Урок з предмету  «Техніка пошуку роботи»

 Тема уроку: Пошуки джерел вакансій та методи їх використання в процесі пошуки роботи

 Мета уроку: навчальна – ознайомити учнів з методами пошуку роботи та етапами оформлення на робоче місце.

виховна – виховувати в учнів творче ставлення до праці та      навчання, розвивати в учнів самостійність, почуття відповідальності за виконання прийнятих рішень.

розвиваюча – розвивати творчий підхід до обраної                       професії, орієнтуватися у виробничих процесах.

Тип уроку:        закріплення отриманих знань, удосконалення початкових                       умінь і формування навичок пошуку роботи та виконання операцій з кадровими документами.

Місце проведення: навчальний кабінет

Матеріально-технічне забезпечення уроку:

• мультимедійна установка

Міжпредметні зв’язки: «Технологія управління персоналом», «Діловодство», «Етика та психологія ділового спілкування», «Техніка пошуку роботи».

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина.

1.1. Перевірка присутності учнів.

1.2. Перевірка зовнішнього вигляду учнів.

1.3. Перевірка готовності робочих місць до початку роботи.

ІІ. Вступне слово

Бесіда – опитування

1. Які ви знаєте джерела пошуку вакансій?
2. Назвіть будь-ласка підходи щодо пошуку роботи.
3. Згадаємо, на які питання необхідно відповісти, коли Ви шукаєте роботу?
4. Які методи пошуку роботи Ви знаєте?

 ІІ. Вступне слово

1. Назвіть етапи підбору кандидатів на вакантні місця.
2. Який документ формується при оформленні працівника у відділі кадрів (особова справа працівника).
3. Які документи входять до особової справи працівника?

(Діти по черзі називають документи і оформляють їх на комп’ютері, виводячи на екран)

• опис документів, які знаходяться в особовій справі;
• резюме;
• автобіографія;
• характеристика;
• особова картка;
• заява;
• рекомендації (при наявності);
• копії наказів;
• копії документів про освіту;
• доповнення до особового листка з обліку кадрів;
• листок заохочень і стягнень;
• довідка та інші документи, що стосуються даної особи;
• фотокопії сторінок паспорта громадянина України.

 ІV. Підведення підсумків уроку.

 Оцінювання, домашнє завдання.

                                                       (розгорнутий конспект  уроку)

Алгоритм пошуку роботи

 Пошук роботи вимагає не тільки професійних знань, але й загальних правил поведінки, вміння ефективно використовувати конкретні ситуації, що виникають на цьому етапі.

Конкуренція при прийомі на роботу досить значна і продовжує зростати, тому знання певних неписаних правил, що вже склалися на ринку праці, має стати у пригоді кожному, хто шукає роботу.

Першим кроком у здійсненні успішного пошуку роботи є прийняття рішення щодо роботи, яка Вам потрібна, і наскільки Ваша кваліфікація відповідає необхідним вимогам.

Існує декілька поширених підходів до пошуку роботи, а саме:

1. Пошук роботи на основі власних бажань;
2. Пошук роботи на основі врахування потреб ринку праці;
3. Пошук роботи на основі особистого досвіду практичної роботи, професійних навичок та вмінь.

При цьому необхідно відповісти на наступні питання:

• Ким саме я хочу бути?
• Які для цього необхідні знання, вміння та навички?
• Для виконання якої роботи вони потрібні?
• Якими з цих знань та вмінь я володію?
• Чи користується професія попитом на ринку праці?
• Як і де можна набути професію?
• Де і як можна працевлаштуватися за цією професією?

Для наступного кроку пошуку роботи необхідно проаналізувати джерела вакансій та визначити методи пошуку роботи.

Джерелом вакансій може бути будь-яка особа чи організація, яка може запропонувати Вам роботу. Джерело вакансій – це не тільки вакансії, про які повідомляється, а і приховані вакансії.

До джерел вакансій можна віднести:

засоби масової інформації (періодичні видання: газети, журнали; передачі та телетексти по телебаченню та радіо);

• довідники місцевих організацій, щорічний телефонний довідник «Золоті сторінки України», видання, які висвітлюють благодійні заходи;
• оголошення про вакансії на дошках оголошень (на підприємствах, біля зупинок), у транспорті та інших громадських місцях;
• центри зайнятості та приватні агенції;
• особисті контакти: друзі, колишні товариші по роботі, родичі;
• Інтернет;
• різні масові інформаційні заходи (ярмарки вакансій, аукціони спеціалістів, дні інформації та відкритих дверей тощо);
• спілки, бібліотеки…

Джерела вакансій

 Проглядайте газети, журнали. Продивляйтесь будь-які газети, що можуть нести інформацію про відкриті вакансії. Це дасть Вам можливість зробити пробні телефонні дзвінки, надсилати листи та інше. Особливу увагу приділяйте публікаціям про:

• нові підприємства, які відкриваються у місцевості, де Ви мешкаєте;
• підприємства, які нещодавно уклали нові контракти і мають потребу в додатковому штаті працівників;
• підприємства, які можуть розширюватися та відкривати філії.

