Розділ. Літературний авангард

Тема. Авангардні тенденції в українській літературі 1920 – х років. Поет-футурист М.Семенко – сміливий експериментатор. Урбаністичні мотиви його лірики, їхня змістова новизна, ламання класичної форми (“Бажання”, “Місто”, “Запрошення”)

І. Опрацювання  навчального матеріалу.

Теорія літератури: авангард, футуризм, урбанізм

Мистецтво авангарду зруйнувало традиційні засади художньої творчості. Якщо стиль модерн був покликаний неприйняттям  індустріалізації та урбанізації, то авангард пов’язаний із цими процесами органічно. Він є прямим породженням нових ритмів життя, прискорених темпів змін, величезних емоційних та психологічних перевантажень і загалом світу, в якому  вирують катаклізми, а людина втрачає узвичаєну  точку опори.

Авангард, авангардизм (від фр. avant — попереду та garde — охорона) — одна зі світонастанов модернізму, скерована на руйнування традиційних художніх законів, форм. Термін для означення так званих «лівих течій» у мистецтві, радикальніших, ніж модернізм. Узагальнена назва мистецьких течій, які виникли на межі ХІХ і ХХ століть.Комплекс явищ у мистецтві 1-ї третини XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Мистецтво авангардизму складне і суперечливе, воно містить у собі продуктивні пошуки нових художніх форм і бачення світу.

Футуризм (від італ. futurismo та лат. futurum — майбутнє) — авангардний напрям у мистецтві, що розвинувся на початку XX століття здебільшого в Італії й відстоював крайній формалізм, пропагував культ індивідуалізму, відкидав загальноприйняті мовні та поетично-мистецькі норми.Творцем його вважають італійського письменника Філіппо Марінетті, який 1909 року опублікував у французькій газеті «Ле Фіґаро» «Маніфест футуризму»

Футуризм — це мистецтво антигуманізму, яке має відбити настання часу техніки. Спрямування футуризму можна виразити трьома «М»: місто, машина, маса. Дві головні ознаки футуризму: по-перше, нове мистецтво зовсім не цікавиться людиною. Психологізм оголошується анахронізмом. Психологізм — характерна риса міщанської літератури, яка вмирає. Якщо цікавить душа — пізнай машину. По-друге, для цього мистецтва характерний винятковий динамізм, опоетизування руху, швидкості, зорові пошуки засобів зображення руху. Зупинка є злом, отже — футуристи вживали такі принципи динамізації («прискорення») свого художнього тексту: тексти записувалися без розділових знаків, без великих і малих букв. На думку футуристів, найбільше перешкод для руху роблять прикметники й прийменники. На перший план висувається дієслово. Футуризм — це тотальне заперечення, у тім числі й єства. Музикою міста вважався шум міста. Панувала поетизація потворного, антиестетизм: деякі футуристи, наприклад, видавали свої твори на шпалерах.

Зародження  українського футуризму,засновником і ліером якого виступив М.Семенко, припадає на 1914 рік. Ллідер українського футуризму Михайль Семенко видав збірку поезій «Prèlude», a 1914 — «Дерзання» і «Кверофутуризм»; за роки революції він видав ще 8 збірок. Активний організатор, він був засновником низки українських футуристичних угруповань і журналів: «Флямінґо» (1919 — 21), «Аспанфут» (1921 — 24) у Києві, а після переїзду до Харкова журнал «Нова ґенерація» (1928 — 30). Під тиском панівної комуністичної ідеології журнал змушений був стати бойовою трибуною «пролетарського мистецтва» і від деструкції перейти до пропаганди конструктивізму й супрематизму (низку статей надрукував у «Новій генерації» К. Малевич), а потім його зовсім заборонено. До «Нової генерації» належали, крім М. Семенка, поети Гео Шкурупій, Олекса Влизько, М. Скуба та ін., теоретик О. Полторацький. Деякий час під впливом футуризму був Микола Бажан. Близько до футуризму стояв Валер’ян Поліщук, що на футуристичній основі намагався створити власний напрям «динамічного спіралізму». Футуристи не мали такої видатної позиції в укр. літературі своєї доби, як символісти чи неокласики, проте вони активізували поезію новими темами й формами, а передусім експериментаторством. «Нова Генерація» пропаґувала модерні західно-європейські напрями (дадаїзм, сюрреалізм), що суперечило настановам офіційної критики, і журнал перестав існувати ще до загальної ліквідації літературних організацій у 1932.

Урбанізм – тематика в мистецтві ХХ ст, зображення життя великих міст.

Михайль Семенко був трагічною і надзвичайно яскравою постаттю української літератури, невиправдано забутим у часи монополії “соціалістичного реалізму”. З  біографією письменника ознайомтеся за посиланням:

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/s/semenko-mikhajl/1321-mikhajl-semenko-biografiya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Перегляньте відео:

Прослухайте:

Вид лірики: вірш-медитація.

Жанр: ліричний вірш.

Провідний мотив. Ліричний герой вірша «Бажання» хоче перевернути світ із ніг на голову, і тоді, на його думку, все стане на свої місця: діти отримають зорі, а гарна дівчина — барви, щоб її покохав хороший хлопець.

