Зустріч поколінь «Герої поруч з нами»

Тривожна юність хлине в ваші сни,

прорвуться з болю незагойні рани

І пам’ять заболить: ви – ветерани

неоголошеної афганської війни

Тридцята річниця виводу військ з Афганістану…

Все далі і далі відходить від нас той день, коли останні підрозділи покинули землі Афганістану.

Тридцять років відлунюється болем неоголошена війна у душах колишніх воїнів-афганців, воїнів-інтернаціоналістів.

Зустріч поколінь – це нагода побратимам знову зібратися разом у дружньому колі, торкнутися ще раз сторінок гіркої пам’яті того часу.

Сотні тисяч воїнів-афганців пройшли серйозні випробовування у цій війні, і не тільки не зламалися, а й виявили  такі якості характеру, як мужність, героїзм, відданість і любов до Батьківщини.

Учні та працівники Федорівського центру професійної освіти у музеї «Берегиня» шанували учасників бойових дій на території інших держав, а саме Віктора Харламова, Сергія Шамрая, Олександра Буханова, Олександра Мороза, Віктора Герасимова, Володимира Сірінька. Як знак безмежної шани учні вітали гостей величними караваєм, квітами, ювілейними буклетами та гучними оплесками.

Війна… Чорним птахом пронеслась над просторами України, зачепила своїм крилом багато родин, які віддали своїх синів до армії, не відаючи, через яке пекло їм доведеться пройти. Дорогою ціною розплачувалися наші юнаки за все – власним життям. І понесли чорні птахи смерті похоронки в Україну, не минули вони й нашого краю.

Тридцять років плачуть червоні гвоздики крапельками крові, прихилившись до портретів загиблих воїнів-афганців. Цими днями на могилах загиблих героїв замайоріли квіти, бо ожила людська пам’ять.

У хвилині Пошани схилили голови у журбі перед пам’яттю загиблих героїв, воїнів-інтернаціоналістів: Юрія Пузанова, Михайла Синельника  та колишнього випускника нашого навчального закладу Володимира Ворони, якого було смертельно поранено 24 травня 1985 року.

Згодом, після його смерті, згорьована мати Лукерія Павлівна Ворона отримала посмертну нагороду сина – орден Червоної Зірки.

 Усі війни колись закінчуються, усі ордени знаходять своїх героїв, а історія вічна. Отож, з нагоди 30-ї річниці виведення військ з Афганістану, з нашої ініціативи та сприянням спілки  ветеранів-афганців  плануємо встановити меморіальну Пам’ятну дошку на фасаді будівлі навчального закладу, де навчався у1981-1984 роках Володимир Ворона.

Залишаться в історії події афганської війни, написані  кров’ю солдатів та сльозами матерів, а в наших серцях імена тих, хто віддав своє життя за Вітчизну.

Своє таланти, тепло сердець дарували гостям учні центру. Танцювальну композицію виконали дівчата  з груп «Кухар; кондитер»: Блажко Валерія (3 курс), першокурсниці Дикун Єлизавета, Касько Ксенія та Яковенко Марія (3 курс). Музичні вітання надсилали Софія Ріста та Аліна (3 курс), викладач Наталія Остапчук  зворушливо декламувала поезію «Не заживає в серці рана».

Зустріч поколінь завершилася. Та ще довго лунали мелодії пісень про Афганістан, гості фотографувалися біля експозиції «Місце служби -Афганістан», гортали сторінки афганських щоденників, згадували побратимів.

Пам’ять… Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна. Вона ніколи не згасне. І дійсно, у наш тривожний час, слово війна звучить на вустах кожного українця. І тому, молоде покоління повинні знати про страшні сторінки безглуздої афганської війни, пам’ятати, що серед нас живуть люди, які стали  свідками і учасниками воєнних дій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, подвигом, героїзмом. Вчитися поважати. Герої поруч з нами!

Світлана Балак

 бібліотекар