Ретельно читайте публікації про:

• нові підприємства, які відкриваються;
• підприємства, які переїжджають у Вашу місцевість;
• підписання контрактів підприємствами, які обумовлюють збільшення штату робітників;
• розширення підприємств, відкриття дочірних підприємств або філіалів.

Телебачення та радіо:

• отримання інформації про новостворені підприємства, організації та установи;
• ювілейні випуски з історії підприємств, організацій та установ;
• про використання новітніх технологій на підприємствах, організаціях та установах;

Центри зайнятості:

Регулярно ознайомлюйтесь з інформацією про вакансію, розміщеною на стендах у приміщеннях центрів зайнятості. Кожне відвідування центру необхідно розпочинати з сектору самостійного пошуку вакансій та профінформаційного. Відвідуйте ярмарки вакансій та інші масові заходи, які організовують та проводять центри зайнятості. Центри зайнятості також забезпечують відомості про вакансії в інших регіонах України. Всі послуги, які надають центри зайнятості сприяють Вашому працевлаштуванню.

Internet

nternet – це глобальна система комп’ютерних мереж, які об’єднують у всьому світі окремих людей, університети, організації у світі бізнесу і т.ін. Вже той факт, що Ви знаєте, як працювати в Інтернеті, може сам по собі істотно підвищити Ваші шанси при прийомі на роботу. На відповідних сайтах Інтернету досить часто розміщується інформація про потребу в працівниках. Користуйтесь нею, пропонуйте свої послуги, направляйте резюме (бажано через Інтернет), телефонуйте, ведіть переговори відносно свого працевлаштування. Тут Ви можете розмістити своє резюме (оголошення) про пошук роботи. Найбільш ефективний пошук роботи через Інтернет для програмістів. А також фахівців для яких уміння працювати в Інтернеті входить у набір пропонованих вимог.

Кадрові агентства:

Щоб досягти найкращих результатів, спробуйте зареєструватись у декількох агентствах. Кадрові агенції поділяються на групи:

Агентства, які працюють по заявках фірм і організацій, як державних, так і приватних. Такі агентства підбирають спеціалістів, отримуючи винагороду від роботодавців і не беруть ніякої плати з кандидатів. У таких агентствах працюють зі спеціалістами, які мають вищу освіту і певний досвід роботи.

1. Агентства з працевлаштуванням, які працюють з кожним конкретним шукачем індивідуально до моменту, коли його приймуть на роботу і закінчиться його випробувальний термін. Консультанти агентства підшукують потрібну роботу, ведуть переговори з роботодавцем, готують до співбесіди клієнта, який і платить їм за ці послуги.
2. Агентства, які надають комплекс психологічних, аналітичних і консультаційних послуг.

Приватні агентства не дають гарантій щодо строків пошуку роботи працевлаштування взагалі. Звертайтеся в ті фірми, що стягують невеликий початковий внесок. Переконайтесь, що агентство пропонує реальні вакансії. З’ясуйте, чи має агентство ліцензію для здійснення даного виду послуг.

Методи пошуку роботи

• спілкування при здійснені особистих контактів (друзів, колишніх товаришів по роботі, родичі, знайомі), при зверненні на підприємстві організації, установи (зі спеціалістами підбору персоналу, роботодавцями, працівниками);
• підготовка та розсилка резюме, рекомендаційних листів з пропозиціями щодо власних трудових послуг підприємства, організаціям та установи;
• здійснення телефонних дзвінків на підприємства, організації та установи, в яких зацікавлені (пошукових та по рекламі).

Особисті контакти

Вам  необхідно систематизувати перелік власних особистих контактів з друзями, родичами, колишніми співробітниками, які можуть інформувати Вас про наявність вакансій. Завчасно сплануйте, про що і як Ви будете просити, чітко сформулюйте своє прохання, щоб співрозмовник зрозумів, яку роботу Ви шукаєте, якими навичками і досвідом Ви володієте. Таке спілкування здійснюється з метою одержання інформації про вакантні місця, умови роботи.

1. Друзі, знайомі та люди, з якими Ви зустрічаєтесь, можуть:

–  знати про певні вільні робочі місця; погодитись повідомити Вас в тому разі, якщо в них буде інформація про вакансії;

–  бути  знайомим з людиною, яка залишає роботу;

– знати певні підприємства чи організації, до яких є сенс звернутися в пошуках вакансій;

– мати інформацію про підприємство чи організації, які переїдають в місцеві райони, чи підприємства, які планують розшири свою діяльність.

2. Люди, які працюють в організаціях, в яких Ви зацікавлені, можуть:

–  знати про вакансії на своєму підприємстві;

–  мати інформацію про звільнення з роботи людей на цьому підприємстві;

– в разі, якщо підприємство планує приймати нові кадри, повідомити директору чи менеджеру про Вашу кандидатуру;

–  передати директору чи менеджеру Ваше резюме.

3. Той, хто тільки – но почав працювати на новому підприємстві, міг:

– нещодавно звертатись у підприємство чи організацію, яка пропонувала вакансію для людини Вашої кваліфікації.

