ФЕДОРІВСЬКИЙ ЦЕНТР ПО Міністерство освіти і науки України
Свою виховну годину ми з учнями почали з таких слів:
Реве земля від вибухів щоденних,
Все у вогні, аж плавиться броня,
Довкола все в тілах, убитих, не скоренних,
Повсюди чути лиш: Війна! Війна! Війна!
Неспинно чути залпи “градів”
Ворожі танки лізуть мов чума,
Вже звикли до постійних “бомбопадів”
Забули слово -“спокій”! Вже його нема.
Надворі лютий заступив в права,
Термометр показує плюс вісім,
Довкола міста жорстока йде війна,
Тримають хлопці оборону міцно.
Щодня по ним працює агеес
І снайпери стріляють дуже щільно,
Господь оберігає їх з небес,
На захист дому стали добровільно.
Давно їх не лякає спека й сніг,
Холодний вітер, обстріли із танків,
У кожного свій власний оберіг,
Бої короткі кожного світанку…
Згадали події які розгорнулися на Майдані, з чого все почалося, що було далі, до чого все призвело. Учням було продемонстровано відеофільм «Зима що нас змінила», по закінченню якого кожен поділився своїми думками та враженнями про переглянутий фільм, а на закінчення вшанували загиблих героїв хвилиною мовчання.
А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав..
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий..
І рани їхні вже не їм болять..
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..
Як крила ангела, злітаючи назад.
Я звертаюсь сьогодні до кожного, згадати у Ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.
У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі….
Викладач спецдисциплін
Тимошенко О.Г.