Композиція. Вірш «Бажання» не поділяється на строфи, має тринадцять неримованих рядків. Поет використав верлібр, щоб повніше передати почуття героя: захоплення красою природи і сум через те, що навкруги, на його думку, немає ладу.

«Бажання» художні  засоби: метафори: «перевернути світ», «поставити все догори ногами», «дати березової каші», «місяця стягнуть», «барви, що кричать весняно»; риторичні питання: «Чому не можна перевернути світ, щоб поставити все догори ногами?», «Але хто мені заперечить перевернути світ?»; риторичні оклики: «Хай би одягла на себе всі оті розкоші!», «о, хоч би тебе чорти вхопили!» Віршовий розмір. Твір написаний верлібром, не має внутрішніх рим, кожен рядок нерівнонаголошений, але в цілому вірш тяжіє до ямбічної форми. Вірш М. Семенка «Бажання», як і інші твори, відзначається мовними й формальними експериментами й намаганням епатувати читача.

Прослухайте:

М. Семенко протягом усього свого творчого життя експериментував із формою вірша, шукав власну інтонацію, невимушену й наближену до розмовної, розробляв і опрацьовував нові мотиви, зокрема еротичні та урбаністичні.

Вірш «Місто» має яскраво виражений урбаністичний характер.

Вид лірики: вірш-медитація.

Жанр: ліричний вірш.

Провідний мотив. У вірші «Місто» автор, використавши прийоми й засоби футуризму, не тільки відтворив життя великого мегаполіса, а й передав своє захоплення містом, що живе інтенсивним життям.

Композиція твору. Вірш «Місто» — це одне речення, у якому немає жодного розділового знака. Щоб передати динаміку життя великого міста, автор розбив деякі слова на частини, а деякі частини слів об’єднав між собою таким чином, що утворилися цікаві й незвичні неологізми, значення яких без контексту не можна зрозуміти.

Образи твору. Ліричний герой — людина, що добре відчуває місто, розуміє його, чує кожен звук. У вірші «Місто» центром є образ-символ міста, яке причарувало автора своїм рухом і неспокоєм.

Художні засоби «Місто» звукові образи: «блимно й крапно»; зорові образи: «блиск лініями», «міняться силуетами»; дієслівні форми «сунути», «лізуть», «повзуть», «пересовуються», «міняться», «вирізують», «закріплюються» передають рух і створюють динамічну картину міста. Практично так автор передає зоровий образ міста; неологізми «автомобілібілі», «бігорух», «рухобіги», «життєдать», «житгєрух», «життєбензин» типові для футуристів, адже вони мали на меті оновити мову, нехтуючи усім попереднім культурним досвідом;

Версифікація твору. Вірш «Місто» не поділяється на строфи, рими відсутні, відсутня і внутрішня рима. Вірш-речення записано так, шо кожне окреме слово чи словосполучення утворює рядок, підкреслюючи значення кожного з них. Крім того, така побудова допомагає створити звукові образи. Вірш М. Семенка «Місто» — це експеримент зі словом і звуком. Звуки відтворюють шум, гамір, суєту великого міста, але поет-футурист ніби упивається і димами від пахітоски (сигаретки), і чадом заводів, і запахом бензину, серед якого люди кахикають і кохаються.

Прослухайте:

Вид лірики: громадянська, публіцистична

. Жанр: ліричний вірш-послання.

Тема: Ліричний герой запрошує старших колег завітати на Батиєву гору

Ідея: Заклик до старшого покоління інтелігентів, митців знайти спільну мову з новаторською молоддю

Віршовий розмір: ямб

Провідний мотив. У творі «Запрошення» автор закликає старше покоління інтелігенції знайти спільну мову з молодими митцями, запрошує всю небайдужу до творчості молодь у гості.

Композиція. Вірш «Запрошення» не поділяється на строфи. Твір є пристрасним монологом молодого поета, який розкриває перед читачем різнобарвний світ модерної поезії.

Образи твору. Головний образ твору «Запрошення» — це ліричний герой, молодий, сміливий, натхненний поет, який благає старше покоління не сприймати футуристів як звірів, а прийти до них у гості й помилуватися їхнім світом.

«Запрошення» художні засоби: епітети: «бажання сміливе», «прекрасна гора», «сильні, молоді, сміливі люди»; порівняння: «не дивіться, як на звіра, на нас»; неологізми: «сніго-біле поле»; інверсія: «бажання сміливого»; риторичні питання: «Ви знаєте? Ви, певне не були там ніколи? Не гуляли по сніго-білому полю?»; риторичні оклики: «Ах, як тут гарно! Як тут симпатично й різнобарвно! Приходьте до нас у гості!»

Версифікація твору. Вірш «Запрошення» — це верлібр, який не поділяється на строфи, не має рими, у тому числі й внутрішньої.

ІІ. Закріплення матеріалу

1.Дайте відповіді на запитання:

– Чи здійсненним є бажання ліричного героя? Обґрунтуйте. (Поезія “Бажання”)

– Які риси  футуризму й інших авангардистських творів ви помітили у творі “Місто”?

– За допомогою яких художніх засобів у вірші “Місто” передано рух міського життя?

– Куди запрошує автор у поезії “Запрошення”? З чого можна припустити, що саме в це місто?

ІІІ. Домашнє завдання

Напишіть  мінітвір “Моє відкриття Семенка”