4. Той, хто працює в тій самій професійній галузі, що й Ви, може:

– взяти копії Вашого резюме та запропонувати їх особам, які   можуть бути в них зацікавлені.

4. Інші люди, які шукають роботу, можуть:

– знати або чути про вакансії, які зацікавили їх і можуть бути корисними для Вас.

“Вільний пошук”

Складається з планового і системного відвідування шукачем роботи підприємств і організацій. На місцях, які зацікавили Вас залишайте свої анкети і номери телефону. А краще складене резюме.

Телефонування з привиду вакансії – один з найефективніших способів отримати запрошення на співбесіду. Телефонування може бути рекламованій вакансії та у пошуковому варіанті. Для здійснення телефонних дзвінків необхідно підготувати свої пропозиції щодо роботодавця і підготувати відповіді на запитання про себе, про Ваш досвід і чому Ви зацікавлені саме в цій вакансії. Продумайте все, що Ви будите говорити. Тримайте під рукою копію вашого резюме.

     Форми та анкети, що заповнюються при прийомі на роботу

         При прийомі на роботу  оформлюються наступні документи:

1. Заява.
2. Автобіографія.
3. Особистий листок обліку кадрів ( анкета).
4. Копії документів про освіту.
5. Довідки про стан здоров’я.

При заповненні документів потрібно пам’ятати, що при прийомі на роботу важливе значення приділяється ознайомленню з Вашими документами. Тому заповнювати документи потрібно уважно, серйозно і добросовісно.

Заява – це документ, містить прохання або пропозиція однієї чи кількох осіб,  адресовану установі або посадовій особі.

Заяви з кадрових питань складаються з таких реквізитів:

1. Адреса ( назва організації або службової особи).
2. Відомості про заявника ( прізвище, ім’я, по-батькові, адреса, іноді – посада).
3. Назва виду документа ( заява).
4. Текст.
5. Перелік додатків із зазначенням кількості сторінок.
6. Підпис автора.
7. Дата заяви.

Текст заяви має таку структуру:

1. Прохання ( висновок).
2. Обґрунтування прохання (докази) – для прохань для звільнення, переведення.

Автобіографія – це документ, у якому особа, яка складає його, подає опис свого життя та діяльності. Основна вимога до такого документа – досягти вичерпності потрібних відомостей і лаконізм викладу. Кожне нове повідомлення починається з абзацу.

Автобіографія складається з таких реквізитів:

1. Прізвище, ім’я, по – батькові у називному відмінку.
2. Дата і місце народження.
3. Відомості про навчання.
4. Відомості про трудову діяльність.
5. Відомості про громадську роботу.
6. Короткі відомості про склад сім’ї.
7. Дата і підпис автора.

Рекомендації при написанні автобіографії:

1. Будьте точними при викладі і пам’ятайте, що нечіткий опис обов’язків, які Ви раніше виконували, складає про Вас невизначене враження.
2. Описуйте, яких результатів Ви досягли на своєму попередньому робочу місці.
3. Об’єм автобіографії не повинен перевищувати двох сторінок.
4. Не пишіть нічого, якщо Ви не можете написати про якийсь період своєї роботи щось приємне. Іншими словами, не вказуйте в автобіографії щось негативне.
5. Обов’язково перечитайте написане, виправте орфографічні помилки, якщо є можливість, дайте ще комусь перечитати текст. Всі відомості подаються в такому порядку і з таким розрахунком, щоб можна було скласти уявлення  про життєвий шлях, кваліфікацію і професійну діяльність даної людини.

             Анкета

            Перед тим, як почати заповнення анкети:

1. Уважно прочитайте інструкцію ( запитання анкет).
2. Переконайтесь, що ви зрозуміли усі запитання.
3. Спочатку заповніть копію, потім оригінал.
4. Тримайте у себе чорнову копію як довідковий матеріал для співбесіди.

                         Заповнення анкети:

1. Користуйтеся ручкою ( чорними і синіми кольорами), а не олівцем.
2. Пишіть охайно.
3. Перевіряйте орфографію.
4. Не залишайте не заповненні графи ( розділи)
5. Дайте відповіді на всі запитання, що стосуються Вас, поставте прочерк, якщо питання не стосуються Вас.
6. Підкреслюйте свої позитивні якості в розділі «інші доповнення».
7. Пам’ятайте, що досвід, одержаний поза роботою, також може мати відношення до деяких посад.
8. Переміщення по роботі вказуйте в хронологічній послідовності.
9. Не перебільшуйте і не переоцінюйте значення своїх попередніх обов’язків.
10. Зосередьтесь на позитивній інформації.
11. Не пишіть на полях, між рядками. Якщо необхідно, зробіть додаток на окремому аркуші паперу (вкажіть там своє ім’я, назву бажаної посади та код) та додайте до анкети.
12. Дайте відповідь саме на ті питання, які зазначенні у рекламному повідомленні.
13. Уникайте «хитромудрих пристосувань», наприклад, кольоровий папір, незвичайний формат, якщо посада не передбачає деякі прояви індивідуальності (маркетинг або графічний дизайн).

