Українська мова

Урок 6. Прикметник. Відмінкові закінчення прикметників.

1. Пригадайте, як творяться присвійні прикметники від назв людей.
2. Як творяться присвійні прикметники від географічних назв?
3. Утворіть словосполучення за схемою: «прикметник + іменник». Укажіть суфікси прикметників. Поясніть, від яких іменників неможливе утворення присвійних прикметників.

Парта школи, книга Івана, телевізор Андрія, кіт Наталки, автомобіль Сергія, зошит Марії, сусід Василя, вікно сусіда, олівець товариша, басейн інституту, мед ведмедя, спів півня, хвіст вовка, вусик бджоли.

4. Виділені іменники замініть присвійними прикметниками. Порівняйте. Який варіант речення більш милозвучний?
5. Малий Чіпка прислухався до мови бабиі обіцяв бути добрим, не чинити зла. 2. В образі Мотрі — матері Чіпки— Панас Мирний показав долю трудящої жінки в умовах кріпосництва. 3. Від лагідної усмішки Галі Чіпці легшало на душі. 4. Захоплювалася Чіпкою і дружина Грицька Христя (З посібника).
6. Утворіть прикметники з суфіксами -н-, -ен-, -ан- (-ян). Поясніть написання н і нн у суфіксах. Складіть кілька речень.

За кінцевим приголосним основи прикметники поділяються на прикметники твердої та м’якої груп. До твердої групи належать прикметники, основа яких закінчується на твердий приголосний. Наприклад: добрий, вразливий, минулий, прекрасний, народний, чистий. Сюди ж належать і всі присвійні прикметники: батьків, Олексіїв, мамин, Софіїн, а також короткі форми прикметників: зелен, повен, годен, рад, жив.

До м’якої групи належать прикметники, основа яких закінчується на м’який приголосний та [j]: осінній, житній, ранній, художній, колишній, справжній, безкраїй, довговіїй, короткошиїй (З посібника).

Більшість прикметників української мови функціонує в повній змінній формі, і лише незначна кількість прикметників чоловічого роду поряд із загальновживаною повною має в називному, знахідному та кличному відмінках однини коротку (незмінну) форму з нульовим закінченням: ясен, дрібен, зелен, повен, славен, красен, винен.

Нестягнені форми можливі лише в називному, знахідному та кличному відмінках однини прикметників жіночого й середнього роду, а також у цих відмінках у множині: гарная, гарную, гарнеє, гарнії; синяя, синюю, синєє, синії. Вони трапляються здебільшого в народній творчості та поезії (З посібника).

Особливості відмінювання прикметників

6. Розподіліть наведені прикметники за групами.

Веселий, лисяча, теплі, дужий, рання, пізня, остання, вчорашні, гарячий, мідний, чудовий, росяні, ясен, вовча, братній, земляна, прекрасний, білолиця, земна, хмарні, сині, хороші, тутешня, майбутній.

7. Провідміняйте прикметники разом з іменниками.

Сергіїв зошит, круглолиций хлопець, пекучий біль, довгошиїй журавель, безкрає небо, відважний лицар, лисяча нора, Оксанин перстень, справжня радість.

8. Прочитайте. Знайдіть прикметники, визначте їх відмінок та вкажіть морфемну будову.
9. Літо краснеє минуло, сніг лежить на полі (Леся Українка). 2. Айстри задумані, квіти останнії, Осені пізньої сльози багрянії (В. Сосюра). 3. І там ніхто мене вже не дістане, І срібен дощик йти не перестане (Ліна Костенко). 4. З нас кожен і міцнів, і ріс з гарячим серцем, небайдужим (О. Ющенко). 5. Соломії дуже сподобався Якимів план (М. Коцюбинський).

► Випишіть із поданого тексту прикметники та зробіть їх морфологічний аналіз за схемою.

Морфологічний аналіз прикметника

1. Слово в тексті.
2. Початкова форма.
3. Розряд за значенням (якісний, відносний, присвійний).
4. Ступінь порівняння (для якісних прикметників) і засоби його вираження.
5. Форма за флексією (повний (стягнений чи нестягнений) чи короткий).
6. Рід.
7. Число.
8. Відмінок.
9. Група за кінцевим приголосним (тверда, м’яка).
10. Синтаксична роль у реченні.

Гарячий кримський полудень. Море синє-синє, воно тремтить і переливається, грає тисячами барв… Чинари й тінисті орішники якось замліли від палаючого сонця; вони скупчились над холодним струмочком, ніби чекають чогось… Маленька татарва з голими ніжками бігає вздовж гірської річки, перестрибує з камінця на камінець. Під горою коло чинар — кам’яний мур, і в ньому — кінчик залізної труби, з котрої дзюрчить вода. Це — така татарська криниця (X. Алчевська).