Дистанційне навчання Антонова Олена

27.03.2020р.

16т3. Зарубіжна література. Тема «Синтез реального і фантастичного у творі Г.Гарсія Маркес «Стариган із крилами».

Завдання.

Читати текст
Ознайомитися з матеріалом
Записати в зошит основне

Художній світ Маркеса характеризують:

– прагнення відтворити “моделі” національного буття,національної історії, національного мислення;

– поєднання соціального й буттєвого аспектів, майстерна передача їхнього місцевого колориту;

– міфопоетична забарвленість картин повсякдення й побуту;

– тема розладу людських взаємин у світі;

– змалювання дивного, незвичайного, абсурдного, надприродного,

усяких метаморфоз;

– створення фантастичної дійсності, в якій зруйновані межі між

реальним та надреальним, об’єктивним і суб’єктивним.

Проблематика оповідання «Стариган з крилами».

(очікувані відповіді учнів)

Г.Гарсіа Маркес у оповіданні «Стариган з крилами» піднімає ряд

проблем. Найяскравіше можемо прослідкувати проблему духовного падіння

суспільства, моральної деградації людства. Варто наголосити також на

проблемі вибору – що у сучасному світі вибирає людина – земне чи мирське

– добро чи зло? Чи готова пожертвувати принаймні мізерно заради порятунку

незнайомої людини? Яскраво автор показує проблему любові до ближнього,

особливо в епізодах, коли люди згущають над янголом – б’ють, припікають

залізом, тицяють пальцями, кидають у клітку недоїдки, а він просто терпить.

Філософський сенс зустрічі янгола з людьми

Оповідання «Стариган з крилами» – це тонкий і надзвичайно чутливий

сплав почуттів у реальному та міфологічного вимірах. Жителі невеличкого

селища Пелайо та Елісенда надзвичайно заклопотані своїми справами.

Погода жахлива, дощ не припиняється уже впродовж трьох діб. У таку

негоду подружжя знаходить на своєму подвір’ї старого, лисого жебрака, в

подертому одязі, який не мав змоги підвестися через велетенські крила, які

так природньо виглядали із-за спини. Коли люди трохи отямилися, дійшли

висновку, щоб перед ними янгол. Парадоксально, та ми звикли уявляти собі

їх зовсім по-іншому…Посланці Господні мають бути білосніжні, прекрасні,

витончені…Усі життєві негаразди і біди є місцем для зустрічі з Богом. І цей

Ангел теж прийшов в той момент, коли цього потребувала не лише родина

Пелайо, але й усі жителі селища. Чому в такому вигляді? Напевно, щоб

відобразити глибину душі і помислів цих людей. Адже, із прибуттям ангела

ніхто з них не змінився, духовно не очистився, їхні серця не тягнулися до

світла.

Найвищою метою подружжя було матеріальне збагачення, жителів

селища – побачити «дивину», люди завжди потребують вина і видовищ,

отцеві – не втратити свою парафію. Ці люди просто звикли жити своїм

приземленим безкрилим життям, зовсім не усвідомлюючи сутність

людського призначення на землі. Мірилом людських взаємин стають не

любов, повага, добро, а гроші, матеріальні здобутки. Цим оповіданням Г.

Гарсіа Маркес хотів людство попередити і показати, як близько ми до

«безкрилої» катастрофи… Люди не здатні сприйняти високі, благородні

істини, вони перебувають у полоні байдужості, корисливості, розрахунку.

Але автор має надію на краще, тому ангел не помирає, а одужує і відлітає в

піднебесся.

Алегоричний сенс зображення людського суспільства.

Аналізуючи відношення до янгола Елісенди га Пелайо, слід

акцентувати увагу на прагматизмі цих людей: вони беруть плату за янгола і

на виручені гроші будують дім з балконом, не забуваючи, правда, поставити

грати на вікна, щоб до помешкання не залітали янголи. Це святотатство, не

говорячи вже про те, що здоровим глуздом не поясниш такого перевернутого

світу людської моралі. Після цього не так вже й дивно, що Елісенда виганяє

янгола зі спальні віником, що він перетворив її життя на пекло, бо вміє

множитися і наповнювати собою всі помешкання. Зрозуміло, що, коли янгол

змахнув крилами, героїня почуває себе нарешті щасливою, що говорить про

очевидність літературної паралелі: у творі Кафки «Перевтілення» всі члени

родини перехрестилися, почувши про смерть потвори, у Маркеса – Елісенда

полегшено зітхнула, — і там, і тут мова йде про втрату героями людяності.

