Розділ. Україна в умовах десталінізації.

Тема. УРСР у другій половині 1950-х – першій половині 1960-х років

(2 уроки)

Основні поняття: раднаргоспи, децентралізація управління

І, Опрацювання навчального матеріалу.

Перші реформи в системі управління розпочалися відразу після смерті Сталіна. У квітні 1953 р. було схвалено рішення про скорочення числа міністерств союзного (з 30 до 20) і союзно-республіканського (з 21 до 13) підпорядкування. Це був перший відчутний крок у бік зростання ролі республіканських органів влади. З 1953 по 1956 р. близько 10 тис. підприємств УРСР перейшли в підпорядкування республіканським органам влади. Таким чином, частка республіканської промисловості зросла з 30 до 76 %. 

31 травня 1957 р. –  сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закон «Про подальше вдосконалення організації управління промисловістю і будівництвом в УРСР». Стара система  керівництва ліквідовувалася, на її місце прийшла система раднаргоспів, які здійснювали територіальне планування й керівництво промисловістю та будівництвом у межах відповідних економічних адміністративних районів. На території УРСР створили 11 раднаргоспів.   У результаті вжитих заходів 97 % промисловості УРСР опинилося у підпорядкуванні республіканських органів влади. Підприємства об’єднувалися в трести і комбінати за галузевим принципом,  спрощувалася система управління.

Раднаргоспи (рос. совнархоз) — ради народного господарства, державні органи територіального управління й планування сільського господарства УРСР і СРСР, що існували у 1918—1931 і 1957—1965 роках.

Запровадження системи раднаргоспів призвело до збоїв у виконанні завдань шостої п’ятирічки. Щоб приховати від населення невдачі, схвалено рішення розробити новий семирічний план (1959–1965). Проте його реалізація не дала бажаних результатів.

Позитивні наслідки запровадження системи раднаргоспів:

• скоротився адміністративно-управлінський апарат;
• система управління стала більш раціональною у використанні матеріальних і трудових ресурсів;
• підприємства почали працювати в інтересах тих територій, де були розташовані, між ними налагоджувалися взаємовигідні зв’язки, скоротились безглузді перевезення;
• збільшилося виробництво товарів народного споживання;
• розширилися господарчі права республік і органів місцевого управління.

Негативні наслідки запровадження системи раднаргоспів:

• збої у виконанні шостої п’ятирічки;
• кожен раднаргосп намагався налагодити випуск повної номенклатури продукції, що іноді було нераціонально;
• поява місництва, коли місцеві управлінські кадри ставили свої інтереси вище загальнодержавних.

Пріоритетним напрямком народного господарства залишалась важка промисловість.  У республіці розвивалися галузі, що закріплювали за УРСР статус паливно-енергетичної, металургійної бази СРСР, важливого району важкого машинобудування і військової промисловості.  Тут вироблялися носії ядерної зброї, транспортні літаки, танки, бойові кораблі і велика кількість різноманітного обладнання, вузлів, агрегатів тощо.

Найслабшою ланкою радянської економіки було сільське господарство. На 1945 р. воно становило 60 % довоєнного виробництва.

 Вересень 1953 р. – пленум ЦК КПРС, який намітив заходи, спрямовані на піднесення сільського господарства.

Передбачались: 

- укріплення матеріально-технічної бази господарств;

 – матеріальне заохочення мешканців села;

- підвищення закупівельних цін на сільгосппродукцію;

- зменшення податків на присадибне господарство;

- списування заборгованості колгоспів;

- поліпшення якісного складу керівників сільськогосподарських підприємств тощо.

                Завдяки цим заходам сільське господарство вперше за довгі роки стало рентабельним.

                Лютий – березень 1954 р. – початок освоєння цілини.  Суть цієї програми полягала в розорюванні майже 13 млн га цілинних і перелогових земель (пізніше цю цифру збільшили до 28–30 млн га) Казахстану, Сибіру та Північного Кавказу. Реально було освоєно 42 млн га. Україні в цій програмі відводилася роль джерела матеріальних і людських ресурсів. Уже 22 лютого 1954 р. на цілину відправили першу групу українських механізаторів. Загалом за 1954–1956 рр. на постійну роботу в цілинні райони виїхало 80 тис. осіб. 

                Червень 1954 р. – Хрущов звернувся із закликом про розширення посівів кукурудзи, проте  невиправдано величезні посіви кукурудзи призвели до порушення сівозміни, структури ґрунтів, зниження врожайності зернових тощо.

                1957–1960 рр. –  була проведена нова кампанія з укрупнення колгоспів, у результаті якої посівні площі одного колгоспу збільшувалися втричі. Кількість колгоспів скоротилась до 9,5 тис. У цей же період набула поширення кампанія з перетворення колгоспів на радгоспи.

                 1958 р. – ліквідація МТС. Сільгосптехніку, що їм належала, мали викупити колгоспи за завищеними цінами упродовж 1,5 року. Це був ще один удар по сільському господарству. Зросли борги колгоспів державі.

                Непродумана реформаторська політика у сільському господарстві обернулася кризою. Посуха 1963 р. призвела до скорочення валового збору зернових на 30 %. Щоб уникнути голоду, радянське керівництво змушене було вдатись до імпорту зерна.

ПЕРЕГЛЯНЬТЕ ПРЕЗЕНТАЦІЮ .

Відкрийте в новому вікні. Презентація на тему: “Економічні реформи М. Хрущова”

Зміни у соціальній політиці

        Реформуючи соціальну сферу, М.Хрущов прагнув не тільки поліпшити життєвий рівень населення, а і сподівався на підтримку з боку народу і додаткові переваги в боротьбі за владу з опонентами.

  Перегляньте відео.

  ІІ. Закріплення матеріалу.

1. Визначте позитивні й негативні наслідки запровадження системи раднаргоспів.

2.Чому реформаторська діяльність Хрущова не дала бажаного результату?

3.Які наслідки мала кукурудзяна кампанія?

4.Чим було вмотивоване приєднаня Кримської області УРСР?

5.Характеризуючи діяльність М.Хрущова,  кінорежисер Михайло Ромм писав: «…Забудеться і Манеж, і кукурудза… а люди будуть довго жити в його будинках. Звільнені ним люди… і зла на нього ніхто не буде мати…». Чи поділяєте ви цю точку зору? Аргументуйте.

6. Виконайте тест. 

Тест “Україна в умовах десталінізації”