Вони помирали, щоб жила Україна

Протягом століть українці прагнули незалежності, мільйони життів було згублено, щоб побудувати свою державу – Україну. Мабуть, жоден із нинішніх народів не заплатив таку високу ціну за право мати державність.

І ось у 1991 році Україна стала незалежною без жодної краплі крові. Здавалося, що це Бог змилувався, нарешті, над багатостраждальним народом. Тоді ми були молоді й наївні і дійсно думали, що самостійні у своїй державі.

У 2013 році настав той час, коли треба було обирати вже нам, як ми хочемо жити далі: чи продовжувати борсатися в тому багні, де будь-який чиновник, суддя, прокурор чи міліціонер може витерти об нас ноги; або побудувати нову демократичну державу, де кожен буде рівноправним. Ми вибрали останнє – і вийшли на Майдан, щоб відстояти свій вибір.

І тоді всі зрозуміли, що насправді ми не були незалежними, що весь цей час через нашу продажну владу Україною керували із Кремля, і що саме тут і зараз ми виборюємо справжню Незалежність. Першими Героями, які віддали за неї життя стала Небесна Сотня.

У Державному навчальному закладі «Чубарівський професійний аграрний ліцей» 23 лютого 2017 року на відкритій виховній годині ми зібралися, щоб вшанувати пам’ять всіх загиблих на Майдані під час революції Гідності.

Ми поіменно згадали всіх Героїв, а також загиблих правоохоронців, що стали жертвами злочинного режиму. Вірші декламували учні групи №61 Кривенко В’ячеслав, Швецов Владислав та Паливода Андрій. На заході звучали музичні композиції Софії Федини «А я живий…», Олега Вінника «Молитва за Україну», Анастасії Приходько «Герої не вмирають» і, звичайно, печальна пісня Майдану «Пливе кача…»

Викладач Павелко Вікторія Юріївна розповіла про наших земляків: Горошишина Максима, народженого в селі Басань Пологівського району (його брат Олександр навчався у нашому ліцеї) та Синенка Сергія, батька чотирьох дітей, активіста «Автомайдану», що навіки приєдналися до Небесної Сотні. А також згадала Івана Пантелєєва із міста Краматорська Донецької області, молодого талановитого та перспективного музиканта, лідера гурту «Небо мінуса». Всіх надзвичайно вразила його ніби пророча пісня «Достав до неба».

Приємно, що ця тема нікого не залишила байдужим. У багатьох на очах з’явилися сльози. Сподіваємось, що наша молодь зробить правильні висновки із тих трагічних подій і не допустить їх повторення.

Кугаєнко Р.В., заступник директора з ВР