умберто вступив до Туринського університету, щоб опанувати середньовічну філософію й літературу, і 1954 р. успішно його закінчив. Свою дипломну роботу Умберто писав з Томи Аквінського. Після закінчення роботи над нею та випуску з університету, Еко розірвав свої стосунки з церквою. «Хоч я все ще люблю той світ, я зневірився у Бога у свої двадцять, після докторської роботи з Томи Аквінського. Можна сказати, що в дивовижний спосіб він зцілив мене від моєї віри» Умберто Еко працював на телебаченні (оглядачем одного з найвпливовіших італійських видань «Еспрессо»), викладав естетику і теорію культури в університетах Мілана, Флоренції та Турина, був професором Болонського університету. У вересні 1962 р . одружився з Ренатою Рамґ, учителькою мистецтв німецького походження, з якою вони виховали сина й доньку.

Помер 19.02.2016 р. у своєму будинку в Мілані.

Українською роман «Ім’‎я троянди» переклала Мар’‎яна Прокопович.

«Ім’‎я троянди» («Ім’‎я рози») — перший роман Умберто Еко, який одразу приніс йому світову славу. Жанр твору можна охарактеризувати як історичний детектив, але водночас у ньому порушено важливі проблеми XIV ст. (зокрема, погляд людини на релігію та науку).

В основу роману «Ім’‎я троянди» покладено історію розслідування низки злочинів, що сталися у листопаді 1327 р. в одному з італійських монастирів. Дія роману триває сім днів, упродовж яких у монастирі сталися шість загадкових убивств. Завдання розслідувати злочини покладено на колишнього інквізитора, філософа й інтелектуала, францисканського монаха Вільгельма Бескервільського, якого супроводжує його юний учень Адсо. Від імені Адсо й ведеться розповідь. Сюжет роману цілком можна сприймати як детективний, але сам автор ставиться до «кримінальної забарвленості» свого твору з певною іронією.

Роман є втіленням на практиці теоретичних ідей Умберто Еко про постмодерністські твори Він містить кілька смислових пластів, доступних для різної читацької аудиторії. Для широкого загалу «Ім’‎я троянди» — складно побудований детектив в історичних декораціях, для обраних — історичний роман з безліччю унікальних відомостей про епоху і частково декоративним детективним сюжетом, для найобраніших — філософсько-культурологічний роздум про відмінність середньовічного світогляду від сучасного, про природу і призначення літератури, її співвідношення з релігією, про місце того й іншого в історії людства та про інші аналогічні проблеми.

Коло алюзій, які містить роман, широке і ранжоване від загальнодоступних до зрозумілих лише фахівцям. Головний герой книги Вільгельм Баскервільський, з одного боку, деякими своїми рисами схожий на Вільяма Оккама, деякими — на Ансельма Кентерберійського, з іншого — вочевидь подібний до Шерлока Холмса (користується його дедуктивним методом, прозваний за назвою одного з найвідоміших текстів холмсіани, крім того, очевидна паралель між супутниками — Адсо і Ватсон). Його головний супротивник — сліпий монастирський бібліотекар Хорхе — складно влаштована пародія на образ класика постмодерністської літератури Хорхе Луїса Борхеса, який очолював Національну бібліотеку Аргентини, а на схилі літ осліп (крім того, Борхесові належить вражаючий образ цивілізації як «Вавилонської бібліотеки», з якої, можливо, і виріс увесь роман Умберто Еко).

Огляд життя та творчості П. Зюскінда

Часто трапляється так, що стрімке сходження автора якоїсь літературної сенсації на вершину слави компенсується не менш стрімким його падінням у забуття. Доля німецького письменника Патріка Зюскінда склалася інакше: від моменту появи на полицях книгарень роману «Запахи, або Історія одного вбивці», що зачарував сотні тисяч читачів, слава митця дедалі зростає.