       Після закінчення заповнення анкети:

1. Переконайтесь, що всі дати вказані послідовно.
2. Попросіть кого – не будь перевірити Вашу анкету.
3. Перепишіть на чистий бланк варіант оригіналу анкет (при необхідності).
4. Візьміть великий конверт та марку.
5. Вкладіть супроводжуючий лист – анкета не повинна бути анонімною.
6. Відправте на адресу роботодавцю.
7. Тримайте у себе копію анкети.

Прочитайте вказівки, щоб впевнитись, чи повинна анкета супроводжуватись резюме. Якщо не має спеціальної вказівки, уникайте дублювання інформації, наприклад:  не повторюйтесь в анкеті, резюме та супроводжуючому листі.

Якщо Ви додали резюме, не пишіть на анкеті «Див. додаток: резюме».

Пам’ятайте, що роботодавці користуються анкетою для того щоб вилучати з неї лише потрібну йому інформацію і вони не бажають вивчати резюме, відокремлюючи відому потрібну інформацію.

Резюме – це вид документа, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

Основна вимога до такого документа – вичерпність потрібних відомостей і лаконічність викладу.

Найчастіше використовується під час прийому на роботу. Мета резюме – зацікавити роботодавця своєю кандидатурою. Подається він із супровідним листом, де висловлюється бажання  отримати те чи інше місце та пояснюється, чому саме ви підходите на цю вакансію.

Немає єдиних правил написання цього документа. Для кожного конкретного випадку складається окреме резюме.

        Реквізити резюме

Взагалі не встановлено якихось суворих вимог щодо розташування реквізитів резюме, але одним з найпоширеніших є зразок, коли подається:

1. Назва документа.
2. Прізвище, ім’я та по батькові особи, яка складає резюме.
3. Контакти.
4. Мета складання резюме.
5. Досвід роботи.
6. Освіта.
7. Знання мов.
8. Дата, підпис.
9. Тема: Співбесіда з роботодавцем (1 години)
   1. Підготовка до співбесіди.
   2. Як поводитися на співбесіді.

    

   Література:

   Основна:

   1.Закон України Про зайнятість населення { Відомості Верховної Ради

   УРСР (ВВР), 1991, N 14, ст.170 } http://zakon.rada.gov.ua/

   2. Азаров О. Д., Снігур А. В., Тарасова О. М. Техніка пошуку роботи.

   Частина 1. Навчальний посібник. – 111111Вінниця: ВНТУ, 2009. – 95 с.

   3.Азбука пошуку роботи. Л. І. Северин, О. П. Войтович, В. М. Дудатьєва, О.

   М. Тарасова Навчальний посібник (ВНТУ) 2008

   Додаткова:

   1.Карлицький С. М. Трудове право України: Навчальний посібник – К.:

   Прецедент, 2004. – 216 с.

   2.Пинасюк О. Про соціальний аспект трудових відносин // Право України. –

   4. - № 4.
   5. Підготовка до співбесіди

   Важливим засобом самопродажу на ринку праці є співбесіда, або інтерв’ю.

   Призначення, загальні характеристики інтерв’ю, особливості підготовки до

   інтерв’ю, збору інформації про роботодавця, типові питання та правила

   поведінки під час та після закінчення інтерв’ю можна знайти в тому ж

   навчальному посібнику.

   Головна мета інтерв’ю для претендента— пов’язати свою кваліфікацію та

   відомості про свою особу з вимогами запропонованого робочого місця.

   Інтерв’ю може проводитися з такими цільовими установками, які іноді

   називають типами інтерв’ю: попереднє, метою якого є знайомство зі всіма

   претендентами; відбіркове, бажаним результатом якого є висновок: “в

   принципі, ви підходите, проте доведіть, що ви кращі за інших претендентів”;

   підтверджувальне— проводиться з вищим керівництвом для підтвердження

   переваги над іншими претендентами.

   Перед інтерв’ю необхідно з’ясувати:

   1. Максимально можливі подробиці про те, чим займається дана організація.

   Якщо це приватна фірма, — то чи нема в неї кримінального минулого й

   теперішнього.

   2. Прізвища, імена, по батькові основних керівників або принаймні тих, з

   ким вам доведеться бесідувати під час прийому на роботу, стаж роботи

   керівників, їх вік, вік самої організації.

   3. Які послуги надає фірма клієнтам, які товари та продукцію вона

   виготовляє, де, кому продає й перепродає?

   4. Хто є конкурентами даної фірми, їх позиції на ринку?
   5. Які основні проблеми фірми нині, з якими проблемами вона

   зіштовхувалася й що вирішувала раніше? Чи не загрожує їй банкрутство або

   перепродаж іншому власникові?

   6. Які етичні й інші пріоритети фірми?
   7. Які принципи взаємин персоналу, керівників? Чи відбувалися великі

   конфлікти, які саме? Чи існує профспілкова організація, соцстрах, їхня роль

   і соціальні гарантії від сваволі керівників.