Якщо у мешканців селища справжність янгола викликає сумнів, то у

справжності дівчини-павука сумніву немає: її можна розглядати з усіх боків,

можна ставити їй запитання, причина її перетворення цілком зрозуміла.

Страшна зовнішність і той смуток, з яким вона розповідала про свої нещастя,

— це видовище, правдиве і повчальне, відвертає увагу від янгола та й вартує

дешевше.

Формально фантастичні елементи у оповіданні зрощені з побутовими

деталями (мешканці сприймають фантастичне як цілком реальне, земне),

однак за суттю вони протиставлені. Духовна безкрилість, ницість людей

очевидні. Навіть коли янгол покинув селище, люди не зрозуміли, для чого

прилітав янгол, вони не осягли справжнього дива. У янгола оновилися крила,

а люди так і не змогли піднятися над суєтою, над меркантильністю.

Таку ж саму нездатність до спілкування з чудесним ми спостерігаємо і в

реакції земляків Пелайо та Елісенди, що завітали до їхнього подвір’я

наступного ранку: «сусіди стояли перед курником, розглядаючи янгола без

будь-якої святобливості, й кидали йому їжу крізь сітку, немовби то було не

надприродне створіння, а якась циркова тварина».

Слово «янгол» у перекладі з грецької означає «вісник».

Отож, він є прямим зв’язком між Богом і людьми, між Небом і Землею.

Можливо, янгол у Маркеса відчув безпорадність і духовну безсилість людей і

саме тому «прибув» аби відновити втрачену єдність людини зі світом.

( Людей знищує жорстокість, егоїзм, духовне роз’єднання. У них немає віри,

моральних цінностей, пріоритетів. Глобальна катастрофа – це духовний

занепад людства. Кінець світу письменник пов’язує із занепадом віри й

моралі.)

Гр.17т2 Українська мова. Тема «Синонімічні способи вираження різного ступеня ознаки, використання прислівників дуже, вельми, занадто, мало, вкрай, зовсім, особливо…»

Завдання

Опрацювати у підручнику с.36-39
Виконати
Завдання та вправи для самоконтролю
1. У поданому нижче тексті знайдіть прислівники, випишіть їх разом зі словами, до яких вони відносяться. Визначте розряд прислівників.
Шторм переходив в ураган. Пароплав підкидало чимраз дужче, і щосекунди можна було сподіватись, що якір не втримає судна, що його зірве і тоді понесе прямо на берег, де розіб’є об прибережне каміння.

Аж ось із присвистом гарматного снаряда шарпнув вітер, і, здавалося, затріщали щогли на пароплаві. Боцман і матрос притиснулися до брашпиля. Запінилась уся поверхня моря, і штурман Кар відчув, як ураз пароплав рвонувся кормою вперед.

Тепер настала страшна хвилина для пароплава. Шторм підхопив пароплав і, заливаючи хвилями, поніс до берега.

Даремно капітан закликав кочегарів держати пару вище червоної риски манометра, даремно, ризикуючи зірвати котли, намагався боротися з вітром і хвилями.

Час / від / часу, з / гори, на / ходу, на / початку, до / побачення, до / дому, де / небудь, без / відома, на / бік, на / четверо, на / прощання, на / силу, чим / дуж, до / пари, на / весні, на / совість, рік / у / рік, видимо / не / видимо, в / обмін, по / моєму, по / суті, по / волі, в / головному, в / голос, на / славу, зі / зла, хоч / не / хоч, за / рахунок, в / розсип, у / вічі, без / сумніву, від / ранку / до / вечора, в / рівень, до / пори, на / відмінно, в / цілому, одним / один, по / всяк / час, на / гора, в / нічию, с / під / лоба, всього / на / всього, рано / вранці, що / правда, де / далі,.слово / в / слово.