Патрік Зюскінд. Патрік Зюскінд народився 26.03.1949 р. у м. Амбах (Баварія, Німеччина). Виріс у невеликому баварському містечку Гольцгаузен . Кар’‎єра його розпочалася з роботи журналіста, одночасно він вивчав середньовічну та новітню історію в Мюнхенському університеті Пізніше вчився в Ексан-Провансі (Франція), щоб поліпшити своє знання французької. У подальшому вивчав англійську, іспанську, латинську, грецьку мови, а також політологію, мистецтво та теологію.

Його батько, Вільгельм Емануель Зюскінд,— письменник, перекладач, журналіст, мати — вчителька фізкультури Зюскінд мав не тільки природну, а й генетичну схильність до літературної творчості: його батько був знайомий з родиною Томаса Манна, писав літературні тексти й працював у різних газетах, останньою була «Sueddeutsche Zeitung». Крім того, батько Патріка Зюскінда вів добропорядний спосіб життя і був відомий гостинністю та «чайними вечорами», на яких малий Патрік, розважаючи гостей, мав демонструвати своє вміння грати на піаніно. Узагалі, музична освіта відіграла, вочевидь, неабияку роль у розвитку хлопчика, але залишила в Патріка по собі неприємні спогади.

Зюскінд майже не дає інтерв’‎ю, не виступає на публіці та відхилив кілька нагород, які йому було присуджено за досягнення в галузі літератури . Він навіть не з’‎явився на презентацію екранізації його роману «Запахи, або Історія одного вбивці» 07.09.2006 р. у Мюнхені. До того ж, майже немає зображень Зюскінда (офіційно існує тільки три його фото). Патрік Зюскінд проживає зі своєю подругою Тетяною Граф та їхнім спільним сином Якобом переважно в Мюнхені.

Слава захопила Патріка зненацька — після виходу друком першого твору «Контрабас». Найвідоміший твір Зюскінда «Запахи, або Історія одного вбивці» (1985) перекладено 46 мовами, зокрема латиною, і продано приблизно 15 млн примірників. Зюскінд часто описує антигероїв, які шукають своє місце в цьому світі та в стосунках з іншими людьми. Оскільки Зюскінд сповідує відлюдницький спосіб життя, можна припустити, що він прагне виразити власні почуття, прикладом чого є твір «Історія пана Зоммера»

«Запахи, або Історія одного вбивці» («Парфуми, або Історія одного вбивці») — роман Патріка Зюскінда, що досліджує сенс запаху, його зв’‎язок з емоційним станом людини.

Твір починається з опису Франції XVІІІ ст., запахів, що панували в тогочасному Парижі, а також міського побуту та народження в жінки, що торгувала рибою, дитини, яку вона збиралася знищити, як і чотирьох попередніх, їй не потрібних. Далі — життя Ґренуя в установі мадам Ґайяр, у майстерні Ґрі- маля, загальна ненависть до нього, відсутність у хлопця будь-яких моральних принципів і відповідальності. Перша кульмінація — скоєння Жаном-Батістом Ґренуєм убивства дівчинки заради її запаху та рішення героя стати найкращим парфумером, зберегти запах, який його захопив. Далі Ґренуй опанував парфумерне мистецтво в майстерні Бальдіні, вразивши старого своїм талантом Прагнучи досконалості, Ґренуй після невдалих експериментів захворів і ледь не вмер, мандрував та зрештою усамітнився на горі. Прибувши до міста Ґрас, знову заради запаху невинної дівчини вбиває кількох дівчат.

Друга кульмінація — убивцю дівчат Ґренуя схопили й засудили до страти. Коли зібралася багатотисячна юрба, щоб подивитися на страту злочинця, він застосовує парфуми, які викликають любов і захоплення. Засліплені мешканці вибачають Ґренуя, ним захоплюються всі — навіть батько вбитої дівчини Ґренуй почувається Великим, Богом, Прометеєм. Але йому не потрібна любов, тому що він не знає, що таке любов. У його серці — порожнеча. Розв’‎язка цілком закономірна: натовп, кинувшись на запах парфумів Ґренуя, розриває їхнього творця на шматки.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: прочитати інші твори  Еко та переглянути їхні екранізації

https://www.youtube.com/watch?v=DGtkI_TONe4