   8. Походження фірми. Чи змінювався її профіль, коли, чому?
   9. Фінансовий стан, походження статутного капіталу.
   10. Участь у політиці. Чи існує небезпека впливу політичних подій на

   діяльність організації?

   2. Як поводитися на співбесіді

   В процесі підготовки до інтерв’ю корисним буде врахувати такі найбільш

   розповсюджені питання:

   1. Розкажіть про себе.
   2. Причини останнього й попереднього звільнень?
   3. Що вам відомо про нашу фірму/організацію?
   4. Охарактеризуйте свою діяльність на останньому місці роботи.
   5. У чому полягають ваші переваги й як вони співвідносяться з даною

   посадою?

   6. У чому ваші недоліки? Чи не вплинуть вони негативно на роботу на даній

   посаді?

   7. Що вас зацікавило в нашій фірмі?
   8. Звідки ви про нас дізналися?
   9. Який ваш можливий вклад у майбутнє нашої фірми?
   10. Які найсерйозніші проблеми ви вирішували на колишніх місцях роботи

   або в житті?

   1. Вам можуть запропонувати ігрову ситуацію. Ви маєте прийняти та

   обґрунтувати певне рішення.

   2. Що більше за все подобалося вам на останньому місці роботи?
   3. А що більше за все не подобалося?
   4. Якою мірою ви задоволені/не задоволені своєю кар’єрою?
   5. Якщо судити з резюме, ваші можливості ширші за ймовірні обов’язки.

   Вас Це влаштовує? Чому?

   6. Яку заробітну плату ви б бажали отримувати? Скільки ви отримували на

   останньому місці роботи?

   7. Коли б ви могли розпочати роботу?
   8. Чи змогли б ви працювати в режимі ненормованого робочого дня?
   9. З чого ви думаєте розпочати роботу на новому місці?

   Уміння сподобатися співрозмовнику багато в чому залежить від іміджу

   людини.

   Імідж — це образ, вигляд, зовнішнє уявлення про внутрішню сутність

   особистості; набір певних якостей і вражень про людину, які люди

   асоціюють з її індивідуальністю; мистецтво керувати зовнішніми

   враженнями про себе і спрямовувати їх собі на користь.

   Жінкам рекомендується стриманий макіяж, мінімум прикрас і біжутерії.

   Одяг має бути акуратним і діловим. Продумайте манеру своєї поведінки, яка

   залежатиме від очікуваного місця роботи й посади: банк, НДІ, виробництво;

   секретар, метрдотель ресторану, продюсер шоу-бізнесу…

   Не беріть із собою пакети, господарські й інші сумки, рюкзаки. Не забудьте

   захопити свої візитки. У приймальні чи на співбесіді дипломат не кладіть на

   стіл, а поставте на підлогу біля столу. Не тримайте його на колінах. Не

   кладіть на стіл співрозмовника нічого зайвого, крім потрібних для розмови

   документів. Рекомендується приходити не з дипломатом, а з акуратною,

   показною папкою. Такі речі створюють імідж ділової людини.

   Збираючись на співбесіду, не можна: брати з собою для “підтримки”

   приятелів, родичів і друзів; користуватися парфумами у великій кількості;

   вживати перед бесідою спиртне; сидіти в сонцезахисних окулярах, не

   знімати головного убору; приносити з собою великі сумки чи дипломати,

   набиті всіляким “барахлом”; робити макіяж у приймальні; чіплятися до

   секретаря зі своїми проблемами і розповідями, проте слід ввічливо

   відповідати на його запитання; вставляти у вуха навушники від

   кишенькових аудіоплеєрів, розмовляти по мобільному телефону, прохати

   телефонну трубку у секретаря; обкладатися кипою робочих документів,

   газетами, сторонньою літературою; переглядати еротичні або інші шокуючі

   видання, навіть коли вони наявні в приймальні.

   Прийшовши на інтерв’ю, слід добре виглядати, упевнено триматися, цікаво

   спілкуватися, виявляти одночасно витримку, жвавість і енергію, стисло,

   виразно і логічно говорити, не соромитися, не тушуватися, не бути

   нахабним і невихованим.

   Ознаки успішного інтерв’ю: інтерв’ю з ініціативи роботодавця триває довше

   визначеного часу (якщо, звичайно, ваш співрозмовник не говорив при цьому

   півгодини по телефону або не відходив за викликом керівника); наприкінці

   інтерв’ю питання набувають конкретики: коли ви змогли б розпочати

   роботу, яку зарплатню хотіли б одержувати, тощо; вам пропонують надати

   список людей, котрі могли б вас охарактеризувати і зробити висновок про

   рівень ваших попередніх розробок.

   Після інтерв’ю можна відіслати ще одного ввічливого листа з подякою і

   нагадуванням про себе. Це може бути звичайний лист, факс чи послання

   електронною поштою. Найкраще — звичайний лист, змістом якого має

   бути: вираження подяки; підтвердження вашої зацікавленості в даній роботі;

   коротке нагадування про дві-три найбільш яскраві ваші якості, що надають

   перевагу перед іншими претендентами.