Ads by optAd360
1. Із поданих пар слів виберіть правильне написання прислівників.
Над вечір — надвечір, потрете — по-третє, будь-де — будь-де, рік-у-рік — рік у рік, устократ — у стократ, навидноті — на видноті, поновому — по-новому, більш-менш — більш менш, аби як — абияк, у п’ятьох — уп’ятьох, нарізно — на різно, якнайбільше — як найбільше, мимо хідь — мимохідь, понімецьки — по-німецьки, зновтаки — знов-таки.

Перепишіть прислівники, дотримуючись правил правопису.

Гр.17т2 Українська література Тема «Тематичне й стильове розмаїття прози М. Хвильового. “Я (Романтика)”— новела про добро і зло в житті та в душі. Проблема внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і обов’язком»

Завдання

Переглянути відеоурок https://www.youtube.com/watch?v=5E3iYREX4Zg
https://www.youtube.com/watch?v=VaTYI1uXhq
Записи в зошиті

4)Гр.18т1. Технологія. Тема «Технологічна послідовність виготовлення виробу: добір матеріалу та інструментів»

Завдання

Опрацювати матеріал підручника с.123-129, 134-139

30.04.2020р

1) Гр.16т3 Українська література. Тема «Василь Стус. Загальний огляд творчості. Узагальнені образи крізь призму індивідуальної долі»

Завдання

Ознайомитися з матеріалом . Коротко записати у зошит основне.https://www.youtube.com/watch?v=hOkHhjbpuh8&t=229s
Читати поезії В.Стуса у хрестоматії

2) Гр.17т2 Українська мова. Тема «Контрольне есе «Що потрібно для здійснення мрії..»»

Завдання

1. Ознайомитися з матеріалом підручника с.97-99

2.Написати на чернетці твір на задану тему

Гр.17т2 Українська література. Тема «Григорій Косинка. Трагічна доля митця. Змалювання строкатої картини життя крізь призму долі й душі людини

Завдання

Ознайомитися з матеріалом

Григорiй Михайлович Косинка (справжнє прiзвище — Стрiлець) народився 29 (17) листопада 1899 року в селi Щербанiвка Обухiвського району Київської областi. Батьки — малоземельнi селяни — пробували одного разу полiпшити своє злиденне життя в далекосхiдних краях, але швидко повернулися назад до села i перебивались батькiвським пiдробiтком на цукровому заводi в сусiдньому селi Григорiвцi. Майбутнiй письменник змалку теж пiдробляв для сiм’ї, працюючи на панських економiях. Двокласну школу закiнчив у селi Красному Обухiвського району, де жив його дiд по матерi. Заохочував малого Григорiя до навчання особливо материн брат, у майбутньому — вiдомий прозаїк Калiстрат Анищенко.

Коли Григорiєвi минуло 14 рокiв, вирушив вiн до Києва на заробiтки. Працював чистильником чобiт, канцеляристом i закiнчив вечiрнi гiмназiальнi курси. Брав участь у громадянськiй вiйнi, сидiв три мiсяцi в тюрмi (можливо, це була муравйовська тюрма, зображена пiзнiше письменником у новелi “Фавст”), а протягом 1919-1922 рокiв учився (закiнчив три курси) в Київському iнститутi народної освiти. Першi зарисовки i статтi опублiкував 1919 року в газетi “Боротьба”;

