Магнітні властивості речовини. Діа- пара- і феромагнетики. (вивчити : Фізика-11., вид-во «Ранок», 2019р., 272ст., ред. Бар’яхтар В.Г., (в електронному варіанті), *15 ст.84, ЗРОБИТИ: Впр.15(1-3)

https://onlinetestpad.com/ua/tests/physics/11class

Магнітне поле в речовині
Експериментальні дослідження показали, що всі речовини в більшій чи меншій мірі мають магнітні властивості. Якщо два витки із струмами помістити в яку-небудь середовище, то сила магнітної взаємодії між струмами змінюється. Цей досвід показує, що індукція магнітного поля, що створюється електричними струмами в речовині, відрізняється від індукції магнітного поля, що створюється тими ж струмами у вакуумі. Фізична величина, що показує, в скільки разів індукція магнітного поля у однорідному середовищі відрізняється по модулю від індукції магнітного поля у вакуумі, називається магнітною проникністю:

Магнітні властивості речовин визначаються магнітними властивостями атомів або елементарних часток (електронів, протонів і нейтронів), що входять до складу атомів. В даний час встановлено, що магнітні властивості протонів і нейтронів майже в 1000 разів слабші за магнітні властивості електронів. Тому магнітні властивості речовин в основному визначаються електронами, що входять до складу атомів.
Однією з найважливіших властивостей електрона є наявність у нього не лише електричного, але і власного магнітного поля. Власне магнітне поле електрона називають спіном (spin – обертання). Електрон створює магнітне поле також і за рахунок орбітального руху навколо ядра, яке можна уподібнити круговому мікроструму. Поля спинів електронів і магнітні поля, обумовлені їх орбітальними рухами, і визначають широкий спектр магнітних властивостей речовин.

Речовини вкрай різноманітні по своїх магнітних властивостях. У більшості речовин ці властивості виражені слабо. Слабо-магнітні речовини діляться на дві великі групи – парамагнетики і діамагнетіки. Вони відрізняються тим, що при внесенні до зовнішнього магнітного поля парамагнітні зразки намагнічуються так, що їх власне магнітне поле виявляється направленим по зовнішньому полю, а діамагнітні зразки намагнічуються проти зовнішнього поля. Тому у парамагнетиків μ > 1, а у діамагнетіков μ B01.

2. Електричне поле. (вивчити: Фізика-11., вид-во «Ранок», 2019р., 272ст., ред. Бар’яхтар В.Г., (в електронному варіанті), *16, ст.89, ЗРОБИТИ: Впр.16(1-3)

https://onlinetestpad.com/ua/tests/physics/11class

Заряди взаємодіють не тільки при зіткненні наелектризованих тіл, але й тоді, коли ці тіла перебувають на відстані один від одного. Вид матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія електричних зарядів на відстані, називається електричним полем.
Електричне поле завжди існує навколо електричного заряду і має дві характеристики: силову (напруженість електричного поля в даній точці) та енергетичну (потенціал електричного поля в даній точці).
Напруженість Е електричного поля в якій-небудь точці вимірюється силою F, з якою поле діє на одиничний позитивний точковий заряд q, вміщений у цю точку поля :
Е = F/q . Напруженість електричного поля – векторна величина. Напрямок вектору напруженості збігається з напрямком вектору сили F, що діє в даній точці на позитивний заряд.
Потенціалом електричного поля в даній точці називається величина, яка чисельно дорівнює значенню потенційної енергії одиничного позитивного точкового заряду, вміщеного в цій точці.
Потенціали точок електричного поля позитивно зарядженого тіла позитивні й зменшуються у міру віддалення від тіла, а потенціали точок електричного поля негативно зарядженого тіла негативні й збільшуються при віддаленні від тіла.
Потенціал наелектризованого провідника стає тим більшим, чим більше електрики йому передається.
Якщо електричне поле створюється декількома зарядами, розташованими в різних точках простору, то потенціал в кожній точці поля дорівнює алгебраїчній сумі потенціалів полів усіх зарядів у цій точці.
Різниця потенціалів (?1 – ?2) між двома точками електричного поля одержала назву напруги (U). Напруга чисельно дорівнює роботі А, яку виконують електричні сили при переміщенні одиничного позитивного заряду q між двома точками:
U = ϕ1 – ϕ2 = А/q.
У системі СІ за одиницю різниці потенціалів (одиницю напруги) приймається один вольт (1 В) – різниця потенціалів між двома точками електричного поля, за якої сили поля, переміщуючи один кулон електрики з однієї точки в іншу, виконують роботу в один джоуль. Якщо електричне поле однорідне, тобто напруженість у всіх точках поля постійна по величині й напрямку, то між напруженістю поля і різницею потенціалів існує взаємозв’язок:
E = – U/L, де L – довжина силової лінії однорідного електричного поля.
У системі СІ напруженість електричного поля вимірюється в одиницях вольт/метр (В/м). 1 В/м – це напруженість такого однорідного електричного поля, в якого різниця потенціалів на кінцях силової лінії завдовжки в 1 м дорівнює 1 В.