   Якщо інтерв’ю виявилось невдалим, слід проаналізувати результати,

   надаючи відповіді на наступні питання:

   • чи все я зробив для проходження інтерв’ю найкращим чином, у чому були

   мої помилки та промахи?

   • чи добре я підготувався до інтерв’ю, чи все знаю про цю організацію,

   потенційну посаду і роботу?

   • чи правильно я спланував свій час, щоб бути на інтерв’ю своєчасно, в

   добрій психологічній формі та у спокійному стані?

   • чи дотримувався я необхідного етикету ділового спілкування на всіх

   етапах інтерв’ю?

   • чи тримався я спокійно й впевнено, входячи до будинку організації і

   кабінету інтерв’юера?

   • чи зумів я коротко, переконливо і гідно відрекомендувати себе?
   • чи був я уважним і активним слухачем або ж говорив лише про власні

   інтереси?

   • чи зумів я спокійно й упевнено відповісти на питання або деякі з них

   захопили мене зненацька?

   • чи зумів я втримати заготовлений сценарій бесіди або стушувався й провів

   її сумбурно та непереконливо?

   • чи виявив я ентузіазм та інтерес до очікуваної роботи?
   • чи поєднав я свої переваги, знання, навички й уміння з вимогами, які

   ставлять до потенційного працівника;

   • чи адекватно я реагував на неприємні для мене питання і фактори?
   • чи правильно я провів завершення інтерв’ю, чи справило воно позитивне

   враження?

   Результатом успішного самомаркетингу на ринку праці може стати

   укладання трудового контракту, який є угодою між висококваліфікованим,

   дуже цінним працівником та організацією, відповідно до якої він

   зобов’язується виконувати важливу роботу на високому рівні, досягти

   певних важливих для організації конкретних результатів, а організація

   приймає його умови щодо матеріального забезпечення, повноважень, умов

   праці, гарантій зайнятості при ефективній роботі, справедливе ставлення з

   боку керівництва та кадрових служб, отримання додаткових пільг та участі у

   прибутках, права на висловлення власної думки з питань управління

   організацією, підвищення кваліфікації, професійної перепідготовки,

   розвитку кар’єри тощо. Контракт має орієнтуватися на забезпечення умов

   для прояву ініціативності та самостійності працівника, з урахуванням його

   індивідуальних здібностей і професійних навичок, підвищення взаємної

   відповідальності сторін, правову і соціальну захищеність працівника.

   Причини, за якими тобі можуть відмовити у працевлаштуванні:

   1) Неохайний вигляд.

   2) Неграмотне спілкування.

   3) Відсутність чіткої мети в роботі і посаді.

   4) Нестриманість і нервозність.

   5) «Загублений» вигляд і відсутність ентузіазму.

   6) Бажання працювати тільки за графіком.

   7) Постійні самовиправдання.

   8) Вік.

   9) Безтактність.

   10) Погані відгуки про попередню роботу.

   11) Погляд, що бігає.

   12) Надзвичайна сором’язливість.

   13) Бажання просто прилаштуватися.

   14) Відсутність почуття гумору.

   15) Недостатні знання і досвід роботи за спеціальністю.

   16) Невлаштоване особисте життя.

   17) Вагітність.

   18) Часте згадування про впливових знайомих.

   19) Неорганізованість.

   20) Мокрі долоні.

   21) Вихваляння.

   22) Цинізм.

   23) Радикальні ідеї і наміри.

   24) Запізнення на співбесіду.

   25) Дурні відповіді на поставлені запитання.

    

   Тема: Телефонування роботодавцю – ефективний спосіб отримання запрошення на роботу (1година)

   1. Підготовка до телефонної розмови.
   2. Стратегія ефективної телефонної розмови.

   Це цікаво

   Література:

   Основна:

   1.Закон України Про зайнятість населення { Відомості Верховної Ради

   УРСР (ВВР), 1991, N 14, ст.170 } http://zakon.rada.gov.ua/

   2.Азаров О. Д., Снігур А. В., Тарасова О. М. Техніка пошуку роботи.

   Частина 1. Навчальний посібник. – 111111Вінниця: ВНТУ, 2009. – 95 с.

   Додаткова:

   1.Пилипенко П.Д. Трудове право України. 2 видання. – К.: Вид.дім «Ін

   Юре», 2006. – 478с.

   2.Стичинський Б.С., Зуб І.В., Ротань В.Г. Науково-практичний коментар до

   законодавства України про працю – Харків, «Одиссей», 2003. – 628 с.

   3.Трудове право України. Підручник. / За загальною редакцією Н.М.

   Хуторян. – К.: 2001 – 428 с.

    

   1. Підготовка до телефонної розмови

   Правила етикету, які проявляються в конкретних формах поведінки,

   вказують на єдність двох його сторін: морально – етичної і естетичної.

   Перша сторона виражає моральні норми; запобігливої турботи, поваги,

   захисту і т.д. Друга сторона – естетична – свідчить про красу, витонченість

   форм поведінки.

