Герої поруч із нами

Болить та не гоїться рана

Пекельного Афганістану

Вона сліпить прожектором-лучем

Пройшли роки – та пам’ять не втече.

15 лютого – одна із знаменних дат сучасної історії. Саме цього дня,25 років тому, закінчилася кривава війна в Афганістані, яка забрала тисячі доль, залишившись у пам’яті народу. Ті, кому вдалося повернутися додому живими, вважали себе переможцями, воїнами – інтернаціоналістами.

Тепле лютневе сонце, ніби запросило до ліцею воїнів – «афганців» на урочисту зустріч «Афганістан болить в моїй душі».

У ході підготовки до знаменної події стартував проект «Герої поруч із нами», що сприяє поверненню історичної пам’яті до подій в Афганістані 1979-1989 рр., розвиває в учнів почуття інтернаціоналізму, любов до рідної землі, усвідомлює сенс життя молоді.

Щирими оплесками та урочистим вшануванням вітали ліцеїсти Героїв сьогодення: голову Гуляйпільської районної Спілки воїнів – інтернаціоналістів Сергія Ольхового, мужніх учасників афганської війни – Олега Долю, Віктора Харламова та  колишнього випускника училища Тараса Степаненка. Адже пам’ятати минуле – наш святий обов’язок.

Своїми спогадами про бойовий шлях ділилися учасники зустрічі, згадували  гіркоту втрат та довгоочікуваний осяяний день – день виводу радянських військ з Афганістану. Герої поруч із нами

Голосуємо!

0

Отже: Твоє ставлення до героїв

Рейтинг користувачів 4.28 ( 2 голосів)

Ведучі  заходу Тетяна Кирилова, Євген Поліщук та Олександр Поліщук  розповіли про моторошні, страшні епізоди неоголошеної , героїчної та трагічної війни. Гостям дарували музичні вітання Євген Самойлик та Людмила Авдієнко, листівки та квіти – Вероніка Антошко.

Мужні воїни  перегорнули сторінки своїх «афганських щоденників», знову повернувшись у ті далекі буремні роки. Як стара кіноплівка прокручувалися у пам’яті нічні рейди, сутички з душманами, пориви задушливого вітру «афганця», від якого не можна було сховатися.

 Ще й донині у тривожних снах йдуть вони у бій, затуляючи від куль один одного. Їм і досі важко повертатися до тих чорних сторінок їхнього життя, та ще важче вирвати їх, знищити і забути.

Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану. Багато воїнів – інтернаціоналістів були нагороджені орденами і медалями. Але найвищою нагородою для тих, хто уцілів, є життя, а для загиблих – Пам’ять. Скорботною хвилиною мовчання вшанували полеглих у боях, зокрема, і колишнього випускника училища – старшого сержанта Володимира Ворону, який  схилив свою голову у боротьбі з ворогом.

Сьогодні ті, хто пройшов афганське пекло, твердо кажуть: «Хай те ніколи не повториться, як і будь-яка інша війна, а лишиться тільки на сторінках історії».

Вище підіймаймо стяг Пам’яті! Нехай же ми ніколи не пізнаємо війни, ніколи не побачимо на тлі неба  траси від кулеметних черг. Бо ми живемо і за тих, хто поліг в Афганістані, в його ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка,бо ми перед ними у боргу.

Нехай  у Ваших родинах і сім’ях завжди сяє сонце добра, щастя, дорогі ветерани – афганці!

Редактор: С.В. Балак