Уже перша збiрка новел письменника “На золотих богiв” (1922) засвiдчила, що вiн не збирався бути речником якоїсь однiєї полiтичної тенденцiї. Як художник “вiд бога”, вiн виступає водночас i “за всiх”, i “проти всiх”; йому болять i рани бiдностi найбiльш окраденого селянина (“На буряки”), i месницькi дiї заблуканого “бандита-дезертира”, та кров переконаного партiйця (“Десять”, “Темна нiч”), i дрiмуча безпросвiтнiсть декласованих спекулянтiв та “вiчних” мiщан (“Мiсячний смiх”, “Троєкутний бiйЦя риса творчостi письменника добре виявлена вже в однiй iз його раннiх новел “На золотих богiв”. У нiй розкрито драму народу, який змушений боронити свою волю пiд злиденними стрiхами i на злиденних осьмушках та обнiжках i разом з ними горiти потiм у вогнi бiлогвардiйських карателiв i завойовникiв. Стиль художнього мислення в новелi — типово романтичний. “Романтичнi образи людей i подiй, — пише В.Фащенко, — виникають тут у стислих фрагментах, що квапливо змiнюють один одного, але ця швидкоплиннiсть не затемнює сутi речей та авторської концепцiї” (“Iз студiй про новелу”. — К., 1971. С. 108). Полягає вона в героїзацiї селянської боротьби проти пiвнiчних завойовникiв (“За погорiлi нашi хати, за кров братiв i волю нашу — вперед!..”) i в показi незмiрностi того горя, яке несли українському селу розбої бiлогвардiйських банд (“…одступило вiйсько золотих богiв, i на мiсцi гарячих боїв селянської волi лишилась чорна руїна, полита сльозами, як дощем…”).

“Слiпе село лютує, а Україна кров’ю харка”. Село України справдi “лютувало” в роки громадянської вiйни, але нерiдко залишалось “слiпим”, бо не мало чiтких соцiальних орiєнтирiв i до того ж ставало на бiй стихiйно, в дусi партизанщини. Як наслiдок — утворення в багатьох селах так званих “своїх” республiк, якi по черзi були потопленi в кровi. Одна з таких республiк зображена в “Думi про Британку” Ю.Яновського, а найдовше, майже до середини 20-х рокiв, протрималась республiка в селi поблизу Холодного Яру, що пiд Чигирином, про що маємо художнє вiдлуння в повiстi Д.Бузька “Лiсовий звiр” …Трагедiя Конюшини, зображеного Г.Косинкою, полягає в тому, що муравйовцi бачать у ньому “самостiйника”, а вiн вважає себе щирим i свiдомим борцем за свободу свого народу. Фiнал цiєї трагедiї i закономiрний, i художньо вмотивований: герой гине в бiльшовицьких “секретках”, а письменник бачить у цiй загибелi не випадок, а типовi обставини, в якi потрапив соцiальне i нацiональне поневолений народ.

Арештовано Косинку як звинуваченого “в органiзацiї пiдготовки терористичних актiв проти працiвникiв радянської владi. У вироку вiйськової колегiї Найвищого суду Союзу РСР у м. Києвi у справi терористiв-бiлогвардiйцiв вiд 15 грудня 1934 р. (за цiєю справою “проходили” також письменники Фалькiвський, Влизько, Буревiй, Антiн i Iван Крушельницькi) зазначається: “Суд встановив, що бiльшiсть обвинувачених прибули в СРСР через Польщу, а частина — через Румунiю, маючи завдання по вчиненню на територiї УРСР терористичних актiв. При затриманнi у бiльшостi, обвинувачених забрано револьвери i ручнi гранати. Керуючись постановою ЦВК Союзу РСР вiд 1.12.1934 р. i арт. арт. 54 та 54-11 КК УРСР, виїзна сесiя вiйськової колегiї… присудила… Григорiя Косинку-Стрiльця… розстрiляти. Майно… конфiскувати…”

Посмертна реабiлiтацiя письменника вiдбулася 19 жовтня 1957 року. У копiї довiдки за формою № 30, що зберiгається в архiвних фондах ЦНБ iм. Вернадського АН України, зазначається:

“Дело по обвинению Косынки-Стрелец Г.М., арестованного 5 ноября 1934 года, пересмотрено военной коллегией Верховного суда СССР 19 октября 1957 года.

Приговор военной коллегии от 13-15 декабря 1934 года в отношении Косынки-Стрелец Г.М. по вновь открывшимся обстоятельствам отменен и дело за отсутствием состава преступления прекращено. Косынка-Стрелец реабилитирован посмертно”.