   Діловий етикет – це результат довгого відбору правил і форм найбільш

   доцільної поведінки, які б сприяли успіху в ділових відносинах.

   Сучасне ділове життя неможливо уявити без телефону. Завдяки йому

   багаторазово підвищується оперативність рішень багатьох проблем і питань,

   немає необхідності писати листи, телеграми, а також здійснювати поїздки в

   інші установи, міста для вияснення обставин якоїсь справи. По телефону

   можна зробити дуже багато, а саме: провести переговори, дати

   розпорядження і т.н.

   У наш час телефон — не лише один із найефективніших засобів зв’язку, а й

   спосіб налагодження офіційних ділових контактів між установами, спосіб

   підтримання приватних стосунків між людьми. По телефону здійснюються

   переговори, домовляються про важливі ділові зустрічі, вирішують численні

   оперативні питання, що виникають у ході управлінської діяльності, надають

   консультації, звертаються із проханнями, запрошеннями, висловлюють

   подяки, вибачення.

   Отже, якщо ви людина ділова й цілеспрямована, передбачлива, якщо ви

   турбуєтеся про власний авторитет, а також престиж своєї фірми і звикли

   враховувати все до найменших дрібниць, то вироблення певних принципів

   поведінки у телефонному спілкуванні є просто необхідним і незамінним.

   Але нажаль вміння говорити по телефону не передається по спадковості.

   Культурою спілкування по телефону володіє не кожен.

   Спробуємо в даному темі розглянути основні правила етикету ведення

   телефонної розмови.

   Телефонна розмова – зручна та ефективна форма спілкування з

   роботодавцем.

   Якщо мати практику телефонного спілкування, то зазвичай, така розмова

   завершується запрошенням на співбесіду.

    

   Телефонна розмова – це зручно, тому, що:

   • Можна швидко зателефонувати декільком роботодавцям
   • не потрібно нікуди йти
   • хвилювань менше
   • не потрібно якось особливо одягатись
   • можна швидко отримати відповідь
   • це дешево та зручно

    

   Переваги телефонної розмови:

   • Ініціатива розмови виходить від Вас
   • Ви зможете в будь-який важкий момент покласти слухавку
   • Ви можете дізнатися, хто в компанії займається прийомом на роботу,

   його ім’я та по-батькові; а також посаду

   • Ви можете дізнатися, чи потрібні співробітники взагалі, а якщо

   потрібні, то яких спеціальностей

   • якщо розмова складеться, то можна прояснити для себе основні

   вимоги, які виставляє керівник до своїх співробітників.

    

   Підготовка до телефонної розмови:

   1. Підготуйте оголошення за яким телефонуєте, або аркуш паперу,

   на якому написано:

   • назва організації
   • вакансія, на яку ви претендуєте
   • вимоги до кандидата на вакансію
   • перелік питань, на які ви хочете отримати відповіді
   • ім’я людини, з якою ви плануєте поспілкуватися.
   2. Підготуйте:
   • написане резюме
   • ручку й папір для записів.
   3. «Одягніть» на себе корсет впевненості і налаштуйтесь на позитивний

   результат.

    

   План телефонної розмови

   • Спокійно та впевнено привітайтесь;
   • назвіть себе;
   • поясніть мету дзвінка;
   • чітко та коротко поясніть, чому ви телефонуєте, надайте при цьому

   можливість співрозмовнику задавати питання;

   • поясніть, яку користь ви можете принести роботодавцю;
   • якщо ви відчули зацікавленість співрозмовника, домовтесь про

   особисту зустріч;

   • на завершення розмови подякуйте своєму співрозмовнику та

   попрощайтесь.

    

   Що може зіпсувати результативність телефонної розмови?

   • Некоректності допущені в розмові;
   • надлишкова вимогливість;
   • опір словам співрозмовника;
   • невпевнені відповіді; ухиляння від відповідей;
   • ведення розмови дуже тихим та млявим голосом;
   • виражене хвилювання;
   • спрямованість тільки на свої інтереси;
   • нічим не виправдане повторення сказаного;
   • надто довгі паузи.

   Основні вимоги до етикету телефонної розмови

   Погана підготовка, невміння виділяти головне, чітко і грамотно

   висловлювати свої думки призводять до значних утрат робочого часу (до 20-

   30%). Серед 15 головних причин втрати робочого часу, на його думку,

   перше місце займають телефонні розмови, які залежать від емоційного

   забарвлення. Лишня емоційність збільшує час телефонної розмови.

   Відомо також, що при телефонній розмові спостерігається таке явище,

   як надто насичена розмова.

   Вона може бути джерелом напруги між двома сторонами, тому

   потрібно дотримуватись певної міри, оскільки можна втратити сенс

   розмови, що спричинять конфлікти.

   Перші ознаки перенасиченості розмови:

   – роздратованість

   – образливість.

   Тоді слід вийти з контакту з партнером, щоб зберегти ділові відносини.

   Крім того, ведучи довгі телефонні розмови, ви можете отримати репутацію

   зануди. Мистецтво ведення телефонної розмови полягає в тому, щоб

   коротко сказати все, що потрібно і отримати відповідь.

   Основою успішної телефонної розмови є компетентність, тактовність,

   доброзичливість, володіння прийомами ведення бесіди, бажання швидко і

   ефективно вирішити проблему або надати допомогу для її вирішення.

   Важливо щоб службова телефонна розмова велася у спокійному тоні і

   викликала позитивні емоції.

   Ефективність телефонної розмови залежить від емоційного стану

   людини, від настрою. Під час розмови потрібно вміти зацікавити

   співрозмовника своєю справою. Тут вам допоможе правильне використання

   методів переконання. Це можна зробити за допомогою інформації, голосу.

   Потрібно тільки звертати увагу на ці “дрібниці” під час телефонної розмови.

   Це цікаво

   Самому ж потрібно говорити рівно, стримано, стримувати свої емоції,

   старатися не перебивати співрозмовника. Якщо ваш співрозмовник проявляє

   схильність до суперечок, виказує несправедливі звинувачення, то наберіться

   терпіння і не відповідайте йому тим самим, частково признайте його

   правоту, намагайтесь зрозуміти мотиви його поведінки. Намагайтесь

   коротко і ясно викладати свої аргументи. В телефонній розмові краще не

   використовувати професійних виразів, які можуть бути незрозумілі

   співрозмовнику.

   Потрібно пам’ятати, що швидке або повільне проголошення слів

   ускладнює сприймання. Особливо слідкуйте за проголошенням чисел, імен,

   сіл, міст, прізвищ, які погано сприймаються на слух, їх потрібно говорити

   складами або навіть передавати по буквах.

   Фахівці з проблем усного ділового спілкування пропонують

   дотримуватися таких правил ведення телефонної розмови.

   Якщо телефонуєте ви:

   • насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви представляєте, а

   також своє прізвище, ім’я та по батькові. Зазвичай перші слова телефонної

   розмови сприймаються погано, а тому називайте своє прізвище та ім’я

   останнім — принаймні це буде почуто;

   • якщо телефонуєте в установу чи незнайомій людині, слід запитати

   прізвище, ім’я та по батькові свого співрозмовника. Можете також

   повідомити, з ким саме ви хотіли б поговорити;

   • якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи є у

   вашого співрозмовника достатньо часу для бесіди;

   • попередньо напишіть перелік питань, котрі необхідно з’ясувати, і

   тримайте цей перелік перед очима упродовж усієї бесіди:

   • не закінчуйте розмову першим: завжди закінчує розмову той, хто

   телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощайтеся, нетактовно

   класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого співрозмовника;

   • у разі досягнення важливих домовленостей згодом надішліть

   підтвердження листом або факсовим повідомленням.

   Якщо телефонують вам:

   • спробуйте якомога швидше зняти трубку й назвіть організацію, яку ви

   представляєте;

   • у разі потреби занотуйте ім’я, прізвище та контактний телефон

   співрозмовника;

   • розмовляйте тактовно, ввічливо: демонструйте розуміння сутності проблем

   того, хто телефонує;

   • не кладіть несподівано трубку, навіть якщо розмова є нецікавою, нудною

   та надто тривалою для вас.

   Не варто телефонувати в особистих справах зі службового телефону, а в

   службових справах недоречно телефонувати додому тій особі, котра має їх

   виконати (розв’язати). У разі, якщо вам телефонують на роботу в особистих

   справах, відповідайте, що ви неодмінно зателефонуєте після роботи.

   І насамкінець, не зловживайте займенником я, адже ваша розмова — діалог,

   а не монолог.

   Етикет ділової телефонної розмови має у своєму запасі цілий ряд реплік,

   наприклад:

   Як ви мене чуєте?

   Вибачте, дуже погано чути? І т.д.

   При підготовці до ділової бесіди по телефону, прагніть відповісти на

   наступні запитання:

   1. Як голову ціль ви ставите перед собою в майбутній телефонній розмові?
   2. Чи могли б ви обійтися без цієї розмови?
   3. Чи готовий до обговорення цієї теми співрозмовник?
   4. Впевнені ви в благополучному проходженні розмови?
   5. Які запитання ви маєте задати?
   6. Які запитання вам задасть співрозмовник?
   7. Який перехід переговорів задовольнить (або незадовільнить) вас, його?
   8. Які прийоми впливу на співрозмовника ви можете використати під час

   розмови?

   9. Як ви будете вести себе, якщо ваш співрозмовник:

   – рішуче заперечить, перейде на підвищений тон?

   – Не відреагує на ваші доведення (пропозиції)?

   – Проявить недовіру до ваших слів, інформації?

   Для підготовки до ділової розмови по телефону в особливості міжміської і

   міжнародної, краще підготувати спеціальний бланк у якому майбутню

   розмову записують з розрахунком прогнозуючих відповідей.

   По закінченню ділової телефонної розмови потратьте 3-5 хвилин на аналіз

   змісту і стилю розмови. Проаналізуйте свої враження. Найдіть слабкі місця

   у розмові. Постарайтесь зрозуміти причину